Засоби масової комунікації (ЗМК) – або мас-медіа: традиційні – наземне телебачення, радіомовлення, всі різновиди звукозапису та його поширення, кіно, друковані видання.

Нові ЗМК – супутникове, кабельне телебачення, а також відео і комп’ютери та їхнє програмне забезпечення.

В інформаційному суспільстві відбувається бурхливий розвиток системи ЗМІ. При цьому її ядро складають газетні та журнальні редакції, видавництва, студії радіо і телебачення з їхньою різноманітною продукцією. Але до ЗМІ належать вже й інформаційні служби (телеграфні агентства, агентства преси, рекламні бюро, прес-служби, агентства паблік рілейшинз, професійні журналістські клуби й асоціації).

ЗМІ у демократичному суспільстві мають виконувати три основні функції:

– громадський контроль за діяльністю органів державної влади, а саме критичний підхід до трьох основних гілок влади: законодавчої, судової, виконавчої;

– захист свободи слова в країні від можливого введення авторитарного режиму правління, незалежність ЗМІ від діючої влади та її впливу на роботу і діяльність ЗМІ;

– джерело інформації та створення рівних умов доступу до неї.

З усіх різновидів інформаційних потоків найважливішими є новинні потоки, які перетинають кордони держав, континентів, порушуючи суверенітет національних інформаційних просторів, впливають на різні чинники. Напрям новинних потоків переважно вертикальний (від розвинених країн до країн, що розвиваються). Горизонтальний потік новин хоча й існує, але він набагато слабший.

Новинні медіа розрізняються наступними основними ознаками:

– різні з технологічного погляду (телебачення, радіо, журнали, газети, електронні служби он-лайн);

– за жанром (інформаційний бюлетень і розділ новин у газеті, колонка експерта з громадської думки та репортаж із місця події тощо);

– за аудиторією.

Останнім часом ЗМІ стали провідними інституціями в публічній сфері, тобто у тій сфері соціального життя, де відбувається обмін інформацією і поглядами з питань, які становлять загальний інтерес, що надає можливість сформуватися громадській думці.

Впливовість мас-медіа визначається:

– масштабами охоплення аудиторії;

– рівнем технічної ефективності;

– швидкістю обігу інформації;

– ступенем залежності населення і політичних лідерів від мас-медіа в питаннях, що стосуються знання про світ політики за межами їхнього безпосереднього досвіду.

Журналістика та новинні медіа забезпечують трансляцію інформації про політично важливі події на дуже широку аудиторію, а також постачають населенню щоденну інформацію. Нагромаджуючись, новини істотно впливають на образи політики в нашій свідомості та можуть викликати наслідки на кожному рівні політичного життя – від індивідуальних уподобань під час виборів до окреслення контурів політичної культури.

Функції мас-медіа щодо зовнішньої політики на сучасному етапі:

1. ЗМІ представляють і ставлять на порядок денний громадського обговорення глобальні проблеми.

2. Служать джерелом і швидким передавачем інформації.

3. Визначають питання для громадського обговорення, що є важливими для прийняття урядових рішень у сфері зовнішньої політики.

4. Національні мас-медіа служать сигнальною системою для урядів інших країн про плани та дії власного уряду.

5. Національні ЗМІ можуть бути використані іноземними урядами для впливу на зовнішній курс країни.

6. ЗМІ презентують і служать засобом впливу на державну політику неурядових організацій.

7. Мас-медіа представляють світовій спільноті новоутворені держави, які прагнуть отримати повне міжнародне визнання (вагому роль у досягненні міжнародного визнання новоутвореними державами відіграють власне національні ЗМІ як джерела і передавачі інформації про події в цих країнах).

Сьогодні можна говорити про специфічні утворення (форми існування) мас-медіа і міжнародних відносин – це медіа-дипломатія і віртуальна дипломатія. Медіа-дипломатія – нове явище в зовнішній політиці ХХ століття. Воно виникло в останні два-три десятиріччя та стає все вагомішим фактором впливу на прийняття рішень у галузі міжнародних відносин.

Завдання медіа-дипломатії – створення медіа-іміджу світових подій, вплив через них громадської думки на політику, налагодження зв’язків урядових структур із медіа та їх закордонною інформаційною політикою.

Останнім часом телебачення заявило про себе як про найефективніший засіб медіа. Саме завдяки бурхливому розвитку таких його сучасних різновидів, як кабельне та супутникове телебачення, медіа-дипломатія стала не тільки можливою, але й істотною складовою у міжнародних відносинах сьогодення.

За допомогою медіа здійснюється негайна реакція у випадку появи в зарубіжних ЗМІ будь-якої негативної інформації, що стосується держави. Підходи і методи оприлюднення цієї реакції можуть бути різні – термінова прес-конференція, сюжет у телевізійних новинах, документальний фільм.

