Роботи на висоті та глибині

При ремонті, монтажу і демонтажу ряд робіт мають виконуватися на висоті. До робіт на висоті відносяться роботи, при яких працюючий знаходиться на висоті 1,0 м від рівня підлоги, землі, настилу, площадки, перекриття та ін.

Такі роботи проводяться з риштовань. Риштовання бувають дерев'яними, не інвентарними, висотою не більше 3,5 м, виготовлені з обов'язковим врізанням конструктивних елементів (бруски, дошки) і огороджені на висоті 1,0 м з трьох чи чотирьох боків інвентарними металевими чи дерев'яними регулюваннями по висоті; механізованими у вигляді телескопічних площадок і вишок, а також шарнірних мачт із огородженими площадками вгорі. Підмостки можуть бути збірно-розбірними, блоковими чи виготовленими цілими на заводі. Роботи на підмостках дозволяються тільки при повному їх встановленні і прийомі керівником за актом.

Найбільш надійні металеві рознімні підмостки. Риштовання повинні використовуватися, як правило, інвентарні, виготовлені за типовими проектами.

Неінвентарні риштовання висотою більше 4,0 м повинні споруджуватися за затвердженим проектом. Усі основні елементи риштовань розраховуються на міцність, а риштовання в цілому - на стійкість.

Для кам'яного мурування приймається рівномірно розподілене навантаження 25 МПа, для штукатурних робіт - 20 МПа. Крім того, необхідно перевіряти усі горизонтальні елементи зосередженим вантажем в 13 МПа.

Монтаж і демонтаж риштовань зобов'язані виконувати спеціально навчені робітники, що допущені до робіт на висоті і забезпечені запобіжними поясами.

Підмостки повинні мати перила (огорожу) заввишки не менше 1,0 м і бортик висотою не менше 0,15 м. Мінімальна ширина драбини - 0,7 м, а якщо по ній можливо перенесення вантажів - 1,0 м, крок сходинок повинен бути не менше 0,2 м, а ширина - не менше 0,12 м. Стояки огородження встановлюються через 2,0 м один від одного. Огородження перил повинні складатися з трьох елементів: верхній зачищений закріплюється з внутрішнього боку (цей елемент попередньо випробовується на зосереджене навантаження 70 кг); нижній - бортова дошка завширшки не менше 0,15 м; середній - проміжні бруски.

При проведенні різних робіт на висоті потрібно використовувати пересувні драбини, які повинні бути легкими, міцними, зручними і, головне, - небезпечними. Виготовляють пересувні драбини з сосни, а для сходинок використовуються дуб, клен та інші міцні породи. Переносні драбини забезпечуються башмаками, які виключають можливість ковзання по підлозі.

Для безпеки праці загальна довжина дерев'яної драбини у всіх випадках не повинна перевищувати 3,0 м, а розсувних драбин - 5,0 м. Загальна висота (довжина) прикладної драбини вибирається такою, щоб працюючому була забезпечена можливість працювати стоячи на сходинках, які знаходяться на відстані не менше 1,0 м від верхнього кінця драбини, була забезпечена можливість працювати стоячи на сходинках, які розташовані на відстані не менше 1,0 м від верхнього кінця драбини. На верхніх кінцях драбини закріплюються міцні металеві гачки, які служать для кріплення драбини; для попередження ковзання нижні кінці драбини мають наконечники. При порівняно м'яких підлогах (асфальтованих, дерев'яних) наконечники виготовляють металевими у вигляді стрижня.

При твердих підлогах (метал, бетон) стрижні виготовляють у вигляді металевих башмаків, в які вставляються спеціальні пластини з гуми зі впадинами, що дають можливість гумі прикріплюватися до підлоги.

Для запобігання захоплюванню одягу робітника обертаючими частинами в верхній частині драбини повинна бути сітка, яка розміщена на 0,5 м від її поверхні. Нахил драбини не повинен перевищувати 45 при розміщенні площадки, до якої веде драбина на висоті до 0,5 м: при висоті понад 1,5 м не дозволяється робити нахил більше 50'. Якщо обладнати огорожу неможливо, застосовують запобіжні пояси, які не підлягають дії кислот, лугів та інших речовин. Запобіжні пояси через кожні 6 місяців випробовують на механічну міцність статичним навантаженням: до карабіна підвішують на 5...6 хвилин вантаж масою 300 кг (після виготовлення): при періодичних випробовуваннях - вантаж масою 225 кг. Після випробовувань на поясі та його деталях не повинно бути ознак ушкоджень. Такому ж випробовуванню підлягають кільця пояса. Працювати на драбинах та підмостках на висоті 1,5 м і більше дозволяється лише з запобіжним поясом.

