Оцінка і забезпечення економічної безпеки підприємства. Економічною наукою розроблено загальну методологію оцінки рівня економічної безпеки підприємства

Економічною наукою розроблено загальну методологію оцінки рівня економічної безпеки підприємства. Його пропонується оцінювати на підставі визначення сукупного показника через зважування й підсумовування окремих функціональних показників, які обчислюються із допомогою порівняння можливої величини шкоди підприємству та ефективності заходів щодо запобігання цій шкоді.

Оцінка економічної безпеки підприємства здійснюється за декількома напрямами.

Суть оцінки рівня економічної безпеки підприємства полягає в проведенні порівнювання розрахункових значень із реальними величинами цього показника по підприємству (організації), що аналізується, а також (коли це можливо) по аналогічних суб'єктах господарювання відповідних галузей економіки. Так, оцінку фінансової безпеки підприємства можна виконати на основі аналізу його фінансової стійкості, ступінь якої визначається виходячи з достатності оборотних коштів (власних чи позикових) для здійснення виробничо-збутової діяльності.

В цьому випадку оціночними показниками є:

± Е_с – надлишок (+) чи нестача (-) власних оборотних коштів, необхідних для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства;

± Е_m – надлишок (+) чи нестача (-) власних оборотних коштів, а також середньострокових, довгострокових кредитів і позик;

± Е_н – надлишок (+) чи нестача (-) загальної величини оборотних коштів.

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування. Вони розраховуються за такими формулами:

, (23.1)

, (23.2)

, (23.3)

де Z – сума запасів і витрат, грн.;

Е_с – сума власних оборотних коштів підприємства, грн.;

К_m – середньострокові і довгострокові кредити і позики, грн.;

К_t – короткострокові кредити і позики, грн.

У залежності від значень оціночних показників виділяють п'ять меж фінансової стійкості (меж ризику). їм можна поставити у відповідність п'ять рівнів фінансової безпеки, характеристика яких подається у такій послідовності:

Абсолютна фінансова стійкість і абсолютна безпека, коли для функціонування підприємству досить власних оборотних коштів, що можна представити у вигляді такої залежності:

(23.4)

Межа нормальної фінансової стійкості і нормальний рівень безпеки, коли підприємство практично обходиться власними джерелами формування запасів і покриття витрат, що характеризується такими показниками:

(23.5)

Межа хиткого фінансового стану і нестабільного рівня безпеки, тобто підприємство має недостатньо власних оборотних коштів, і воно використовує середньострокові та довгострокові позики і кредити, що можна описати за допомогою таких показників:

(23.6)

Межа критичного фінансового стану і критичного рівня безпе­ки проявляється тоді, коли підприємство для фінансування своєї діяль­ності використовує короткострокові кредити (крім середньострокових і довгострокових), характеризується таким показниками:

(23.7)

Межа кризового фінансового стану і кризового рівня безпеки виразно проявляється тоді, коли підприємство не в змозі забезпечити фінансування своєї діяльності ні власними, ні позиковими засобами, тобто знаходиться на межі банкрутства, і цей стан можна визначити за допомогою таких показників:

(23.8)

Для оцінювання фінансової безпеки використовують і інші показники, зокрема – індекс обсягів виробництва; динаміки прибутку; розмір заборгованості; частки на ринку; частки державних інвестицій у ВВП; рентабельність; динаміку виробничих інвестицій тощо.

Оцінити рівень ринкової безпеки підприємства стовідсотково неможливо взагалі. Адже, факторів ринкового середовища для будь-якого підприємства є безліч, і незважаючи на те, що їх поділяють на фактори прямого і непрямого впливу, динаміка їх поведінки та спричинені ними потенційні загрози важко прогнозувати. Водночас, цей процес є занадто витратним для окремого підприємства. Загалом, оцінюванням рівня ринкової безпеки як окремих підприємств, так і галузей в цілому, покликана займатись організаційно-дослідна інфраструктура ринку (наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми, інформаційно-консультативні центри, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади). Інститути та організації, що входять у цю інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової ситуації, розробляють стратегію і тактику поведінки підприємств на ринку, розробляють прогнози для уряду і підприємців, моделюють наслідки тих чи інших рішень, консультують, залагоджують конфлікти між партнерами тощо.

Рівень інтерфейсної складової економічної безпеки може бути розрахований за дещо іншою методикою. Тут оцінка надійності економічних контрагентів здійснюється за допомогою комплексу критеріїв наведених у табл. 23.4.

У залежності від специфіки економічного контрагента перелік критеріїв І може бути змінений. Проте, оцінка надійності кожного із контрагентів .

Таблиця 23.4

Ситуаційна оцінка економічного контрагента

виконується шляхом побудови таблиці аналогічній табл. 23.4. Вона характеризує ступінь відповідності аналізованого контрагента кожному із критеріїв, вибраних для оцінки. Результати оцінки проставляються за допомогою оцінок (наприклад, «1») у рядках з назвами критеріїв проти стовпців з оцінками.

