Основні функціональні складові економічної безпеки

Широке коло проблем, з якими пов'язана економічна безпека підприємства вимагає їх узагальнення і системної класифікації. Це дасть змогу в конкретних умовах окремо взятого підприємства проаналізувати вплив на його діяльність її окремих складових. Для зручності аналізу класифікацію функціональних складових економічної безпеки підприємства здійснено за видовою ознакою (рис. 22.2).

Рис.22.2. Складові системи економічної безпеки підприємства.

Інтерпретація складових економічної безпеки подається за такою схемою:

Ø назва складової і її сутність;

Ø основні загрози, що послабляють даний напрямок економічної безпеки;

Ø функціональні підрозділи підприємства, що відповідають за цей напрямок;

Ø короткий виклад методики оцінки рівня безпеки, включаючи параметри і показники її оцінки.

Серед функціональних складових належного рівня економічної безпеки фінансова складова вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є «двигуном» будь-якої економічної системи.

Фінансова безпека підприємства вважають такий фінансовий стан, який характеризується:

Ø збалансованістю і якістю сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, що використовуються підприємством;

Ø стійкістю до внутрішніх і зовнішніх загроз;

Ø здатністю фінансової системи підприємства забезпечувати реалізацію його фінансових інтересів, місії та завдань достатніми обсягами фінансових ресурсів;

Ø забезпечувати розвиток цієї фінансової системи.

Слід відзначити, що цей вид економічної безпеки характеризує фінан­сову забезпеченість підприємства. Про ослаблення фінансової безпеки свідчать показники, серед яких основними є такі: зниження ліквідності; підвищення кредиторської і дебіторської заборгованості; зниження фінан­сової стійкості тощо.

За дану складову економічної безпеки відповідають фінансові й еко­номічні служби підприємства.

На фінансову складову економічної безпеки підприємства впливають такі чинники:

внутрішні негативні дії (неефективне фінансове планування та управління активами; малоефективна ринкова стратегія; помилкова цінова й кадрова політика);

зовнішні негативні дії (спекулятивні операції на ринку цінних па­ перів; цінова та інші форми конкуренції; лобіювання конкурентами недостатньо продуманих рішень органів влади);

форс-мажорні обставини (стихійне лихо, страйки, військові конфлікти) та обставини, наближені до форс-мажорних (несприятливі законодавчі акти, ембарго, блокада, зміна курсу валют тощо).

Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення підприємством фінансово-економічної діяльності.

Ринкова складова, відображає ступінь відповідності внутрішніх мож­ливостей розвитку підприємства зовнішнім, які складаються в ринково­му середовищі. Про ослаблення ринкової безпеки, зокрема, свідчать скорочення частки ринку, що займає підприємство; ослаблення конку­рентних позицій підприємства і його здатності протидіяти конкурентно­му тиску; зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін на ринку, відставання від вимог ринку тощо.

Дана складова економічної безпеки підприємства повинна постійно знаходитись в полі зору його служби маркетингу, яка покликана розробляти і впроваджувати комплекс відповідних запобіжних заходів.

Інтерфейсна складова характеризує надійність взаємодії підприємства з економічними контрагентами. Загрозу даної складової економ­ічної безпеки підприємства представляють можливі непередбачені зміни умов взаємодії (аж до розриву відносин) з економічними контрагентами постачальниками, торговими і збутовими посередниками, інвесторами, споживачами і т.д. Відповідальність за надійність даної складової еко­номічної безпеки несе служба маркетингу.

Належний рівень цього виду економічної безпеки підприємства у ве­ликій мірі залежить від наявного складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму.

Інтелектуальна складова характеризує інтелектуальний потенці­ал працівників підприємства. Негативні впливи на дану складову прояв­ляються у відході з підприємства провідних висококваліфікованих праців­ників, що призводить до ослаблення його інтелектуального потенціалу; зниженні питомої ваги інженерно-технічних і наукових працівників в за­гальній кількості працюючих; згортанні винахідницької і раціоналізаторсь­кої активності на підприємстві; зниженні освітнього рівня працівників і особливо працівників апарату управління.

За дану складову безпеки повинна відповідати кадрова служба підприємства і особисто його головний інженер або технічний дирек­тор.

Кадрова складова дає уяву про забезпечення підприємства необ­хідними кадрами. До основних негативних впливів на цю складову еко­номічної безпеки підприємства належать: плинність кадрів; фізичне старіння кадрів, старіння їхніх знань і кваліфікації; низька кваліфікацію кадрів; поєднання основної діяльності з роботою в інших організаціях, що суп­роводжується як низькою віддачею працівника, так і з можливим вихо­дом конфіденційної інформації за межі підприємства.