Роботи на неогороджених поверхнях можуть проводити тільки спеціально обізнані робітники - верхолази з застосуванням запобіжних поясів, надійно закріплених на конструкціях. Верхолазними роботами вважаються всі роботи, які виконуються на висоті більше 5,0 м від поверхні ґрунту, настилу або перекриття, над якими проводять роботи з тимчасових монтажних пристосувань або безпосередньо з елементів конструкцій, обладнання, машин або механізмів при їх установці, монтажі, експлуатації та ремонті. При цьому основним засобом запобігання падінню робітників з висоти під час роботи і переміщення є запобіжний пояс.

В пожежо- та вибухонебезпечних місцях застосовують пояси, всі деталі яких виготовляють із матеріалів, які не іскрять. Запобіжний пояс повинен мати номер, відбиток ОТК заводу-виготовлювача та паспорт.

До верхолазних робіт допускаються особи не молодші і 8 років, які пройшли медичний огляд, обізнані з правилами техніки безпеки і мають відповідні посвідчення. До верхолазних робіт не допускаються монтажники, які мають досвід верхолазних робіт менше одного року та тарифний розряд менше ІН.

Учні будівельних навчальних закладів, професійно-технічної освіти у віці не менше 17 років, які навчаються за професіями, пов’язаними з монтажем конструкцій та обладнання, допускаються до роботи на висоті тільки після проходження виробничої практики з умовою постійного нагляду за ними майстра-інструктора даного учбового закладу. До проведення монтажних робіт на естакадах по монтажу трубопроводів або технологічного обладнання дозволяється починати тільки після отримання письмового повідомлення генерального підрядника про надійність та стійкість естакад. Перед початком монтажу трубопроводів або технологічного обладнання естакади повинні бути оглянуті виробником робіт.

інструменти у працюючих на висоті зберігаються в спеціальній сумці, щоб виключити їх падіння униз. Подавати інструмент, а також спускати його слід у сумках чи ящиках з кришками за допомогою міцної мотузки з відтяжкою. Кінець відтяжки повинен знаходитися у руках в робітника, який стоїть внизу. Забороняється скидати деталі й інструменти з висота.

Рідше ремонтні і монтажні роботи проводять із підвісною системою колисок За конструкцією будівельні колиски для виконання фасадних робіт бувають жорсткими, які навішуються на верхню частину будівлі, що будується чи надбудовується; підвісними на одну людину, які підвішуються на одному стальному тросі, чи на двох людей,, які підвішуються на двох стальних тросах. Стальні канати, на яких підвішують колиску, повинні мати не менше ніж 9-кратний запас міцності кожний. Після підвішування колиски в нижньому положенні протягом 10 хв. її піддають статичному випробовуванню навантаженням не менше 5% понад розрахункове, а потім - динамічному випробуванню вантажем на 10% більше нормального. Підіймають і опускають колиски лебідкою під безпосереднім керівництвом виробника робіт чи майстра.

Категорично забороняється знаходитися під колисками, а також під підвішеним вантажем, який підіймається вантажопідйомними пристроями. Колиски повинні мати щільний настил і поручні висотою 1,0 м, обшиті сітками чи дошками. Робітники, які знаходяться в колисках, забезпечуються запобіжними поясами. Ці пояси виготовляють з брезенту чи шкіри шириною 0,08...0,1 м. На поясі є два кільця, до яких кріпиться запобіжна мотузка чи ланцюг, що прив'язується до міцних частин конструкції. Щоб уникнути різкого поштовху у випадку падіння, ланцюг чи мотузка мають бути довжиною не більше 8,0 м.

Піднімання і опускання працюючих на підвісні риштовання і колиски слід здійснювати по монтажних навісних драбинах.

Забороняється підніматися і опускатися по конструкціях, канатах, а також користуватися для цієї мети вантажопідйомними механізмами.