Перерахування оцінок за порядковою шкалою у відносні кількісні показники здійснюється за такою формулою:

, (23.9)

де О_JI – відносна оцінка J-го контрагента по i-му критерії; О_I – бальна оцінка J-го контрагента по і-му критерії; О_тах – максимально можлива оцінка.

Сукупну оцінку надійності J-го контрагента розраховують за такою формулою:

, (23.10)

де –вагомість г-го показника для J -го контрагента.

Оцінку надійності взаємодії з усією сукупністю контрагентів Н_заг розраховують як середньоарифметичне Н_J (середньозважену, якщо вагомості контрагентів істотно розрізняються).

У залежності від її значення можна виділити наступні рівні економічної безпеки: Н_заг = 1 - абсолютна безпека; 0,75 Н_заг < 1 – нормальна безпека; 0,50 < Н_заг < 0,75 - нестабільний стан;1),25 Н_заг < 0,50 – критичний стан; 0,00 Н_заг < 0,25 – кризовий стан.

Важливе значення має визначення/неня інтелектуальної складової економічної безпеки, який може бути здійснено у такий спосіб.

Насамперед розраховують значення наступних показників (ко­ефіцієнтів):

Ø плинність працівників високої кваліфікації розраховується як відношен­ня кількості працівників, що звільнилися, до загальної кількості працівників даної кваліфікації;

Ø питома вага інженерно-технічних працівників і науковців розраховується як відношення їхньої кількості до всієї кількості працюючих;

Ø показник винахідницької (раціоналізаторської) активності, визначається як відношення кількості винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих чи інженерно-технічних працівників;

Ø показник освітнього рівня визначається як відношення кількості осіб, що мають вищу (спеціальну) освіту відповідно до профілю діяльності підприє­мства до загальної кількості працюючих і т.д.

Ці та інші аналогічні показники (коефіцієнти) порівнюють з показни­ками інших підприємств, аналізують їх динаміку (природно, при цьому враховують економічні показники діяльності аналізованого і порівнюва­ного підприємств).

Спочатку значення всіх показників зводять в інтегральний показник, використовуючи наступну формулу (відомий у математиці метод відстаней):

, (23.11)

де п – кількість показників;

– вага і-го показника;

- відносна оцінка і-го показника.

– розраховується за такими правилами:

, якщо більше значення показника є більш кращим П_тах (вигідним),

якщо менше значення показника є більш кращим(вигідним),

де П_і – значення і-го показника;

П_min – найменше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (чи за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство);

П_mах – найбільше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (чи за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство).

Аналогічні розрахунки виконують для всіх порівнюваних підприємств (періодів часу).

Далі виводять середні значення інтегрального показника (П_І.ср)для галузі (ринку), чи ж для конкретного підприємства за ряд років. При цьому можна задати визначений діапазон середніх (0, П_І.ср < П_ср < 1,3 П_І.ср).

По ступеню відхилення фактичних значень від середнього можна судити про рівень інтелектуальної складової економічної безпеки.

Якщо значення П_і розраховане для аналізованого підприємства, менше П_ср то це свідчить про те, що рівень інтелектуальної безпеки вищий за середній. Якщо П_і > П_ср, то рівень безпеки нижче середнього. Значення П_і, що знаходяться у зазначеному вище інтервалі, свідчать про середній рівень безпеки.

Увага!

Розрахунок рівня безпеки для кадрової складовоївиконують аналогічно викладеному вище, вносячи зміни до складу показників. Уряді випадків показники інтелектуальної і кадрової складових економічної безпеки підприємства поєднують.

Показники рівня технологічної безпекиможуть бути розраховані аналогічно двом попередніми складовими, однак склад показників буде іншим. Наприклад, варто використовувати наступні показники, що характеризують технологічний потенціал і технологічну безпеку підприємства (природно, з урахуванням економічних результатів їхньої діяльності):

Ø рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) до загальної їхньої кількості на підприємстві;

Ø рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції (на рівні кращих зразків серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) у загальній їхній кількості;

Ø рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень нарівні винаходів у загальній кількості нових рішень, використовуються у виробничому процесі і т. д.

Формалізована оцінка рівня технологічної складової економічної безпеки підприємства здійснюється за функціональним коефіцієнтом (К_ф), який розраховується за такою формулою:

, (23.11)

де, З_відвер – відвернений збиток від реалізації комплексу заходів для охорони технологічної безпеки підприємства, грн.;

В_ркз – загальна сума витрат підприємства на реалізацію зазначеного комплексу заходів, грн.;

З_завд – сумарний завданий підприємству збиток за технологічною складовою його економічної безпеки, грн.

