РАДИКУЛОПАТІЇ ПОПЕРЕКОВО-КРИЖОВОГО СПЛЕТЕННЯ. Надумку багатьох авторів, у типових випадках діагноз утруднень не вик­ликає і грунтується на наявності больового синдрому

Надумку багатьох авторів, у типових випадках діагноз утруднень не вик­ликає і грунтується на наявності больового синдрому, а також симптому натягу. Однак поперековий біль може зумовлюватися безліччю інших при­чин (запальний процес у м'язах—міозит, захворювання нирок, придатків матки, прямої кишки, пухлина в хребетному каналі, спінальний арахноїдит, туберкульозний спондиліт). Тому застосовують додаткові методи: дослід­ження цереброспінальної рідини, рентгенографію, комп'ютерну томогра­фію [2, 7, 12].

При радикулопатії корінців попереково-крижового сплетення спостері­гаються так звані больові симптоми натягу:

• симптом Ласега. При підніманні прямої ноги у вихідному положенні ле­жачи виникає й різко підсилюється біль по ходу сідничного нерва. Цей симптом може виникнути при дослідженні здорової ноги — перехресний симптом Ласега (симптом Бехтєрєва);

• симптом Керніга. При розгинанні й витягуванні ноги із зігнутого поло­ження;

• симптом Нері. При пасивному пригинанні голови до грудей хворого, що лежить на спині з випрямленими ногами, виникає біль у поперековій ді­лянці;

• симптом Дежерина — посилення болю в поперековій ділянці при каш­лі й чханні;

• симптом посадки — нездатність сісти в ліжку з положення лежачи на спині без згинання ніг у колінних і тазостегнових суглобах;

• симптом Боні — при підошовному розгинанні стопи (пальці на себе);

• біль поперековий, сідниць, зовнішньої поверхні стегна, гомілки, зов­нішнього краю столи, в ділянці п'яти й мізинця при повороті стегна назов­ні, при нахилі вперед на прямих ногах, при повороті тулуба в напрямку, про­тилежному хворому боку, при русі випрямленою ногою в різні боки.

У гострій стадії та у період загострення призначають спокій і болезас­покійливі ліки. Хворого укладають на тверду постіль. Постільного режиму дотримуються до зникнення гострих болів. Гарний терапевтичний ефект дає застосування місцевого тепла (грілка, мішечок з гарячим піском, розти­рання, гірчичники, банки, мазі зі зміїною та бджолиною отрутами, курс ві­тамінів В, й В_|2).

У гострий період рекомендують: лікарський електрофорез або УФ-оп-ромінення поперекової ділянки, сідниці, стегна, а також голкорефлексоте­рапію. Можна застосувати зрошення больових зон хлоретилом. Досить швидко знімають біль гідрокортизонові або новокаїнові блокади (до утво­рення "лимонної шкірки"), також можна застосовувати електрофорез (но­вокаїну, хлориду кальцію тощо) або УВЧ-терапію.

Після припинення гострих явищ переходять до лікування витягненням: тракційна терапія на похилій площині власною масою тіла хворого, витяг­нення в ліжку за допомогою підручних засобів, дозоване підводне витяг­нення й витягнення за допомогою технічних засобів. Ефективна мануальна терапія, бальнеолікування, хвойні, радонові, сірководневі ванни, а також аплікації парафіну й озокериту, грязелікування. Велике значення має дозо­ване фізичне навантаження та масаж.

Прогноз. У більшості випадків захворювання набуває хронічної форми з періодичними загостреннями. До основних засобів профілактики належить боротьба з гіпокінезією, заняття фізичною культурою та спортом, усунення переохолоджень поперекової ділянки.. Важливо уникати рухів зі значним фі зичним напруженням, а також виконувати роботи, пов'язані з похилим поло­женням тулуба й згинанням хребта в поперековому відділі. Наявність вира­женого больового синдрому, частих загострень, що супроводжуються гіпо-або анестезією, зниженням або випаданням рефлексів, гіпотрофією м'язів є підставою для переведення хворого на іншу роботу. Якщо при цьому відбу­вається зниження кваліфікації та обсягу діяльності у сфері основної профе­сії, може бути встановлена III група інвалідності. Лікувальний ефект при ви­конанні фізичних вправ пояснюється їх стимулюючим впливом на крово- і лімфообіг, що сприяє поліпшенню тканинного обміну, зменшує або ліквідує застійні явища в органах і тканинах. Завдяки спеціально підібраним вправам створюється більш стійкий м'язовий корсет, збільшується просвіт між хреб­цями, тим самим зменшується стиснення нервового корінця, поліпшується йо­го живлення, ліквідується набряклість і нормалізуються обмінні процеси. Все це приводить до зменшення болю, відновлення трофічної та рухової функцій органів і тканин, що постраждали в результаті захворювання.

При радикулопатії корінців попереково-крижового сплетення відмічаєть­ся порушення постави (перекіс тулуба), ходи (кульгавість через різкий біль), обмеження рухів у суглобах ноги на боці ушкодження й обмеження рухів тулуба. При однобічному хронічному процесі настає стійке порушен­ня постави в положенні стоячи, сидячи й навіть лежачи, що призводить до сколіозу хребта. Тому значне місце в процедурі ЛГ обіймають вправи на формування стійкого м'язового корсета, на тренування координації рухів, рівноваги, опорної функції, ходьби.

Залежно від гостроти клінічних проявів, виділяють 3 періоди захворю­вання: гострий, підгострим і період клінічного видужання (повного або не­повного). Оскільки в гострому періоді у хворого відзначаються сильний біль в стані спокою, виражена анталгічна поза, то ЛГ не рекомендується. Тривалість гострого періоду 5—7 днів. Підгострий період триває в серед­ньому ЗО днів, і йому відповідає 2 рухових режими: відносного спокою і відновлювальний. Періоду клінічного видужання відповідає тренувальний режим.

Призначення ЛГ визначається гостротою й локалізацією процесу. Пока­занням є зменшення гострого болю і проявів захворювання (те саме в піс­ляопераційному періоді після видалення грижі диска або руйнування між-хребцевих дисків).

Завдання ЛГ: стимуляція крово- і лімфообігу, тканинного обміну, що сприяє усуненню застійних явищ в органах малого таза, розвантаженню хребетного стовпа, створенню більш стійкого м'язового корсета й поступо­вому витягненню нервового корінця.

При радикулопатії корінців попереково-крижового сплетення ЛГ здій­снюється в полегшених вихідних положеннях. Так, у положенні лежачи на спині під коліна поміщають валик, у положенні лежачи на боці валик під­кладають під бік, у положенні лежачи на животі подушку укладають під живіт. Для розвантаження хребетного стовпа вихідне положення — упор стоячи на колінах. Витягнення на похилій площині (кут нахилу 15—40°) з упором у пахвовій ділянці. Витягнення не повинно підсилювати больові відчуття. Тривалість заняття від 3—5 до 30 хв.