Типи водосховищ

Залежно від природних умов і способу утворення водосховища поділяються на декілька типів.

1. За морфологією ложа водосховища (згідно К.К.Едельштейну) бувають:

а) долинні – водосховища, ложем яких є частина річкової долини. Для них характерна наявність похилу дна і збільшення глибин від верхньої частини водойми до греблі. Вони поділяються на:

- руслові – в межах русла та низької заплави річки;

- заплавно-долинні – затопленні русла, висока заплава, а інколи і надзаплавна тераса;

б) улоговинні – водосховища, що розташовані в западинах і пониззях місцевості і відгороджені від русла річки, від моря затоках, лиманах, лагунах, а також в штучних кар’єрах (копанках, кар’єрах).

Водосховища, площа яких не перевищує 1 км², називаються ставками.

2. За способом заповнення водою водосховища можуть бути загатними (водосховища, які заповнюються водою водотоку, на якому вони розташовані) і наливними (коли вода до них подається із іншого водотоку або водойми).

3. За місцем розташування водосховища бувають:

а) гірські – які створюють на гірських річках; вони вузькі, глибокі і мають напір до 300м і більше (Нурецьке, Рогунське на р. Вахм);

б) передгірські – висота напору 50-100 м (Красноярське, Братське);

в) рівнинні – широкі, мілкі, висота напору не більше 30 м (Куйбишевське, Волгоградське);

г) приморські – в морських затоках, лиманах, лагунах з невеликим напором.

4. За місцем у річковому басейні водосховища поділяють на верхові і низові. Система водосховищ на річці – каскадом.

5. За ступенем регулювання річкового стоку водосховища можуть бути багаторічного, сезонного, недільного, добового регулювання.

3.2.2.Основні характеристики водосховищ

Основними морфометричними характеристиками водосховищ є: площа їхньої поверхні та об’єм. Улоговинні водосховища мають округлу форму, долинні – витягнену.

Водосховище розраховується на накопичення певного об’єму води в період заповнення. Підвищення рівня води до оптимальної величини (наприкінці заповнення) називають нормальним підпертим рівнем (НПР). Під час водопілля та високих паводків може спостерігатися перевищення НРП на 0,5-1 м і називають такий рівень – форсованим підпертим рівнем (ФРП). Гранично можливе зниження рівня води у водосховищі є досягання рівня мертвого об’єму (РМО).

Об’єм водосховища, що знаходиться нижче РМО називається мертвим об’ємом (МО). Об’єм водосховища, що знаходиться між НРП та РМО називається корисним об’ємом (КО). Сума корисного та мертвого об’ємів водосховищ - повний об’єм ПО або ємкість водосховища. Об’єм води, що розташований між НРП і ФРП – резервним об’ємом води (РО).

У межах водосховища виділяють кілька зон. Глибоководна (нижня) зона підходить безпосередньо до греблі. Далі йде проміжна (середня) зона, котра може бути глибоководною (при НРП) або мілководною залежно від рівня води. Верхня (мілководна) зона займає значну частину рівнинних водосховищ. У місці впадання річки знаходиться зона змінного підпору.