Талант художника рятував у найтяжчі хвилини життя од відчаю і розпуки.

У травні 1843 року Шевченко одержав відпустку і поїхав в Україну. Батьківщина, що 12 років тому провела нікому не відомого хлопця-кріпака, зустріла уславленого поета, автора «Кобзаря», визначного художника. Перед ним гостинно відкрилися двері в господах української інтелігенції. Вважалося за честь замовити у Шевченка портрет.

Саме тоді художник створює серію офортів «Живописна Україна».

Він задумав її як видання, яке б складалося з трьох частин:

§ у першій – мальовничі краєвиди та місця визначних історичних подій

§ у другій – сцени з народного побуту

§ в третій зображені історичні події

"…Я рисую тепер Україну — і для історії прошу вашої допомоги; я, здається, тойді вам розказував, як я думаю це зробить. Бачте, ось як. Нарисую види, які єсть на Україні, чи то історією, чи то видом своїм прикметні, вдруге — як теперішній народ живе, втретє — як він колись жив і що виробляв..." (Лист до Бодянського від 29 червня 1844 р.)

Кожен, хто знайомий з мистецькою спадщиною Шевченка, не може заперечити, що ідеї, які так пристрасно висловлював український поет у своїх віршах, знайшли відображення і в його малярській творчості. Шевченко робить ілюстрації до своїх власних творів. Він не міг не написати портрет улюбленої героїні - Катерини. До появи “Катерини” не лише в українському, а й в російському мистецтві не було твору з таким гострим і злободенним соціальним сюжетом.