Функції цін

Ø облікова, яка забезпечує облік результатів господарювання. Крім того, ціна включає прибуток підприємства

Ø стимулююча, яка сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, процесу оновлення асортименту продукції

Ø розподільча, яка впливає на розподіл ресурсів, доходів і фінансів у суспільстві

Ø регулююча, через яку здійснюються збалансування між: попитом та пропозицією

У процесі ціноутворення потрібно враховувати та аналізувати велику кількість факторів, головними з яких є:

Ø методи розрахунку ціни взаємозв'язок ціни з життєвим циклом товару;

Ø витрати на виробництво та реалізацію товарів;

Ø цінова політика підприємства;

Ø вплив посередницьких послуг;

Ø рівень базисної ціни;

Ø наявність обмежень на встановлення ціни з боку держави;

Ø маркетингова стратегія фірми щодо ціноутворення;

Ø інші фактори.

За наявністю посередників у товарорусі продукції розрізняють наступні види цін.

Ціна виробництва, включає витрати на виробництво продукції, а також середній прибуток підприємства на весь авансований капітал, ПДВ підприємства, акцизний збір. За такою ціною виробник реалізує свою продукцію посередницьким структурам.

Ціна гуртова включає ціну виробництва і націнку гуртових посередницьких підприємств, які забезпечують їм покриття всіх витрат на функціонування і отримання прибутку, ПДВ. За такою ціною товари реалізують дрібно гуртовим організаціям через дрібні мережі.

Ціна роздрібна включає в себе гуртову ціну і націнку торгівельних організацій, ПДВ торгівельного підприємства. За такою ціною здійснюється реалізація товару споживачам дрібними партіями або п штучно.

У зв'язку з формуванням ринкових відносин на практиці і теорії аналізують такі види цін: ринкова, рівноважна, ціна продавця, споживача ті інші.

Ринкова ціна встановлюється у процесі купівлі-продажу товару на конкретному ринку.

Ціна продавця (виробника) формується в умовах перевищення попиту над пропозицією, тобто коли є дефіцит товару. У такому випадку, виробник завищує ціну на товар, що є стимулом для розширення виробництва.

Ціна споживача є нижче рівня її ринкової вартості. Така ціна виникає у випадку перевищення ринкової пропозиції над попитом, тобто коли є надлишок товару.

Ціна рівноваги виникає тоді, коли попит максимально наближений до ринкової пропозиції товару. У практичних умовах така ситуація зустрічається рідко.

За методом встановлення розрізняють ціни наступних видів: Державні ціни, які встановлює держава для продукції державних підприємств. Такі ціни можуть бути фіксованими і регульованими.

Договірні ціни встановлюються у процесі домовленості між покупцем і продавцем. їхня величина може змінюватися за взаємною угодою.

Вільні ціни підприємства формуються самостійно або на договірній основі з врахуванням попиту і пропозиції. Такі ціни повинні економічно зацікавлювати підприємство у розширенні асортименту продукції.

В залежності від місця реалізації товару розрізняють внутрішні ціни, експортні (імпортні) та світові.

Рівень світових цін встановлюється в залежності від виду товару.

Наприклад, для сировини і матеріалів він визначається рівнем цін країн-експортерів, або країн-імпортерів; для готових виробів – цінами ведучих у світі фірм, які спеціалізуються на виробництві і експорті продукції даного виду.

У практиці ціноутворення ще розрізняють контрактні, довідкові, прейскурантні, номінальні, біржові та тверді ціни.

Контрактні ціни відображають дійсний рівень ціни на товар певної якості при відповідних умовах поставки і платежу. Такі ціни, як правило, є комерційною таємницею підприємства.

Довідкові ціни відображають рівень цін, фактично заключених за певний період (місяць або тиждень) угод. Такі ціни використовуються контрагентами під час переговорів при встановленні вихідної ціни. Вони відрізняються від контрактних цін на величину знижок, яка залежить від характеру угоди між покупцем і продавцем; кон'юнктури ринку. Довідкові ціни можуть бути прейскурантними, номінальними та твердими.

Прейскурантна ціна визначаються по прейскуранту або цінниках, в основному на товари промислового призначення.

Номінальна ціна публікується у прейскурантах, довідниках або біржових котировках.

Тверда ціна встановлюється у процесі договору про купівлю-продаж товару і змінам не підлягає.

В Україні такі ціни встановлені на комунальні послуги для населення, проїзд у міському транспорті; за спожиту електроенергію. Сфера застосування цих цін поступово звужується.

Регульовані ціни встановлюються державними органами або органами місцевого самоврядування. Такі ціни мають наступні обмеження:

Ø може обмежуватись величина прибутку у ціні;

Ø може встановлюватись максимальний (мінімальний) рівень цін, вище або нижче підприємство не має право реалізувати товар.

Комісійна ціна встановлюються під впливом попиту та пропозиції; але з врахуванням початкової вартості товару і витрат, які ідуть на його реалізацію. Кінцева ціна змінюється в наслідок дії кон'юнктури ринку або зі згоди особи, яка здала товар на комісію.

За рівнем монопольності ціни класифікують на конкурентні і монопольні.

Конкурентна ціна складається на конкурентному ринку під впливом попиту і пропозиції. Вона може бути демпінговою, якщо в окремих випадках є нижчою за собівартість.

Монопольна ціна встановлюються виробниками або реалізаторами, які є монополістами і займають найбільший сегмент ринку. Як правило, ці ціни можуть бути завищені. Тому їх величину регулює антимонопольний комітет України.

В залежності від умов постачань, обумовлених контрактом, усі гуртові ціни отримали назву "франко" ціни. Найбільш поширеними серед них є ціни:

Ø франко – вагон – станція відправлення, які включають витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи;

Ø франко – вагон – станція призначення, які включають всі витрати пов'язані із доставкою продукції до місця знаходження споживача;

Ø франко – кордон використовуються у зовнішньоекономічній діяльності і крім транспортних витрат по доставці товару до кордону включає ще митні витрати та витрати на страхування.

На стадії розробки нової продукції підприємства встановлюють лімітні ціни, які відображають гранично допустимий їх рівень.

Гуртові ціни, які поступово знижуються на певних етапах серійного випуску продукції, називають ступеневими.

Ціни, які діють на біржах, називають біржовими, вони відображають курс цінних паперів або ціну товару на біржі, яка реєструється і публікується котирувальною комісією. Біржові ціни встановлюються у процесі реальних контрактів, які здійснюються з врахуванням якості, обсягів і терміна постачання товару. Біржові ціни дуже часто змінюються під дією кон'юнктури ринку. Протягом дня такі зміни можуть проходи ти декілька разів. Інформація про ціни дається у біржових бюлетенях, їх поділяють на ціни ф'ючерсних угод; опціонних угод; продавця, покупця, біржових котирувань, оплачені.