Тема 2.4 Вищі пізнавальні процеси: мислення і уява

Мислення - це вищий психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення людиною предметів і явищ оточуючої дійсності завдяки встановленню їх суттєвих особливостей, зв’язків та відношень

Узагальненістьвиникає завдяки тому, що мислення носить знаковий характер, тобто носить мовну форму.

Опосередкованістьдозволяє пізнати те, що безпосередньо при сприйманні неможливо побачити.

Якщо відчуття і сприймання відображують або окремі сторони явищ, або ці явища, але в чуттєвій формі, то мисленнявстановлює зв’язки і відношенняміж явищами та усередині них.

Загальні характеристики мислення:

- мислення є вищим пізнавальним процесом;

- мислення є активною формою творчого відображення та перебудови людиною дійсності;

- мислення породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні у суб’єкта на даний момент часу не існує;

- мислення завжди пов’язане з наявністю проблемної ситуації, завдання;

- на відміну від сприймання, мислення виходить за межі чуттєвої дійсності, завдяки чому майже необмежено розширює коло пізнання;

- мислення на основі сенсорної інформації робить певні теоретичні і практичні висновки;

- мислення обов’язково присутнє в усіх пізнавальних процесах;

- мислення – це рух ідей, що розкривають сутність речей;

- підсумком мислення є не образ, а певна думка, ідея;

- специфічним результатом мислення виступають судження і поняття;

- мислення – це особлива теоретична і практична діяльність, яка передбачає систему дій і операцій дослідницького, перетворювального та пізнавального характеру.

Загальна теорія мислення:

- мислення – це процес, який формується в суспільних умовах життя;

- на перших стадіях свого формування мислення проявляється, насамперед,

як зовнішня розгорнута предметна діяльність;

- в процесі формування мислення із зовнішньої розгорнутої предметної діяльності воно переходить у згорнуті форми та набуває характеру внутрішніх розумових дій.

Поняття –найпростішаформа мислення у вигляді слова або групи слів, яка відображає суттєві властивості, зв’язки та відношення предметів і явищ. Поняття бувають:

Одиничні –відображають істотні властивості одиничних об’єктів;

Загальні –відображають істотні властивості класів предметів.

Конкретні –відображають певні предмети, явища чи їх класи з істотними ознаками, зв’язками та відношеннями;

Абстрактні –відображають ті чи інші властивості об’єктів, окремо від самих об’єктів.

Родові –характеризуються більшим обсягом відображуваних у їх колі об’єктів;

Видові –характеризуються меншим за обсягом по відношенню до родових понять;

Категорії –мають найширший обсяг і відображають найзагальніші властивості, зв’язки і відношення.

Судження – форма мислення, в якій стверджується або заперечується наявність якихось зв’язків між предметами та явищами дійсності або їх властивостями та ознаками. Судження бувають:

Поодинокі- ствердження або заперечення відносно тільки одного предмета;

Загальні –ствердження або заперечення відноситься до всіх предметів певної групи;

Часткові –ствердження або заперечення відноситься уже не до всіх, а лише до деяких предметів;

Прості –складаються з одного судження;