Оборонні замки-фортеці

На Правобережній і Лівобережній Україні збереглися замки-фортеці козацьких часів, у яких знайшло своє матеріальне втілення героїчне минуле ХГУ-ХУН ст. і які є водночас яскравим свідченням зодчої мудрості

народу.

Пізньосередньовічні фортифікації Правобережжя за своїм характером і со­ціальним змістом були державними (належали литовській, а потім польській адміністрації), а також приватними (тобто перебували у володінні окремих польсько-литовських і місцевих українських феодалів). Незважаючи на таку двоїсту соціальну та політичну природу, замки-фортеці ХІУ-ХУІІ ст. вико­нували важливі функції оборони краю від південних степових кочових орд. Замки-фортеці пізнього середньовіччя часто зводили на місцях давньо­руських городищ і міст ХІІ-ХШ ст. Традиції будівельної техніки давньо­руських дерев'яно-земляних фортець з використанням елементів кам'яної архітектури знайшли своє продовження у замках-фортецях ХГУ-ХУ ст. Це простежено під час археолога -архітектурних досліджень у Хотині, Ка-м'янці-Подільському, Меджибожі, Кременці. Розвиваючись у нових умо­вах, давньоруська будівельна фортифікаційна техніка зазнала певного впли­ву з боку архітектури Центральної та Західної Європи.

Оборонні замки-фортеці зводили, зазвичай, на високих неприступних урочищах, на берегах річок. Найчастіше обирали гори, які виходили мисоподібним уступом до двох ярів. На кутах площі замків будували фортеч­ні вежі. У башті робили браму, часом дві. Плани замків були різні: трикутні, чотирикутні, п'ятикутні, іноді неправильної форми.

Перлиною світової замково-фортечної архітектури феодальної епохи є споруди пізньосередньовічного Кам'янця-Подільського. Сам замок і без­посередні фортифікаційні об'єкти, пов'язані з ним, крім системи кам'яних мурованих стін, мають 15 башт. У кожної з башт своя історія виникнення, але всі разом вони створюють єдиний ансамбль оборонної архітектури ХГУ-ХУТТ ст. Кам'янецька фортеця складається з двох головних частин — Старої та Нової. Особливо інтенсивно відбувався процес розширення та перебудови складових частин фортеці наприкінці XV — на початку ХУГ ст. З середини XVI ст. почався новий воєнно-будівельний етап, під час якого майже всі стіни ти башти були підвищені і потовщені, а бійниці пристосовані _; до нових видів вогнепальної зброї. На початку ХУТІ ст. перед західним фасадом Старої фортеці з'являються кам'яно-земляні споруди бастіонної системи, які отримують назву Нової фортеці.

Оборонні фортифікації кам'янецького замку органічно пов'язані з військово-інженерними архі­тектурними спорудами Старого міста та Польських і Руських фільварок — частин пізньофеодального міста, що прилягали до цитаделі.

Оборонні фортифікації Меджибожа (Летичівський район Хмельниць­кої області) розташовані там, де річка Південний Буг сполучається зі своєю притокою — р, Бужок, тобто на мисі між Бугом і Бужком, що знайшло своє відбиття у самій назві "Меджибіж". План замку не має правильної форми. Найбільші і найвищі мури й будинки розташовані у східній частині; тут з одного і з другого боків вздовж замку зведено триповерхові споруди з амбразурами. Неподалік від кута замку стоїть висока кругла башта, а далі — квадратний будинок, оточений іншим триповерховим будинком з кількома рядами амбразур.

Рис. 160. Місто-фортеця Кам'янець-Подільський на гравюрі 1672 року.

З північної сторони замку збудовано восьмибоку триповерхову башту. Від неї вздовж мурів по обидва боки йдуть будинки. На північно-захід­ному розі замку стоїть двоповерхова башта з амбразурами. Біля цієї зовнішньої башти з західного боку знаходився в'їзд до замку. Тут же, над глибоким ровом, було зведено міст, який у разі потреби піднімався.

Рис. 161. Хотинська фортеця:

І — вид на фортецю ХІУ-ХУ ст., 2 – фрагмент стіни з баштою.

Значну роль серед укріплень Позбруччя відігравала середньовічна фор­теця в Сатанові (Городоцький район Хмельницької області). Вона, як і Меджи-бізька, у ХУІ-ХУП ст. належала магнатам Сенявським. Зведена на початку XV ст. на горі над р. Збруч. За планом фортеця п'ятикутна. Мала п'ять башт, з'єднаних кам'яними мурами. В'їзд до замку розташовувався з південного боку. Мури фортеці подвійні; паралельно зовнішнім ішли внутрішні стіни. Оскільки внутрішні мури стояли на земляному валу, то вони були вищі за зовнішні стіни фортеці. Внутрішні стіни від зовнішніх відокремлювалися ровом. Рови були споруджені і по зовнішній бік зовнішніх мурів.

Жванецький замок (Кам'янець-Подільський район) було зведено на північному останці — скелі над р. Жванчик, недалеко від ЇЇ впадіння в Дніс­тер. П'ятикутний у плані, з баштами на кожному куті, з'єднаними кам'яними мурами, з півночі замок виступав над скелею. Суміжний східний бік виходив до яру. З інших боків було викопано глибокі рови. У 1653 р. Богдан Хмельницький разом з військом козаків перебував у цій місцевості, тримаю­чи в облозі польські королівські війська.

