Поняття, значення і сторони колективної угоди

Колективна угода – правовий акт, який укладається на державному, галузевому та територіальному рівнях з метою встановлення соц.-труд гарантій для найманих працівників та регулювання труд, соц.-ек відносин між працівниками та роботодавцем.

Сторонами колективної угоди є сторони соц. діалогу, склад яких залежить від виду угоди.

Види колективних угод:

1) Генеральна (на нац. Рівні . сторони: 1) об’єднання всеукраїнських профспілок, 2 об’єднання роботодавців 3) ОВВ - КМУ)

2) Галузева угода (1) всеукраїнські профспілки, що діють в межах певного виду ек. Діяльності 2) об’єднання роботодавців, що діють в межах певного виду ек. Діяльності 3) ОВВ -ЦОВВ)

3) Регіональна (на територіальному рівні 1) профспілки, що діють на території відп. адм.-терит одиниці 2) організації роботодавців, що діють на території відп. адм.-терит одиниці 3) ОВВ - МОВВ)

Відмінність угоди від договору:

*коло суб’єктів(угода значно ширше)

*предмет прав.регулювання (значно ширше в угоди)

* колективні угоди рулюють соц.-парнерські угоди на більш високому рівні ніж на рівні підприємства ,сутсанови, організації

29. Порядок укладення і зміст колективнихугод

Умови укладення такі самі як і для колект договору.

Зміст колект угоди

Угодою на національному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо:
гарантій праці і забезпечення продуктивної зайнятості;
мінімальних соціальних гарантій оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя;
розміру прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів;
соціального страхування;
трудових відносин, режиму роботи і відпочинку;
умов охорони праці і навколишнього природного середовища;
задоволення духовних потреб населення;
умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці;

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

заборона дискримінації.

Угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо:
нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі);
встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій,
пільг у сфері праці і зайнятості;
трудових відносин;
умов і охорони праці;
житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку;
умов зростання фондів оплати праці;

встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

заборона дискримінації.

Галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою.

Угоди на територіальному рівні регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.