Рівень правової безпеки може бути визначений у залежності від співвідношення втрат, понесених підприємством (як реальних, так і у виді упущеної вигоди) внаслідок порушення правових норм (наприклад, виплат по позовах через порушення юридичних норм і прав), і загального розміру відвернених юридичною службою втрат. Для оцінки може бути запропонована наступна шкала:

Ø втрат немає – абсолютна правова безпека;

Ø частка правових втрат складає від 0 до 25% –нормальна правова безпека;

Ø частка правових втрат від 25 - 50% – нестабільний стан;

Ø частка правових втрат від 50 - 75% –критичний стан;

Ø частка правових втрат від 75 до 100% –кризовий стан.

Рівень екологічної безпеки підприємства може бути укрупнено визначений у такий спосіб:

Ø абсолютна екологічна безпека, якщо забруднюючих речовин у викидах (у повітряне, водяне середовище і на ґрунт), що супроводжують діяльність підприємства, немає;

Ø нормальна екологічна безпека, якщо фактична концентрація забруднюючих речовину викидах знаходиться в межах гранично припустимої концентрації (ГПК);

Ø хиткий екологічний стан, якщо фактична концентрація забруднюючих речовин у викидах (за більшістю забруднювачів) перевищує ГПК не більше, ніж: на 50 %;

Ø критичний екологічний стан, якщо фактична концентрація забруднюючих речовин у викидах (за більшістю забруднювачів) перевищує ГПК більш, ніжу два рази.

Сутність процесу забезпечення екологічної безпеки підприємства можна виразити у вигляді функції такого типу:

, (23.13)

де z – витрати на заходи для дотримання екологічних норм, грн.;

q – втрати від штрафних санкцій за порушення екологічних норм, грн.;

m – втрати від закриття для продукції підприємства ринків інших держав з більш жорсткими нормами екологічної чистоти товарів, грн.

При цьому індикаторами екологічної складової економічної безпеки є, з одному боку, нормативи гранично припустимої концентрації шкідливих речовин, встановлені національним законодавством, а з іншого – аналіз ефективності заходів для забезпечення такої екологічної складової.

Для оцінки рівня інформаційної безпеки можуть бути використані наступні коефіцієнти:

Ø коефіцієнт повноти інформації(К_п), який розраховується як відношення обсягу інформації, що знаходиться в розпорядженні особи, яка приймає рішення і обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;

Ø коефіцієнт точності інформації (К_т), який розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної інформації в розпорядженні особи, яка приймає рішення;

Ø коефіцієнт суперечливості інформації (К_с), який розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.

Обсяг інформації може бути розрахований у сторінках формату А4, кількості символів тексту, Кбайт, Мбайт і т.д.

Рівень інформаційної безпеки (К) може бути визначений на основі значень добутку трьох згаданих коефіцієнтів:

, (23.14)

Тоді, якщо: К_і > 0,7 – рівень безпеки високий; 0,3 < К_і < 0,7 – рівень безпеки середній; К_і < 0,3 – рівень безпеки низький.

Рівень силової складової економічної безпеки підприємства може бути визначений на основі оцінки ймовірності реалізації відзначених вище (а також інших аналогічних) загроз. Ця ймовірність може бути розрахована об'єктивно як частота негативних впливів у минулому і поточному періодах діяльності підприємства чи ж суб'єктивно – методом експертних оцінок. Водночас до уваги необхідно приймати можливий збиток внаслідок реалізації загроз. Визначення рівня силової складової економічної безпеки підприємства може бути розраховане на підставі даних табл. 23.5.

Умовні позначення даних:

Ø Р – ймовірність втрат;

Ø М_в – величина можливих втрат;

Ø З_в – власні засоби підприємства;

Ø В – виручка від реалізації продукції;

Ø ВД – валовий дохід;

Ø П_ч – чистий прибуток.

Слід зазначити, що аналогічним чином можна визначити рівні безпе­ки кожної з розглянутих вище складових. Однак, на практиці це зробити складно, оскільки для більшості складових економічних безпек важко оцінити ймовірності і величини можливих втрат.

Таблиця 23.5

Оцінювання рівня силової складової економічної безпеки підприємства.

Для оцінювання рівня ресурсної безпеки підприємства важливе значення має забезпеченість виробництва основними видами ресурсів; коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами; можливість заміщення ресурсів; якість ресурсів тощо.

Для соціальної безпеки важливе значення мають такі показники, як розмір мінімальної заробітної плати; середня заробітна плата; чисельність працівників, заробітна плата яких нижча від прожиткового мінімуму; заборгованість по заробітній платі; частка заробітної плати в ціні; витрати сімі працівника на харчування; темпи скорочення персоналу; тривалість робочого тижня тощо.

Рівень економічної безпеки підприємства в цілому (з обліком усіх її складових) пропонується визначати у наступній послідовності.

1. Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної із складових економічної безпеки за такою формулою:

, (23.15)

де О_і – відносна оцінка і-і складової економічної безпеки підприємства;

N_і – кількість рівнів і-ї складової економічної безпеки;

n_i – номер розрахованого відповідно до викладених вище підходів рівня безпеки і-ї складової, беручи відлік від най несприятливих включно.

2. Визначити вагомості В_І кожної зі складових економічної безпеки.

3. Розрахувати інтегральну оцінку економічної безпеки як середньозважену складову. Чим вона буде ближче до одиниці, тим вище рівень економічної безпеки. Оцінка нижче 0,5 свідчить про ослаблення економічної безпеки підприємства. Аналіз окремих складових дозволить уточнити, звідкіля виходять загрози.

Усі перелічені складові та їхні індикатори діють у тісному взаємозв^’язку і взаємообумовлені. Будь-який імпульс із зовнішнього середовища може змінити стан безпеки на одному підприємстві. Найбільший вплив на формування економічної безпеки підприємства має держава. Використовуючи прямі та непрямі методи втручання, вона регулює економічний і соціальний розвиток країни.

Конкретними кроками на шляху до підвищення рівня економічної безпеки українських підприємств можуть бути:

в аспекті технологічної безпеки – закриття низько­рентабельних і збиткових підприємств; зміна системи оплати праці наукових кадрів; створення нових організаційно-виробничих структур; використання лізингу; активна частка в міжнародних виставках, семінарах;

ресурсної безпеки – вдосконалення систем розрахунків; підвищення продуктивності праці; збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження; стимулювання "ресурсного" напрямку НДДКР;

фінансової безпеки – застосування принципу дотримання критичних строків кредитування; створення інформаційного центру для постійних відомостей про борги підприємства та для перекривання каналів витоку інформації; створення в структурі інформаційного центру спеціальної групи спеціалістів з фінансів, яка б перевіряла податкові й інші обов'язкові платежі, виявляючи можливу передоплату й надавала відомості про основні виробничі фонди, що мало використовуються, з метою їхнього можливого продажу; використання нових форм партнерських зв'язків;

ринкової безпеки – застосування засобів незалежної конкуренції, розподіл ринків збуту;

соціальної безпеки – наближення рівня оплати праці до показників розвинутих країн; залучення робітників до управлінських функцій; підвищення кваліфікації працівників; зацікавленість адміністрації підприємства в працевлаштуванні безробітних; розвиток соціальної інфраструктури підприємства; підвищення матеріальної відповідальності працівників за результати своєї праці.

Резюме

Ø Економічна безпека підприємства – це такий стан виробничо-комерційної діяльності підприємства, при якому забезпечується дотримання його стійких економічних інтересів як системи, що самоорганізовується і саморозвивається і здатна запобігти при цьому попередження впливу внутрішніх і зовнішніх загроз. Об'єктом економічної безпеки підприємства є звичайна, операційна, фінансова та інша діяльність підприємства, безпеку яких необхідно забезпечити. Суб'єктами економічної безпеки є керівництво (менеджери) підприємства та його персонал. Предметом економічної безпеки підприємства є діяльність суб'єктів економічної безпеки, яка знаходить своє віддзеркалення в реалізації принципів, функцій, стратегічної програми або конкретних заходів щодо забезпечення економічної безпеки, спрямованих на об'єкти економічної безпеки.

Ø Функціональні складові економічної безпеки підприємства класифікуються за видовою ознакою так: фінансова, інтелектуальна, кадрова, інформаційна, силова, правова, ринкова, енергетична, технологічна, соціальна, екологічна, інтерфейсна, ресурсна, техногенна.

Ø Оцінка рівня економічної безпеки підприємства здійснюється на підставі визначення сукупного показника через зважування й підсумовування окремих функціональних показників, які обчислюються із допомогою порівняння можливої величини шкоди підприємству та ефективності заходів щодо запобігання цій шкоді.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Економічна безпека підприємства в системі діяльності підприємства за ринкових умов господарювання.

2. Обґрунтування функціональних цілей економічної безпеки підприємства.

3. Об'єктивно необхідний склад функціональних елементів економічної безпеки суб'єктів господарювання.

4. Методичні основи визначення та оцінки досягнутого рівня економічної безпеки підприємства.

5.Особливості розробки принципів економічної безпеки підприємства за окремими функціональними складовими.

6.Змістовна характеристика процесу організації фінансової безпеки підприємства.

7. Шляхи забезпечення економічної безпеки підприємства та її окремих складових.

8. Критерії визначення пріоритетних складових економічної безпеки підприємства.

9. Етапи та процедура оцінювання рівня економічної безпеки підприємства.

10. Об'єктивна доцільність створення служби прогнозування економічної безпеки підприємства за окремими функціональними складовими та в цілому.