Індивідуальні особливості мислення. Мислення різних людей має свої індивідуальні особливості, які залежать від:

Мислення різних людей має свої індивідуальні особливості, які залежать від:

- співвідношення в ньому чуттєвого і мисленєвого компонентів, образу та слова, що дає нам абстрактне або образне мислення;

- співвідношення аналізу і синтезу в процесі мислення, що породжує аналітичний або синтетичний розум;

- типологічних особливостей нервової системи, які характеризуються силою, врівноваженістю, рухливістю процесів збудження і гальмування;

- на індивідуальні особливості мислення накладає свій відбиток також особливості навчання, виховання та професійна спрямованість.

В цілому індивідуальні особливості мислення знаходять своє відображення в наступних його властивостях:

Швидкість мислення, що характеризується часом, протягом якого людина справляється з інтелектуальним завданням;

Самостійність мислення як відносна незалежність власної думки від розповсюджених уявлень;

Критичність мислення, тобто максимально об’єктивна оцінка себе та інших;

Глибина думки як здатність аналізувати, порівнювати, знаходити суттєві зв’язки;

Гнучкість думки, що відображується в умінні знаходити різні шляхи вирішення проблеми;

Допитливість думки як потреба завжди шукати найкраще рішення;

Послідовність мислення, що знаходить своє відображення в умінні проводити одну й ту ж ідею через весь процес міркування.

Уява –психічний пізнавальний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом встановлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями

Уява суто людське надбання, яке надає нам можливість виходити за межі реального світу, подумки переміщуючи образи речей та подій в часі та просторі, змінюючи зв’язки між цими образами. Принциповим тут є те, що уява пов’язана з образами (уявленнями), хоча її продукт може оформлюватися знаково – у вигляді, наприклад, опису, тексту та т.ін. Вчені вважають, що уява виникла як відповідь на потребу передбачати результат своєї праці і, крім того, пояснити незрозумілі події та явища природи.

Уява як особливий психічний пізнавальний процес знаходиться дещо осторонь від інших пізнавальних процесів, а разом з тим займає проміжне місце між сприйманням, мисленням та пам’яттю:

• так з боку сприймання уява завжди пов’язана з чуттєвими образами, по-перше, відштовхуючись від них, а, по-друге, впливаючи на їх створення;

• оскільки специфіка уяви полягає в переосмислені попереднього досвіду, остільки вона безпосередньо пов’язана з пам’яттю;

• уява – це завжди абстрагування як результат операцій аналізу і синтезу, що підкреслює її зв’язок з мисленням.