Позначте відмінність між філософією й філософствуванням.

Філосо́фія — особлива форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини ісвіту^[1]. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.

Філософія з'ясовує і формулює смисли людських вчинків і на цій підставі пояснює людині цілі, засоби гідної поведінки, визначає стратегічну парадигму власного способу життя. Навіть в ситуаціях, які видаються людині зовсім безглуздими, вона оцінює їх поняттями розуму, смислу, знання, шукає вихід із тупикового становища. Чимало сучасних філософів, розчарувавшись у можливостях філософії збагнути смисл речей і подій, дійшло висновку, що філософія, яка орієнтується на смислові цілі, потрапила у безвихідь, загнала себе у глухий кут, звідки вже ніколи не вибереться. Такі сучасні філософи, як Р. Рорті, Ж. Дерріда, Ю. Хабермас, Г.-Г. Гадамер, Е. Макінтайр, вважають за потрібне змінити орієнтації філософування, відмовитися від філософських традицій пошуку смислу, які нібито "зжили себе", замінити філософію або на соціальні дослідження, або на філософську історіографію.

Відмова від філософії буде відмовою людини задаватися вічними питаннями. Однак вічні питання тому й називаються вічними, що відповідь на них шукає кожна людина для себе. У філософії багато місця займають міркування про те, що є істина, як співвідноситься матеріальне і духовне в світі, душа в тіло, що таке людина, чи існує свобода волі і т.д. Філософія - осмислення людиною умов свого існування, побудова загальної картини світу, створення загального уявлення про світ і людину, про місце людини у світі.

Однією із іпостасей філософії, "природною прихильністю душі" (І. Кант), тією чи іншою мірою притаманною кожній людині, є філософування. Однак для цього вона повинна замислюватися над сутністю буття, намагатися піднестися над буденністю, стороннім оком глянути на світ і на себе, розмірковуючи над смислом життя, початком і кінцевими цілями того, що відбувається.

Філософування - стиль мислення, спрямований на з'ясування сутності речей, смислів людського життя.

Характерними ознаками філософування є заглиблена думка, діалогічний (дискурсивний) спосіб спілкування співрозмовників, тяжіння до логічної аргументованості і переконливості висловлюваних суджень.

Стимул до філософування зумовлений не лише потребою осмислення нових явищ, хоч вони істотно впливають на спрямування філософської думки, а й усвідомленням суб'єктом невідповідності власних знань і уявлень реальному стану речей, бажанням вдосконалювати своє бачення світу і людини в ньому. Вчитися філософствувати, опановувати філософський стиль мислення - непросте інтелектуальне завдання. Однак саме завдяки цьому людина стає особистістю, для якої характерним є прагнення "дійти до самісінької суті" (Б. Пастернак) будь-якого явища, речі чи події.