За дану складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ кадрів).

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємопов'язані і водночас самостійні напрямки діяльності підприємства:

Ø перший – орієнтований на роботу з персоналом підприємства яку спрямовано на підвищення ефективності діяльності всіх категорій пер­соналу;

Ø другий – націлений на збереження й розвиток інтелектуального потенціалу, шляхом використання сукупності прав на інтелектуальну власність (патентів і ліцензій), та на поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства.

Технологічна складовавідображає технологічний потенціал і харак­теризує ступінь його захищеності. До основних негативних впливів на цю складову економічної безпеки підприємства відносять дії, спрямо­вані на підрив його технологічного потенціалу; порушення технологічної дисципліни; моральне старіння технологічного обладнання і інструментів.

Розробкою і впровадженням заходів, які повинні протидіяти, таким впливам, повинна займатися технологічна служба (контроль технологіч­ної дисципліни, удосконалення існуючих і розробка нових ефективних технологій, особливо, ресурсо- і енергозберігаючих).

Процес охорони технологічної складової економічної безпеки підприє­мства передбачає здійснення кількох послідовних етапів.

Перший етап охоплює аналіз ринку технологій щодо виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства та аналіз діяльності організації-проектувальника такої продукції (збирання та аналіз інфор­мації щодо особливостей технологічних процесів на підприємствах, які виготовляють аналогічну продукцію; аналіз науково-технічної інформації щодо нових розробок у даній галузі, а також технологій, спроможних здійснити інтервенцію на галузевий технологічний ринок).

Другий етап охоплює проведення аналізу конкретних технологіч­них процесів і пошук внутрішніх резервів підвищення ефективності уже використовуваних технологій.

На третьому етапі здійснюється аналіз товарних ринків за проф­ілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників; оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства; прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів.

Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства.

На п'ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ними виробничо-господарсь­кої діяльності.

Шостий етап єзавершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони технологічної складової еко­номічної безпеки підприємства на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.

Правова складова. Основними загрозами цієї складової безпеки є недостатня правова захищеність інтересів підприємства в договірній і іншій діловій документації, а саме: порушення юридичних прав підприємства і його працівників; навмисне чи ненавмисне розголошення комерційно важливих відомостей; порушення норм патентного права тощо.

Протидією цій загрозі повинна займатися юридична і патентно-ліцензійна служба підприємства, в полі зору якої повинно бути правове забез­печення діяльності підприємства, юридичне вироблення договірної до­кументації, ведення судових і арбітражних розглядів, правове навчання персоналу, ведення патентного фонду підприємства, контроль порушень норм патентного права, перегляд матеріалів для публікацій.

Загальний процес охорони правової складової економічної безпеки підприємства здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування:

Ø аналіз загроз негативних впливів;

Ø оцінка теперішнього рівня забезпечення;

Ø планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;

Ø здійснення ресурсного планування;

Ø планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства (організації);

Ø оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.

Передовсім детально аналізують загрози внутрішніх і зовнішніх не­гативних впливів на політико-правову складову економічної безпеки підприємства та джерел їхнього виникнення.

Основні причини виникнення внутрішніх негативних впливів:

Ø низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного суб'єкта господарювання та помилки в підборі персоналу цієї служби;

Ø недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємницької або іншої діяльності;

Ø небажання чи нездатність колективу підприємства (організації) активно впливати на зовнішнє політико-правове середовище його діяльності.

Останнє, як правило, виявляється в слабкому правовому опрацюванні договірних відносин даного суб'єкта господарювання з іншими, невмінні захищати інтереси підприємства (організації) у конфліктних ситуаціях, неефективному плануванні юридичного забезпечення бізнесової діяльності.

Причини виникнення зовнішніх негативних впливів здебільшого мають подвійний характер: 1) політичний; 2) законодавчо-правовий. До першої групи причин можна віднести:

Ø зіткнення інтересів суспільних груп (верств) населення з економічних, національних, релігійних та інших мотивів;

Ø військові конфлікти (дії);

Ø економічна й політична блокада, ембарго;

Ø фінансові та політичні кризи світового (міжнародного) характеру.

У другій групі причин зазвичай виокремлюють:

Ø здійснення власних політичних та інших цілей партіями (суспільними рухами), що перебувають при владі;

Ø зміна положень чинного законодавства з питань власності, господарсь­кого й трудового права, оподаткування тощо.

Оцінка реального стану політико-правової безпеки підприємств про­вадиться за кількома напрямками, серед яких слід виділити такі:

Ø рівень організації та якості робіт щодо охорони цієї складової загально­го рівня економічної безпеки;

Ø бюджетно-ресурсне забезпечення робіт;

Ø ефективність діяльності відповідних підрозділів суб'єктів господарювання.

