Терміни і визначення

Державний стандарт України ДСТУ 2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять" регламентує такі терміни та визначення з питань охорони праці:

— охорона праці — система правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці;

— безпека — стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди;

— рівень безпеки — оцінка безпеки посиланням на прийнятий ризик;

— ризик — імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її важкості;

— виробничий ризик — імовірність ушкодження здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків, що обумовлена ступенем шкідливості та (або) небезпечності умов праці й науково-технічним станом виробництва;

— недопустимий ризик — ризик, якого сучасний рівень розвитку науки, техніки й технології дозволяє уникнути;

— шкода — фізичні ушкодження і (або) збитки, заподіяні здоров'ю людей і (або) майну чи навколишньому середовищу;

— промислова безпека — безпека від аварій на виробничих об'єктах і наслідків цих аварій;

— небезпека — потенційне джерело шкоди;

— безпечні умови праці; безпека праці — стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує допустимих значень;

— вимоги безпеки (праці) — вимоги, передбачені актами законодавства, нормативними і проектними документами, правилами та інструкціями, виконання яких гарантує безпечні умови праці та регламентує поведінку працівника;

— небезпечний (виробничий) чинник — виробничий чинник, вплив якого на працівника, за певних умов, може призвести до захворювання, зниження працездатності й (або) негативного впливу на здоров'я нащадків;

— травма — порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії чинників зовнішнього середовища;

— виробнича травма — травма, що виникла внаслідок дії виробничих чинників;

— виробничий травматизм — явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві;

— нещасний випадок — непередбачений збіг обставин і умов, за яких заподіяно шкоду або настала смерть людини;

— нещасний випадок на виробництві — раптове погіршення стану здоров'я або настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків унаслідок короткочасного (впродовж однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника;

— трудове каліцтво — втрата здоров'я працівником унаслідок виробничої травми;

— умови праці — сукупність чинників виробничого середовища й робочого процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків;

— виробниче середовище — сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інших чинників, що діють на людину під час виконання нею трудових обов'язків;

— робоча зона — визначений простір, у якому розташовано робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників;

— небезпечна вона — простір, у якому можлива дія на працівника небезпечного та (або) шкідливого виробничого чинника;

— робоче місце — місце постійного або тимчасового перебування працівника під час виконування ним трудових обов'язків;

— тяжкість праці — характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів та відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження;

— напруженість праці — характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему;

— культура безпеки — кваліфікаційна і технологічна підготовка осіб, для яких гарантування безпеки потенційно небезпечного об'єкта є пріоритетною метою і внутрішньою потребою, що зумовлює самоконтроль і самоусвідомлення відповідальності під час виконання робіт, які впливають на рівень безпеки.