Ранній і середній палеоліт

Період раннього палеоліту, як і кам'яний вік,взагалі, розпочш нається олдувайською порою в Швденно-Східній І Східній Африці понад З млн. років тому. В Європі і Середземномор'ї найдавнішими є пам'ятки кінця олдувайської та наступної ашельської пори, що датуються приблизно мільйоном років тому. Закінчується цей період кам'яного віку 150 тис. років тому. Раніше говорили про шельську, або аббевільську, культуру в Європі, тепер, однак, більшість вчених цей відрізок часу вважають по­чатковим етапом ашельської пори.

Носієм олдувайської культури на Південному Сході і Сході Африки був гомо габіліс — двонога істота невисокого зросту (до 140 см), що займа­лася полюванням на дрібних тварин. Вогню гомо габіліс ще не знав. Основним знаряддям були оббиті й загострені гальки — чоппери і чоппІн-ги. При використанні їхтримали просто в руці. Під час розкопок у долині Олдувай виявлено викладене з каменів коло, що, можливо, вказує на спо­рудження древніми мешканцями долини примітивних жител чи заслонів від вітру.

У ранньому палеоліті Європи і Азії за ашельської доби жили пітекан­тропи і синантропи. Клімат у ті часи був теплішим, ніж тепер, рослинний і тваринний світ — близьким до субтропічного. Тут водилися такі представ­ники теплолюбних тварин, як південний слон, гіпопотам, шаблезубий тигр, печерний лев та ін.

Пітекантроп ходив на трохи зігнутих у колінах ногах, був значно ви­щий за гомо габіліс (зріст до 170 см). Володів звуковою мовою, хоча, ма­буть, дуже примітивною. Рештки пітекантропів виявлено в Південній Азії (о. Ява), ПІвденно-Східній і Північній Африці та в Європі. Пітекантроп з Північної Африки отримав назву атлантропа. Разом з кістками атлантропа на місці розкопок зібрано рештки викопних тварин, більше 100 кам'яних знарядь. Методами точних наук встановлено, що атлантроп у Північній Африці жив дещо пізніше, ніж пітекантроп з острова Ява. В Європі архантропи представлені знахідками поблизу німецького м. Гейдельберг та в місцевості Вертешселлеш на території Угорщини.

Синантропи жили на 100-150 тис. років пізніше пітекантропів. У печері Джоу-Коу-Тянь (Китай) виявлено і досліджено їхнє стійбище. Тут тривалий час горів вогонь, унаслідок чого зібралася майже шестиметрова товща попелу. В печері знайдено рештки більше 40 людей, примітивні знаряддя праці та численні кістки тварин, здобутих на полюванні. Отже, синантропи, на відміну від пітекантропів, вже знали вогонь і вміли його підтримувати, що було одним з найбільших досягнень первісної людини на шляху виді­лення її зі світу тварин. Тепло багаття зігрівало людину в холодний зимовий час, вогонь захищав її від дикого звіра, з 'явилася можливість запікати м'ясо.

Територія сучасної України багата на знахідки періоду раннього палео­літу: досліджено стоянки поблизу сіл Лука-Врублівецька і Сокіл на Дністрі, в печері Кіїк-Коба в Криму, біля Житомира, а також поблизу сіл Королеве, Рокосове на Закарпатті та ін. Окремі крем'яні ашельські знаряддя виявлено поблизу міст Амвросіївка на р. Кринка та Ізюм на Сіверському Дінці. Останнім часом численну колекцію ашельських знарядь знайдено на стоянці Співак в долині р. Горинь на Волині.

Ранньопалеолітичні пам'ятки України в різні роки вивчали Г. А. Бонч-Осмоловський,П. Й. Борисковський, О. П. Черниш, С. В. Смирнов, Ю. Г. Ко-лосов, О. С. Ситник, О. В. Колесник, Ю. В. Кухарчук, В. М. Степанчук, В. П. Чабай та ін. Важливий внесок у вивчення ашельської пори зробив В. М. Гладилін, який дослідив багатошарове поселення Королеве, де виявлено 14 різночасових горизонтів, що належали до ашельського, мустьєрського і пізньопалеолітичного періодів.

Основним заняттям людей раннього палеоліту було збиральництво (пло­ди, ягоди, їстівні корені, гриби), а також полювання на тварин, нерідко досить великих. У печері Джоу-Коу-Тянь, наприклад, серед фауністичних решток 70% кісток належали оленю, решта — ведмедю, шаблезубому тиг­ру, дикому коню, кабану тощо.

У своїй трудовій діяльності люди раннього палеоліту використовували знаряддя, виготовлені з каменю, переважно кременю; були, напевно, і де­рев'яні. Так, у кількох ранньопалеолітичних місцезнаходженнях Німеччини І Польщі знайдено великі серії різноманітних виробів з дерева: дротиків, Руків'їв і т. ін. Кам'яне ручне рубило ашельської пори — видовжене плоске загострене з двох боків і на кінці універсальне знаряддя 20-25 см завдовжки і масою понад 1 кг. Під час роботи його тримали просто в руці. Ним можна

Рис. І. Крем 'янї вироби раннього палеоліту;

і — ручне рубило; 2 — чоппер; 3 — гостроконечник; 4 — скребло.

було наносити сильні удари, робити зарубки на дереві або стругати його, викопувати коріння тощо. Крім ручного рубила, за знаряддя правили і відщепи кременю, на гострих кінцях яких є сліди використання їх у вигляді пощербленості. В ашельську епоху з відщепів і примітивних пластин по­чали виготовляти також скребла та скребла-ножі.

Період середнього палеоліту датується 450/300-50/30 тис. років тому. Його заключний етап (130/100-50/30 тис. років) часто називають мустьєр-ською епохою і пов'язаний він з поширенням неандертальців. На період середнього палеоліту припадають значні кліматичні зміни, викликані більш тривалими і суворими зледеніннями. Ще в середині ашельської пори в кліматі Європи сталися значні зміни— почалося похолодання. В науці його пов'язують з періодичними зледеніннями (гляціалами), що утворювалися в північних широтах: гюнцським, міндельським, рісським і вюрмським. Між ними були так звані інтергляціали — періоди, коли клімат зазнавав деякого пом'якшення. Льодовиковий період тривав до кінця палеолітичної епохи.

Мустьєрська пора припадає на кінець рісського зледеніння і ріс-вюрмсь-кого інтергляціалу. Рісське (його ще називають дніпровським) зледеніння було найбільшим. Вважають, що льодовик у цей час спускався з півночі Європи далеко на південь і досягав широти сучасного Дніпропетровська. Рівень світового океану на кілька десятків метрів був нижчий, ніж тепер, і материки з'єднувалися між собою. На території Європи, аж до південних її районів, поряд з мамонтом і шерстистим носорогом водилися такі види арктичної фауни, як північний олень, песець та інші.

За мустьєрського часу жили неандертальці — представники людини нового фізичного типу — кремезні, невисокого зросту (близько 160 см), з об'ємом мозку близько 1400 см³. Вони мали дуже похилий лоб з вели­ким надорбітальним валиком, нижню щелепу без підборідного виступу; лицева частина черепа значно виступала вперед.

У мустьєрську пору триває розвиток техніки обробки кременю та виго­товлення знарядь праці. Поряд з ручними рубилами, що в цей час дещо зменшуються в розмірі (так звані біфаси), з'являються також гостроконеч­ники і скребла. Гостроконечники були вістрями до списів, скребла вико­ристовувались як ножі. Якщо раніше крем'яні вироби (рубила) виготовля­лися з природного уламка кременю, то тепер для формування гостроконеч­ників і скребел спочатку робилася спеціальна заготовка у вигляді відщепа або пластини. Ці заготовки сколювались із спеціально підготовлених ядрищ — нуклеусів. Найбільш поширеною формою мустьєрського нуклеуса був дископодібний, з якого сколювали широкі з великою ударною площадкою і відбивним бугорком відщепи. Пластини сколювали і з нуклеусів іншої форми: черепахоподібних, клиноподібних, торцевих тощо. Кожен такий нуклеус формувався для того, щоб зняти з нього одну велику і міцну пластину.

Наявність на відщепах і пластинах ударної площадки і відбивного бугорка, хвильовидність зламу — характерні ознаки штучного їх сколювання.

Щоб перетворити відщеп або пластину в гостроконечник, скребло чи якесь інше знаряддя, поверхню заготовки ретушували, тобто сколювали з неї у потрібних місцях ударами відбійника чи натисками ретушера дрібні лусочки доти, доки не виникало готове знаряддя.

Основним заняттям людей мустьєрської пори було полювання на великих тварин — мамонтів, носорогів, бізонів, північних оленів тощо. В культур­ному шарі Старосільської стоянки в Криму серед решток тварин, на яких полювали її мешканці, переважають кістки дикого осла. Винятковою є знахідка в культурних шарах стоянки Заскельна VI (Колосовська) у Криму решток дельфінів, адже систематичне використання морських ресурсів розпочалося значно пізніше, вже в кінці пізнього палеоліту.

