Філософські ідеї часів Київської Русі

Філософія як особливий напрям інтелектуальної діяльності була занесена в Україну з Візантії разом з християнством, а, оскільки Візантія була прямою спадкоємницею античної Греції, то від самого початку філософська мудрість представлена в Київській Русі у поєднанні з давньогрецькою філософією. Тут були відомими Піфагор, Сократ, Платон, Аристотель, Сенека. Але вся філософська мудрість сприймалась перш за все як настанова до самовдосконалення та пошуків вищої істини – «філософствування у Христі», тому вона мала безпосередній зв'язок з життям ї надавала йому певних смислових засад. Характерними є також елементи язичництва,що тривали час уживалися в українській культурі з християнством. Тому, звичаї, традиції та риси характеру давніх слов’ян, сформовані на основах язичницького світогляду на протязі тисячоліть, без сумніву, позначились і на певних формах засвоєння та інтерпретації християнства та християнської філософії. Може саме тому на першому плані не знаходились питання абстрактно-теоретичного системо утворення.

Джерела філософської думки Київської Русі находимо в найпершому давньоруському літописі – «Повість минулих літ». Тут містилися не лише історичні відомості, а й описувались звичаї та світоглядні уявлення слов’ян. Історія русичів розглядається контексті більш широкому загальної всесвітньої історії; переповідається основний сюжет Біблії та описується те, як відбувався вибір державної віри князем Володимиром.

Дуже популярним твором у Давній Русі був твір Київського митрополита Ілларіона «Слово про закон і благодать» (1030-1050). В цьому творі історія Київської Русі також вписана у світовий контекст. Автор звертається до положення апостола Павла про те, що всесвітні історія має два етапи – етап закону, коли Бог наставляв і карав людей через зовнішні настанови, через закон і другий етап – благодаті, коли Бог, керуючись своєю безмежною любов’ю до людини, надає їй право самостійного життєвого вибору, подарувавши людям подвиг Христового розп’яття. Тепер людина керується вірою і любов’ю. Митрополит вихваляє також християнський вибір князя Володимира і культуро-творчу діяльність Ярослава Мудрого.

Варто відмітити також першу спробу визначення філософії у творі «Житіє Кирила філософа». На питання імператора «Що є філософія?» Кирило відповідає:»Божим і людським речам розуміння, наскільки людина може наблизитися до Бога», а також вміння сказати в небагатьох словах речі великого розуму.

В цілому, оскільки християнська думка була спрямована в основному на коментування давньогрецьких мудреців та Святого письма, то доля оригінальних творів становить лише 1 відсоток серед всієї літератури. Натомість популярними є всілякі збірки афоризмів та життєвих повчань, наприклад «Бджола» та ін.

Дослідники відмічають оптимізм, спрямованість на етичні питання та осмислення історії та культури філософської думки часів Київської Русі. Людина постає в ній як органічна частина Всесвіту, в якій Богом закладена мудрість, гармонія, краса.