ТЕХНІКА ВНУТРІШНЬОВЕННИХ УЛИВАНЬ

Навчальна мета: уміти робити внутрішньовенне вливання шляхом венепункції; приєднати систему до катетера, уведеного в підключичну вену; здійснити зміну флаконів під час інфузії; увести додатково лікарський препарат у вену; заповнити звільнену від рідини крапельницю; звільнити переповнену крапельницю; від'єднати систему.

Виховна мета: значення набуття вмінь і навиків роботи при використанні систем для інфузійного введення розчинів.

Початковий обсяг знань: знати ускладнення, які найчастіше виникають при інфузіях.

Оснащення:

1) заповнена інфузійним розчином система;

2) штатив-підставка;

3) стерильні ватні тампони (4 тампони сухих, 4 тампони, зволожені 70 % розчином етилового спирту);

4) стерильні серветки, стерильні гумові рукавички;

5) стерильний лоток;

6) лейкопластир (2 стрічки завширшки 1 см і завдовжки 8— 9 см);

7) джгут;

8) пружна подушечка (валик);

9) клейонка розміром 30 х 20 см;

10) ниркоподібний лоток;

11) розчин гепарину (на 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду 5000 ОД гепарину).

Ускладнення при інфузіях. Найчастіше при інфузіях спостерігається вихід голки з вени. При цьому розчин потрапляє в підшкірну жирову клітковину. У таких випадках інфузію припиняють і роблять пункцію в іншу вену.

Якщо в голці утворюється тромб, то припиняється надходження у вену рідини. У цьому випадку забороняється проштовхувати тромб шприцом через небезпеку виникнення емболії. Інфузію припиняють і в разі потреби роблять пункцію іншої вени іншою стерильною голкою.