Холодний клімат кінця ашельської і мустьєрської пори змушував людей широко користуватися вогнем, який неандертальці вже, мабуть, уміли штучно Добувати. В печері Крапіна в Хорватії біля вогнища пізнього ашелю-мустьє виявлено веретеноподібні палички з обпаленими"кінцями. Вважають, що за Допомогою цих знарядь тертям чи свердлінням тут добували вогонь. Оволодіння способами штучного добування вогню було дуже важливим кроком у розвитку культури людства.

Рис. 2. Виробництво знарядь з каменю:

1-3 — послідовність виготовлення кремнєвих пластин (1 — первинна підготовкам робочої площадки нуклеуса, 2 — нуклеус з підготовленою робочою площадкою т<, робочою поверхнею, 3 —- сколота пластина); 4 — кремневш відщеп з характерніші ознаками штучного сколювання від куска кременю (П — ударна площадка* В — відбивний бугорок, С — вищерблених від сильного удару, X— хвильовидність кременю); 5 — дископодібний нуклеус (вгорі показано спосіб відколювання пластин).

У мустьєрську холодну пору починається інтенсивне заселення печер.1 Людині, очевидно, довелося витримати у зв'язку з цим нелегку боротьбу з попередніми мешканцями — печерними хижаками (гієною, ведмедем).] Там, де не було придатних для життя печер, виникають штучні житла. Рештки одного з них досліджено О. П. Чернишем на стоянці Молодове І] на середньому Дністрі. Воно мало округлу форму, було обкладене навколо і кістками мамонтів, мабуть, перекривалось шкурами диких тварин.

Мустьєрських стоянок і місцезнаходжень на території України виявлено І досліджено значно більше, ніж ашельських. Нині їх налічується близько 300: Кіїк-Коба (верхній шар), Молодове, Ак-Кая, Кодак і Орел у Надпоріж-жі, Деркул на Сіверському Дінці, Антонівка в Донбасі, Іллінка під Одесою, гроти Старосілля, Чокурча, Кабазі і Шайтан-Коба, Заскельне в Криму, Радо­мишль і Рихта на Волині, Замкова Гора в Закарпатті та ін- Важливими є багатошарові стоянки на Дністрі—Молодове І, V, Стінка, Пронятин, Єзупіль та ін.; на Донбасі — Антонівка, Білокузьминівка; на Дніпрі — Кодак, Орел, Скубова Балка; на Поліссі — Житомирська, Ріхта, Жорнів.

На підставі вивчення знахідок з мустьерських стоянок (крем'яних зна­рядь праці) вчені вважають, що розселення на території сучасної України йшло з півдня і південного заходу в обхід Чорного моря — через Кавказ та Центральну Європу.

Про соціальну організацію суспільства раннього палеоліту відомо не­багато. Основною соціальною одиницею тоді була дородова община з не-впорядкованими шлюбними відносинами всередині самої общини (ендо­гамний шлюб). Община ґрунтувалася на кровно-родинних зв'язках, вона ж виступала і як єдиний господарський колектив, наприклад, при облавно­му полюванні.

Можна говорити про високу згуртованість колективів і взаємодопомогу, що існувала всередині цих колективів. У печері ШанІдар (Ірак), наприклад, знайдено поховання дорослого чоловіка, в якого ще за життя була ампуто­вана права рука вище ліктя, а на лицевій частині черепа виявлено сліди від важких ран, що зажили ще за життя. Ця людина, хоч і не була вже при­датна до фізичної праці, проте жила в колективі довгий час.

В мустьєрську епоху з'являються перші поховання. Рештки кількох по­ховань неандертальської людини виявлені в Криму, у тому числі в печері Кіїк-Коба, та під навісом скелі Заскельна VI (Колосовська) поблизу м. Бі-логірськ. Покійників клали у скорченому стані, обкладали кістками тварин, Що вказує на виникнення якихось початкових форм первісної релігії і вірувань.

Деякі дослідники вважають, що вже за мустьєрської епохи могли скла­датись і ранні форми образотворчого мистецтва. З неандертальськими стоянками пов'язані знахідки природних фарбників (вохра) та найдавніших прикрас, а також і ранні форми образотворчого мистецтва (Пронятин на Поділлі).