Для переходу монтажників від однієї конструкції до іншої слід застосовувати перехідні містки і трапи з огородженими перилами висотою не менше 1,0 м.

Керівники робіт - інженери, технічні працівники управлінь, дільниць і бригадири зобов'язані слідкувати за тим, щоб усі працюючі на висоті користувалися виданими їм запобіжними індивідуальними захисними пристосуваннями і обов'язково кріпилися ланцюгом тільки за вказані елементи конструкції чи спеціально натягнуті для цього стальні канати.

Такелажні роботи, як правило, мають виконуватися в денний час. На їх виконання у нічний час повинен бути одержаний письмовий дозвіл головного інженера і забезпечено достатнє освітлення.

Основною причиною травматизму при розробці траншей і котлованів є обрушення ґрунтових мас. Воно відбувається внаслідок відсутності чи недостатньої міцності кріплення ґрунту при улаштуванні котлованів і траншей з вертикальними стінками, наявності нестійких схилів, а також неправильного розбирання кріплення. Обрушення може відбуватися і після закінчення земляних робіт (при улаштуванні фундаментів, укладанні труб і т. ін).

Найчастіше обрушуються лесоподібні ґрунти. Маючи високу міцність у сухому стані, після зволоження вони втрачають зв'язок між частинками, в результаті чого незакріплені стінки обрушуються.

У зимовий час обрушення може відбуватися при розробці мерзлих ґрунтів.

При тривалих морозах ґрунти робляться досить міцними і можуть утримуватися у вертикальних стінках. Проте через зміни температури і відлиги їх міцність порушується, з'являються тріщини, унаслідок чого незакріплені вертикальні стінки і круті схили обрушуються.

Земляні роботи повинні проводитися тільки при наявності індивідуальних проектів виробництва робіт і під обов'язковим безперервним наглядом технічного персоналу. При наявності в зоні земляних робіт підземних комунікацій роботи треба проводити з особливою обережністю, під наглядом виробника робіт чи майстра, а також робітників електрогосподарства, якщо у безпосередній близькості знаходиться кабель під напругою. При цьому слід використовувати такі механізми й інструменти, які не можуть пошкодити прокладені комунікації.

Під час проведення земляних робіт можливі випадки виникнення у котлованах і траншеях шкідливих газів. У цьому разі роботи негайно припиняють, а працівники уходять у небезпечне місце.

Рити котловани і траншеї з вертикальними стінками без кріплення можна тільки в ґрунтах з непорушеною структурою природної вологості при відсутності ґрунтових вод і розміщених поблизу підземних споруд. За цих умов глибина виїмок без кріплення не повинна перевищувати: 1 м - у піщаних і гравійних ґрунтах; 1,25 м - у супісках; 1,5 м - у суглинках, глинах, сухих лесоподібних ґрунтах. За всіх інших умов траншеї і котловани потрібно розробляти чи із схилами, чи з вертикальними стінками, закріпленими на всю висоту.

Конструкція кріплень вертикальних стінок траншей і котлованів завглибшки до 3,0 м повинна бути інвентарною. Кріплення виконують за типовими проектами. Якщо немає інвентарного кріплення, використовують неінвентарне. Для цього застосовують дошки товщиною 40-50 мм і закладають-їх за вертикальні стояки у міру заглиблення щільно до ґрунту. Стояки кріплення встановлюють на відстані 1,5 м вздовж виїмки попарно і закріплюють горизонтальними розпірками, розпірки - на відстані не більше 1,0 м по вертикалі одна від одної.

Верхні дошки кріплення над брівками виїмок (бортові дошки) випускають не менше ніж на 0,015 м. Це роблять для того, щоб запобігти випадковому падінню у виїмку викиданого ґрунту, каменів та інших предметів. З кожного боку траншеї лишають очищену смугу завширшки не менше 0,5 м. Вона призначена для проходу працівників, а також для короткочасного розміщення викиданого ґрунту і укладення матеріалів для кріплення. Брівки котловану слід додержувати у чистоті. Зберігати матеріали на спусках, у котлованах і на робочих місцях забороняється.

Для спускання працівників у котловани і широкі траншеї встановлюють драбини шириною не менше 1,0 м з огородженнями. Спускати робітників по розпірках кріплень забороняється.