Економічне значення охорони праці

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів до покращення умов праці і підвищення безпеки праці, що є економічним виразом соціального стану охорони праці. Тобто економічне значення охорони праці оцінюється результатами, які отримують при зміні соціальних показників за рахунок впровадження заходів до покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і підвищення фонду робочого часу; економія витрат на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах; зниження витрат через плинність кадрів за умови праці.

Підвищення продуктивності праці може досягатися за рахунок збільшення працездатності в покращених умовах на робочому місці. На харчових підприємствах умови праці в робочій зоні характеризуються так: якщо на робочих місцях інтенсивність шуму досягає 90 дБА, робітник витрачає майже на 20% більше фізичних і нервово-психологічних зусиль для того, щоб забезпечити працездатність, яку він мав би при інтенсивності шуму 70 дБА.

Підвищення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягаються в результаті зниження простою під час зміни через погіршення самопочуття, несприятливі умови праці та мікротравми. При комплексній дії на людину кількох шкідливих виробничих факторів простої на робочому місці можуть досягати 20...40% робочого часу за зміну. При нормалізації психологічного клімату в цеху поліпшуються умови праці, підвищується налагодженість в роботі. Зниження непродуктивних затрат часу і праці склада­ються в результаті несприятливих умов праці, обумовлених незадовільною організацією робочих місць без урахування органометричних вимог. Необхідність виконання зайвих рухів, фізичних зусиль, нервово-психологічних навантажень, незручні пози внаслідок невдалого розташування органів управління обладнання, невдале конструктивне оформлення робочих місць, а також оформлення зайвої інформації сприяє непродуктивному використанню праці та часу, підвищує трудомісткість робіт.

Підвищення фонду робочого часу досягається за рахунок скорочення цілодобових витрат внаслідок виробничої травми або неявки на роботу. Умови праці суттєво впливають не тільки на професійні захворювання, а й на виникнення і тривалість загальних захворювань. Відомо, що 25...30% загальних захворювань на виробництві пов'язано з несприятливими умовами праці. Так, підвищення понад норму температури повітря у робочій зоні виробничих приміщень на 1 °С супроводжується збільшенням витрат робочого часу, пов'язаних з серцево-судинними захворюваннями в середньому на 4,1 робочих дня в розрахунку на 100 працюючих, а надмірні рівні шуму на робочих місцях на 10...20 дБА підвищують тривалість часткової непрацездатності в середньому на 2,7 робочих дня на 11)0 працюючих. Економія витрат на пільги та компенсації у несприятливих умовах праці пов'язані з відповідними санітарно-гігієнічними вимогами на робочих місцях підприємства. Дотримання таких вимог дає можливість повністю або частково відмінити такі пільги, як скорочений робочий час і додаткова відпустка, підвищення тарифної ставки і пільгової пенсії, лікувально-профілактичне харчування і безкоштовна видача молока Всі ці пільги пов'язані із значними трудовими витратами і супроводжуються виплатами додаткових грошових коштів за фактично не відпрацьований час.

На харчових підприємствах спостерігається висока плинність кадрів серед працівників, робота яких пов'язана з важкою фізичною працею, несприятливими санітарно-гігієнічними умовами праці, монотонністю виробничого процесу, що погіршує здоров'я, тощо. Ці несприятливі фактори є наслідком того, що із загальної кількості працівників, що звільнюються за власним бажанням, близько 21% складають особи, яких не влаштовують санітарно-гігієнічні умови праці.

Плинність робочих кадрів наносить великі збитки підприємству, тому що деякий час, перед звільненням, робітники працюють із низькою продуктивністю, а робітники, які приходять на їх місце, потребують додаткового виробничого навчання. Все це супроводжується значними додатковими витратами грошових коштів. В цілому на Україні у господарствах плинність кадрів наносить значних економічних збитків, тому що кожний, хто звільняється, при переході з одного підприємства на інше в середньому не працює кілька місяців.