ЗМІ в Україні

Вирішальне значення для просування України на векторах сучасного інформаційного суспільства має національна медіа-політика включно з політикою у сфері телерадіомовлення.

Україна позитивно вирізняється серед держав СНД щодо кількості законів і нормативно-правових актів, що регулюють діяльність мас-медіа (до 240). Серед них такі закони: “Про інформацію” (1992 р.); “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (1992 р.); “Про інформаційні агентства” (1995 р.); “Про телебачення і радіомовлення” (1993 р.); “Про внесення змін і доповнень до положень, що стосуються захисту честі та гідності й ділової репутації громадян і організацій” (1993 р.); “Про рекламу” (1997 р.); “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” (1998 р.); “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (1998 р.).

Але при цьому слід відзначити, що існуюча в Україні нормативно-правова база у сфері міжнародної інформаційної діяльності усе ще фрагментарна, тому існує потреба в подальшому вдосконаленні і систематизації законодавчого поля, існування якого є передумовою гарантування інтересів національної безпеки у сфері інформації.

Медіа-ринок в Україні перебуває у стадії формування; спостерігається стійка тенденція зростання кількості друкованих ЗМІ в Україні з часів проголошення незалежності. Станом на 1 березня 2005 р. в Україні зареєстровано та перереєстровано 21810 періодичних видань (на 5634 більше, ніж у 2002 р.). З них 9424 – видання загальнодержавної, регіональної та/або зарубіжної сфери розповсюдження, 12386 – місцевої сфери розповсюдження. Переважну більшість видань становлять газети – 13993 і журнали та видання журнального типу – 6364.

Зростає кількість зареєстрованих інформаційних, загальнополітичних, наукових, науково-популярних, рекламних друкованих ЗМІ, а також видань з питань економіки й бізнесу, для дітей і дозвілля.

Зареєстровано і перереєстровано 120 інформаційних агентств, з них 5 державних. Приріст за 2004 р. становить 41 інформагентство.

Разом з тим, викликає занепокоєння різке зменшення найменувань та тиражу книг, оскільки більшість видавництв в Україні є приватними.

Слід також відзначити, що переважна частина українських ЗМІ малорентабельні або взагалі збиткові, а тому вони розподілені між впливовими фінансово-політичними колами. Заангажованість ЗМІ істотно впливає на їхню інформаційну політику, яка визначається насамперед політичними інтересами власників ЗМІ і використовується ними для реалізації власних рішень. Хоча система ЗМІ забезпечує постійне зростання потоку політичної інформації в суспільстві, її власники часто намагаються надмірно впливати на політичну сферу, що призводить до замовчування альтернативних поглядів або нехтування ними.

Українське суспільство нині ще не готове до становлення нового типу ЗМІ, воно ще не має свого сформованого інтересу, а відповідно ЗМІ не можуть бути ефективними посередниками між суспільством і владою. Справжня свобода ЗМІ неможлива без усвідомлення цінності інформації з боку широких мас населення, які можуть стати на її захист.

В Україні сьогодні де-факто відсутній ринок засобів масової інформації. Про це свідчить зіставлення основних витрат (поліграфічні послуги, папір, інформаційне та технічне забезпечення виробничого процесу, зарплата тощо) та основних доходів (реклама, продаж та ін.) більшості ЗМІ в поєднанні з чинними ставками оподаткування.

Наслідком цього є відсутність у багатьох сегментах вітчизняного медіа-ринку об’єктивних умов для функціонування економічно незалежних ЗМІ.

Складна економічна ситуація в країні, зменшення платоспроможності населення, низький обсяг рекламного ринку, постійне зростання цін на папір є основними чинниками, що визначають хитке економічне становище вітчизняних ЗМІ як друкованих, так і електронних. Фактично такими, що окупають себе, є лише бізнес-видання та видання розважально-компілятивного характеру.

Існування більшості видань і телерадіокомпаній (ТРК) має переважно політичне обґрунтування, вони цілком залежать від дотацій засновників і здійснюють інформаційно-пропагандистське забезпечення діяльності власників.

Сьогоднішня українська журналістика є вкрай ювеналізованою, переважну більшість співробітників, зокрема центральних ЗМІ, складають журналісти віком до 30 років (зайвий радикалізм, поверховість матеріалів).

Недостатня фахова підготовленість значної частини журналістів, зумовлена як вадами існуючої системи журналістської освіти (відсутність фундаментальної освіти у будь-якій з галузей технічного, економічного або гуманітарного знання), так і специфікою виробничого процесу, що значно ускладнює професійний та інтелектуальний розвиток журналіста. Більшість співробітників ЗМІ не має глибокого розуміння сутності суспільно-політичних процесів, що вони висвітлюють.

Ситуація, що склалася, унеможливлює повноцінне виконання ЗМІ таких важливих функцій, як інформування населення, підтримання постійного діалогу між громадськістю та владою, забезпечення зворотного зв’язку, вироблення суспільних інтересів тощо.

Питання для самоперевірки

1. Чим відрізняються масова інформація і масова комунікація?

2. Які основні функції ЗМІ у демократичному суспільстві?

3. Які основні фактори та критерії розвитку засобів масової інформації у світі?

4. У чому полягає інтернетизація засобів масової інформації та які її наслідки?

5. Що таке медіа-дипломатія?

6. Що таке інформаційне агентство і які функції воно виконує?

7. Охарактеризуйте діяльність найбільших міжнародних інформаційних агентств.

8. Охарактеризуйте стан розвитку ЗМІ в Україні.

9. Які проблеми розвитку ЗМІ в Україні?