Предмет і метод ТП.

З усіх існуючих видів трудових відносин трудове право у повному обсязі регулює лише відносини так званої найманої праці або точніше відносини, що виникають на підставі укла­дення трудового договору. Усі інші відносини, що пов'язані з використанням праці, але мають в основі виникнення відмінні від трудового договору юридичні факти, можуть бути об'єктом правового забезпечення норм трудового права лише за умови, що спеціальним актом, яким вони регулюються, буде зазна­чено про можливість застосування щодо них трудового законо­давства.

Отже, предметом трудового права є суспільно-трудові від­носини, які виникають в результаті укладення трудового дого­вору між працівником і роботодавцем.

Трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, становлять основу предмета трудового права, його "ядро", однак лише ними предмет цієї галузі не вичерпуєть­ся. Існує ще ціла низка суспільних відносин, які забезпечують функціонування трудових відносин, що теж регулюються норма­ми трудового права. Особливістю цих відносин є те, що за відсутності трудових відносин вони існувати не можуть. Тобто за своєю природою це — відносини допоміжного характеру.

До таких відносин, що виконують допоміжну роль у забез­печенні трудових відносин, належать: відносини працевлашту­вання; навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників на виробництві; нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства; вирішення трудових спорів; соціаль­ного партнерства.

Усі ці суспільні відносини разом з трудовими і формують предмет правового регулювання нормами трудового права. Таким чином, предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, і від­носини, що тісно пов'язані з трудовими: працевлаштування, навчання і підвищення кваліфікації та перекваліфікації праців­ників, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, вирішення трудових спорів, а також відносини соціального партнерства.

Відносини, що тісно пов'язані з трудовими як предмет трудового права України

1) Суспільні відносини працевлаштування передують ви­никненню власне трудових відносин. Вони поділяються на З
групи взаємопов'язаних відносин: 1) між громадянином і ор­ганом працевлаштування; 2) між органом працевлаштування і
роботодавцем з приводу скерування на роботу; 3) між робото­давцем і громадянином з приводу направлення трудового до­
говору.

Ці відносини, крім того, регулюються Законом України від 1 березня 1991 р. "Про зайнятість населення".

2) Суспільні відносини з навчання, підвищення кваліфікації або перекваліфікації певною мірою пов'язані з відносинами
працевлаштування та можуть виникати як в період існування
трудових відносин, так і з приводу їх припинення, коли особа
набуває статусу безробітного. Так під час існування трудових
відносин, що виникли на підставі укладення трудового договору,
працівник може тимчасово не виконувати свої трудові функції,
а навчатися безпосередньо на виробництві або ж підвищувати
власну кваліфікацію в інших спеціалізованих установах. Такого
виду відносини виникають на основі розпорядження або наказу
адміністрації і підлягають правовій регламентації. У тому випад­
ку, коли відносини з навчання і перекваліфікації виникають у
період тимчасового припинення трудових відносин і підставою
їх виникнення є відповідне розпорядження (за згодою грома­дянина) органу працевлаштування, вони належать до складу
відносин працевлаштування. В обох випадках відносини з під­готовки кадрів і підвищення кваліфікації незалежно від того, в
який період і на якій підставі вони виникають, є предметом
трудового права.

3) Відносини з вирішення трудових спорів (або процедурні
відносини). Вони також належать до предмета трудового права.
Особливістю, яка відрізняє їх від подібних цивільно-правових
процесуальних відносин, є те, що для вирішення трудових
спорів закон передбачає спеціальний порядок досудового роз­гляду. Для цього створюються уповноважені органи, які роз­глядають трудові спори безпосередньо на підприємствах. Це —
комісії по розгляду трудових спорів (КТС), які і виступають
одним із суб'єктів таких відносин. Законом визначено спеціальний порядок створення КТС, встановлено процедуру розгляду спору, прийняття і виконання рішень.

4) Відносини соціального партнерства, або їх ще називають колективно-трудові відносини. Ці відносини пов'язані із встановленням умов праці з урахуванням специфіки конкретного підприємства шляхом укладення колективних договорів та угод, що містять правові норми, які визначають умови робочого часу, часу відпочинку, оплати праці тощо. їх суб'єктами є колективні органи (об'єднання працівників, профспілки) та роботодавці

чи уповноважені ними органи. В умовах переходу до ринкової економіки розширюється коло відносин соціального партнерства, які тим самим збагачують предмет трудового права, роблять його більш соціально спрямованим, гуманним.

5) Відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства. Основною функцією трудового права є захист трудових прав громадян, які працюють за наймом. З цією метою трудове законодавство встановлює цілу систему правових гарантій. Для контролю за дотриманням норм трудового права створюються спеціальні державні і недержавні органи. Це —

спеціалізовані державні інспекції при Міністерстві праці та соціальної політики України і громадські органи профспілок та трудових колективів. Саме вони і виступають суб'єктами відносин щодо нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства.