Методи обліку доходів, витрат

Метод „першої події” – облік доходів і витрат платника податків здійснюється по першій із подій.

Податковий облік доходів і витрат ведеться платником податків або його законним уповноваженим представником на протязі всього податкового періоду з застосування встановлених норм і правил обліку, на основі документально підтверджених даних.

В конкретних законах про податки використовуються різні методи оподаткування.

Метод оподаткування – це порядок зміни ставки податку в залежності від росту податкової бази.

Методи оподаткування:

1) рівний – для кожного платника податку встановлюється рівна сума податку;

2) пропорційний – для кожного платника податку рівна ставка (а не сума) податку, яка не залежить від величини бази оподаткування і з ростом бази податок зростає пропорційно;

3) прогресивний – з ростом податкової бази зростає ставка податку:

а) проста розрядна прогресія – податкова база розбивається на окремі розряди, для кожного розрядку податок визначається у вигляді абсолютної суми;

б) проста відносна прогресія – до загального розміру податкової бази також встановлюються розряди, але для кожного розряду визначаються різні ставки (як тверді, так і процентні);

в) складна прогресія – податкова база розподілена на податкові розряди, але кожний розряд існує самостійно, обкладається окремо по своїй ставці;

в) приховані системи прогресії - фактична прогресія досягається не шляхом встановлення прогресивних ставок податку, а встановленням неоднакових вирахувань з податкової бази для доходів, що входять в різні розряди, тобто використанням системи пільг для доходів;

4) регресивний – з ростом податкової бази відбувається скорочення розміру ставки.

Використання різних методів оподаткування шляхом поєднання їх окремих елементів передбачає метод змішаного оподаткування.

Суб’єкти розрахунку і сплати податку:

1) платник податку;

2) податковий орган;

3) третя особа (представник, збирач податку, податковий агент).

Способи розрахунку і сплати податку:

1) некумулятивна система – обкладання податкової бази частинами, без врахування зв’язку з-іншими джерелами доходів; позакінченню податкового періоду необхідний перерахунок сумарного доходу, а також, можливо, доплата податку;

2) кумулятивна система – податок розраховують з загальної суми доходу з урахуванням суми пільг, розрахованих також наростаючим підсумком.

Стадії процесу розрахунку податку:

1) визначення об’єкта оподаткування;

2) визначення бази оподаткування;

3) вибір ставки податку;

4) можливість застосування податкових пільг;

5) розрахунок суми податку.

Способи сплати податку:

1) за декларацією – платник зобов’язаний надавати в установлений строк в податковий орган офіційну заяву (декларацію) про свої податкові зобов'язання; на її основі податковий орган розраховує податок і вручає платнику повідомлення про сплату або платник сплачує податок самостійно в установлений строк;

2) біля джерела доходу – платник отримує частину доходу за вирахуванням податку, розрахованого і утриманого органом, який здійснює виплату; для платника цей спосіб сплати податку діє як автоматичне утримання, що передує отриманню доходу;

3) кадастровий спосіб сплати – момент сплати податку не пов’язаний з моментом отримання доходу. Кадастр – це реєстр, який встановлює перелік типових об'єктів, що класифікуються за зовнішніми ознаками, і встановлює середню дохідність об’єкта оподаткування. Для сплати таких податків встановлюються фіксовані строки їх внесення.

Строки сплати податків – це визначені в законі про податок події або дати, які тісно пов’язані з моментом виникнення і припинення податкового обов’язку, а у випадку його невиконання – з наслідками, що витікають із обов’язку.

Податковий обов’язок, не виконаний в повному обсязі і у встановлений строк, породжує податковий борг. Для повного погашення податкового обов’язку в випадку необхідності закон передбачає застосування додаткових процедур: податковий борг, податкова застава і арешт активів, розстрочення й відстрочення сплати, а також фінансову відповідальність та ін.