Екологічна складова. Негативні впливи на економічну безпеку підприємства, що відносяться до даної складовій проявляються в наступному: загроза здоров'ю працівників підприємства; втрата прибутку внаслідок високого рівня екологічних штрафів і платежів; зниження конкурентноздатності підприємства і виробленої продукції; підрив іміджу підприємства.

Протидією таким впливам повинна займатися служба екологічної безпеки підприємства, через здійснення постійного контролю та моні­торингу екологічності всіх сторін діяльності підприємства.

Проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб'єктів гос­подарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально припустимого вмісту шкідливих речо­вин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється. Підприємства-продуценти добровільно не будуть цього робити, бо такі заходи потре­бують додаткових витрат на очисні споруди та на відповідні ефективні екологічно чисті технології. Єдиним чинником, що спонукає підприєм­ства до належної екологізації виробництва, є застосування відчутних штрафів за порушення національного екологічного законодавства.

Інформаційна складова. Рівень даної складової економічної безпе­ки підприємства визначається часткою неповної, неточної і суперечли­вої інформації, що використовується в процесі прийняття управлінських рішень.

Протидією в появі неякісної інформації повинна займатися інформацій­но-аналітична служба підприємства спільно зі службою охорони (аналіз вірогідності інформації, що надходить, збір, нагромадження, системати­зація і збереження інформації, захист інформації від несанкціонованого доступу, підтримка зв'язків з діловими партнерами і широкими верствами громадськості).

До функції персоналу, які характеризують процес створення та захи­сту інформаційної складової економічної безпеки підприємства належать:

Ø збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності підприємства; (види ринків; політичні події й тенденції макроекономічного розвитку світової та національної економік; науково-технічну інформацію);

Ø аналіз одержуваної інформації з дотриманням загальноприйнятих принципів (систематизації, безперервності надходження, усебічного характеру аналітичних процесів) і методів (локальних із специфічних проблем, загальнокорпо­ративних) організації робіт;

Ø прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві, у країні та світі стосовно конкретного виду діяльності;

Ø оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій щодо підвищення цього рівня на конкретному підприємстві;

Ø інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки (зв'язок із громадськістю, формування сприятливого іміджу підприєм­ства, захист конфіденційної інформації).

Потоки інформації, що надходять на підприємство розрізняються за джерелами їхнього виникнення, зокрема виокремлюють відкриту офіцій­ну інформацію; вірогідну нетаємну інформацію, одержану через нефор­мальні контакти працівників підприємства з носіями такої інформації; конфіденційну інформацію.

Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони інформаційної складової економічної безпеки підприємства здійснюється послідовним виконанням певного комплексу робіт, а саме: збирання різних видів не­обхідної інформації; обробка та систематизація одержаної інформації; аналіз одержаної інформації; захист інформаційного середовища підприє­мства; зовнішня інформаційна діяльність.

Силова складова. Дії які негативно впливають на рівень силової скла­дової економічної безпеки підприємства, зумовлюються кількома при­чинами, а саме:

Ø нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними ме­тодами ринкового характеру;

Ø кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж:, шахрайство або крадіжки;

Ø некомерційні мотиви посягань на життя та здоров'я керівників і праців­ників підприємства (організації), а також: на його майно;

Ø фізичні і моральні впливи, спрямовані на конкретні особистості, особ­ливо на керівництво і провідних спеціалістів підприємства з метою заподія­ти шкоду їх здоров'ю (фізичному і психологічному), а також: репутації і ма­теріальному благополуччю, що складає загрозу нормальної діяльності підприє­мства;

Ø негативні впливи, що заподіюють шкоду майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (утому числі, доступ до конфіденційної інформації підприємства, включаю­чи промислове шпигунство; дезінформацію; знищення інформації й ін.).

Проте, негативні впливи на силову складову економічної безпеки в значній мірі можуть бути нейтралізовані сукупністю заходів, в узагаль­неному вигляді їх наведено в табл. 23.3.

Протидією негативним впливам, що відносяться до силової складо­вої економічної безпеки підприємства повинна займатися служба охо­рони. До її обов'язків повинно належати забезпечення фізичного захис­ту керівництва підприємства, організація пропускного режиму, охорона будинків, приміщень, ліній зв'язку й устаткування, захист інформації від

Таблиця 23.3.

Основні заходи підприємства спрямовані на організацію силової складової його безпеки.

несанкціонованого доступу, забезпечення режиму таємності документів і матеріалів, забезпечення безпеки в екстремальних умовах, навчання персоналу розпізнавати ознаки небезпеки і вживати заходів самозахис­ту.