Практичні завдання

Вирішення теоретичних завдань розширяє можливості практичного застосування надбань вікової та педагогічної психо­логії. Практична психологія спрямована на вирішення конкрет­них проблем певної людини; Актуальними практичними завдан­нями вікової та педагогічної психології є:

1) організація оптимальних форм дитячої діяльності та спілкування;

2) проблема психологічної допомоги в періоди різних віко­вих криз;

3) проблема гуманізації навчально-виховного процесу;

4) проблема важких дітей.

2. Сучасні теоретичні концепції педагогічної психології

Зупинимось, на характеристиці основних напрямів сучасної та педагогічної психології.

1. Психоаналіз (3. Фрейд)

Предмет дослідження: глибинні почуття і переживання людини. Основу концепції становлять два відкриття: відкриття безсвідомого і відкриття сексуальної основи людини.

Досвід перших дитячих переживань людини на рівні безсвідомого здійснює вплив на її доросле життя. З.Фрейд вірив, що "дити­на – батько дорослого". Сексуальний розвиток дитини проходить певні етапи. На кожній стадії інтереси дитини і оточуючих її людей зосереджені навколо якої-небудь частини тіла, що є для дитини дже­релом отримання задоволення. Цей інтерес дорослих і отримання вдоволення дитиною – критерії виділення стадій психосексуального розвитку. Характер перебігу кожної зі стадій здійснює певний вплив на формування особистісних якостей дитини.

На першій стадії (оральній), яка триває рік, найважливішою сферою динамічної активності, є рот. За оральною стадією йде анальна. Тут основна увага зосереджується на функціях виділення. Ця стадія триває впродовж другого року життя. Наступна – фалічна стадія, коли провідними ерогенними зонами стають статеві органи. Потім дитина потрапляє в тривалий латентний період (з 6 до 12 років). У цей час імпульси в основному витіснені та утримуються в цьому стані. І остання фаза – генітальна – фаза розвинутої сексуальності (від 12 до 18 років). Часто потяги тут підпорядковуються лібідо, задовольняються шляхом нормальної статевої діяльності.

Особистість розвивається на основі 4 джерел напруги: 1) процесів фізіологічного росту; 2) фрустрацін; 3) конфліктів і 4) погроз. Прямим наслідком зростання напруги, яка виникає із цих 4 джерел, є те, що особистість повинна оволодівати новими спосо­бами редукції напруги. Ідентифікація (метод, за допомогою якого людина приймає риси іншого і робить їх частиною своєї особис­тості) та заміщення (коли об'єкт-вибір виявляється недоступним через зовнішні й внутрішні бар'єри, формується новий об'єкт, що дозволяє зняти напругу) – це два методи, завдяки яким індивід учиться вирішувати фрустрації, конфлікти і тривоги.