З одного боку, медіа-дипломатія – це ефективний механізм зовнішньополітичної акції, а з іншого – медіа виступають тим демократизуючим фактором, який знімає покров утаємниченості з дипло-матичної діяльності урядів, сприяє обговоренню цих проблем широкою громадськістю.

Вплив новинних медіа на аудиторію. Для впливу на масову свідомість використовують такі форми, як посилання на авторитетні джерела, на статистичні дані, на результати опитувань громадської думки, використовують графіки і таблиці, твердження експертів, свідчення очевидців, фотографії та зйомки з місця подій, аби переконати публіку, що повідомлення правдиве. В такий спосіб нав’язується певний погляд або точка зору.

Новинні медіа в політичній комунікації. Новини – це процес, навіть поєднання багатьох процесів, завдяки яким необроблена інформація перетворюється в новий інформаційний продукт – новини. Під час цього перетворення відбуваються процеси відбору тієї інформації, яка стане новинами, її редагування, її посилення, її деформування і викривлення, подекуди й маніпуляція нею.

Згідно з теорією пасивного ретранслятора, медіа є нейтральним дзеркалом реальності, яке зазвичай об’єктивно та неупереджено відбиває дійсність. Альтернативні погляди відводять засобам масової інформації роль активного учасника процесу формування змісту новин.

Виробництво новин можна уявити як процес їхнього добору та створення. Інформаційні організації повинні вирішити: де розташувати свої представництва і репортерів; які факти слід вважати подіями і включати їх у свіжі новинні сюжети; якими джерелами інформації можна скористатися в поточному порядку.

Для передачі репортажів про останні події, що відбуваються по всьому світу, газети, журнали і телерадіокомпанії можуть використати три можливості.

Способи одержання новин:

– від інших інформаційних агенцій (інформаційних бюро, мережевих служб тощо);

– утримання власного штату репортерів, кожен з яких спеціалізується в якійсь конкретній сфері (у такий спосіб забезпечують безперервний потік матеріалів з певної тематики: кримінальна хроніка, бізнесові новини тощо);

– привілейований доступ до джерел інформації у владних та інших офіційних структурах.

Більшість дрібних і середніх газет повністю залежать від інформаційних агентств, ціла мережа співробітників яких працює по всьому світу.

Інформаційні агентства збирають і розповсюджують інформацію. Співробітник агентства (кореспондент), що брав участь в якійсь події, наприклад прес-конференції, готує повідомлення. Він передає своє повідомлення в найближче відділення цього агентства. Звідти воно йде в центральну редакцію, де може бути доопрацьоване, тобто скорочене, переформульоване або доповнене, і, якщо воно достатньо важливе, передане клієнтам, тобто газетам, журналам, телерадіокомпаніям, установам преси і інформації, друкованим органам різноманітних союзів, що є абонентами агентств. Цей процес постійно прискорюється на основі впровадження інформаційних технологій.

Напрями діяльності інформаційних агентств:

– забезпечення об’єктивною інформацією про економічний, політичний та культурний розвиток країни;

– проведення заходів з координації обміну інформацією, технічним персоналом тощо.

Основні постачальники новин у світі – це три глобальні агентства: the Reuters (Велика Британія), AFP (Agence France Press, Франція) і AP (Associated Press, США). За даними 1997 р. в них працювало відповідно 15500, 3100 і 3420 осіб; вони мали відповідно 161, 182 і 237 своїх бюро в країні розташування і за кордоном.

Найбільша глобальна телевізійна мережа новин – CNN. Завдяки супутниковому зв’язку, саме ця служба новин неодноразово ставала першим джерелом новин із гарячих точок.

Усі ці служби новин протягом останнього часу стали також й глобальними агентствами з фінансової, історичної, торговельної та іншої інформації. Особливо показова в цьому плані інформаційна система Reuters. З 1973 р. працює його служба Monitor, яка забезпечує передплатників найповнішими даними, комерційно доступними на цей час доби. Інша служба Monitor Dealing, яка існує з 1981 р., дає можливість передплатникам контактувати один з одним за лічені секунди та проводити транзакції, використовуючи термінали Monitor. Агентство новин перетворилося на незамінне знаряддя міжнародного ринку валюти.

Показниками доступу до джерел інформації є:

– рівень інтернетизації:

характеризує зміну сучасного обміну інформацією;

сприяє концентрації засобів масової інформації;

посилює процеси злиття та придбання інформації у сфері ЗМІ та ЗМК;

– рівень телефонізації;

– рівень комп’ютеризації.

США – лідер на світовому ринку за кількістю телевізорів, ко-мп’ютерів, у експлуатації та освоєнні Інтернет, тому що США – це батьківщина Інтернет, має розвинуту інформаційну структуру ринку, використовує мережу не лише для пошуку інформації, а з метою здійснення електронної торгівлі.