На правому березі Дністра добре збереглися комплекси Хотинської фор­теці (Чернівецька область). Кам'яні мури і башти цієї фортеці зведено, головним чином, у ХІУ-ХУ ст. З середини XIV ст. Хотин увійшов до складу Молдови, ставши прикордонним містом. У другій половині XV ст. фортецю було перебудовано у зв'язку з появою вогнепальної зброї. Архітектурне оформлення мурів та башт Хотинської фортеці має безпосередні аналогії у тогочасній подільській оборонній техніці, як і взагалі в пам'ятках XIV-ХУП ст. цього типу на Україні. У плані фортеця неправильної форми, оскільки повторює обриси мису правого берега Дністра, на якому стоїть. Нижній та середній яруси башт фортеці не мають бійниць. Великого значення надавалося критому обходові-галереї. По периметру двору хотинського замку розташовано кілька мурованих корпусів. Стіни замку оздоблено геометричним орнаментом.

Крім старовинного ядра замку-фортеці у Хотині с й нова частина форти-фікацій, зведених наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Це муровані та земляні укріплення бастіонної системи, розташовані навколо замку на висо­ких сусідніх горах.

Замок у Барі (Вінницька область) спочатку був дерев'яним, а в XVI-XVII ст. його мури і башти було викладено з каменю. У плані замок мав квадратну форму. Історія барських фортифікацій тісно пов'язана з подіями визвольної війни. До наших часів вони збереглися дуже погано.

Залишки кам'яних замків-фортець відомі й на території сучасної Терно­пільської області. Це споруди ХГУ-ХУІІ ст. в Микулинцях, Теребовлі, Чорт-кові, Кривчі, Кудринцях, Скалі-Подільській та Ін. Замкова архітектура цих споруд має прямі аналогії з описаними фортецями Подністров'я й Півден­ного Побужжя.Серед пам'яток визвольної війни українського народу одне з визначних місць займає м. Буша (Ямпільський район Вінницької області). В листопаді 1654 р. місто-фортеця Буша прийняло на себе нищівний удар польської королівської армії. Героїчна оборона Буші описана у творах М. П. Старицького "Облога Буші" та "Оборона Буші". На початку XVII ст. Буша у соціально-топографічному відношенні складалася із замку, міста, передмістя та міських околиць. Територія замку й міста була своєрідною ареною великого амфітеатру, що утворився посередині мису між річками Вушанкою і Мурафою (притока Дністра). З боку поля замок і місто були відмежовані ровом та валом.

З часів героїчної оборони збереглися залишки замку. Судячи з цих руїн, він являв собою прямокутну споруду площею 0,5 га. Бушанський замок мав шість башт. Бойові лінії кам'яних стін посилювали чотирикутні вежі з поро­ховим льохом під кожною. Вежі сполучалися між собою підземними пере­ходами. А по верху стін — з внутрішнього боку замку — було прокладено бойовий хід. З башт збереглася лише одна. Вона зведена з кам'яних блоків, Під баштою розчищено вхід до підземелля.

рис 162 Фортифікаційні споруди Поділля: 1 - башти замку в с. Кривче; 2 - церква в с. Сутківці; 3 - башта в м. Скала-Подільська; 4 - руїни замку в с. Кудршщі; 5 - руїни замку в с. Чорнокозинщ.

На території Бушанського замку були також колодязь, господарські спо­руди, казарми для залоги, склади для зброї та провіанту, стайні тощо. На внутрішньому подвір'ї замку стояла церква — типовий для України XVI-ХЛШ ст. тринонховий храм з прямокутним у плані нефом з двома напівкруглими зі східного боку.

Рис. 163. План укріплень міста Берестечка « першій половині XVII ст. (за Б- Колоском):

І — замок, 2 —місто; 3 — передмістя.

Важливими історико-археологічними об'єктами, безумовно, є місця боїв. Тут за сприятливих Ґрунтових умов розкопки можуть виявити значний речовий матеріал ХУІ-ХУП ст. Йдеться, зокрема, про місця боїв у болотистій місцевості, наприклад, у районі так званих козацьких могил на Рівненщині, поблизу озера Кумейки на Черкащині, в урочищі Солониця біля м. Лубни Полтавської області. Рештки козацького табору виступають за низької води в районі Кременчуцького водоймища і в гирлі р. Сула.

В 1970-1994 рр. науковою експедицією під керівництвом І. К. Свєшнікова проведено широкі археологічні розкопки під Берестечком на Волині, на місці однієї з найбільших битв періоду Визвольної війни українського народу проти польського поневолення. Тут, у болотистій місцевості поблизу переправи козацького війська в липні 1651 р., під час археологічних розкопок вдалося виявити численні залишки козацької зброї І побутових предметів першої поло­вини ХУП ст.: шаблі, рушниці, пістолі, бойові сокири, келепи, а також куле-лійки, ладівниці, порохівниці, шкіряні чоботи, мідні казани, ложки у шкіряних футлярах, шкіряні торби, гаманці, вуздечки і т. ін.