НАДАННЯ ХВОРОМУ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПОЛОЖЕННЯ В ЛІЖКУ

Навчальна мета: уміти підготувати постіль хворому; надати хворому потрібного положення за допомогою функціонального ліжка; надати хворому необхідного положення в звичайному ліжку.

Виховна мета: терпіння та витримка, доброзичливе й уважне ставлення медичної сестри до тяжкохворих, які перебувають на суворому ліжковому режимі.

Початковий обсяг знань: знати, яке положення надати хворому в ліжку; режим фізичної активності пацієнта; вимоги до обладнання ліжка кожного хворого.

Оснащення:

1) ліжко з панцирною сіткою;

2) функціональне ліжко;

3) матрац з наматрацником;

4) простирадло;

5) ковдра з підковдрою;

6) дві подушки пір'яні або пухові з наволочками;

7) два рушники: для обличчя та для ніг.

Положення хворого в ліжку може бути активним, пасивним, вимушеним. Активне положення пацієнт займає в разі легкого перебігу захворювання або на початковій стадії тяжких захворювань. При цьому хворий самостійно змінює своє положення в ліжку, встає, ходить, здійснює заходи особистої гігієни.

Пасивне положення спостерігають в осіб, які перебувають у непритомному стані, або в дуже ослаблених хворих. При цьому хворий самостійно не може змінити своє положення в ліжку. Він лежить так, як його поклали.

Вимушене положення займають хворі для поліпшення свого стану та зменшення болю або задишки. Так, під час нападу бронхіальної астми для полегшення дихання хворий займає положення ортопное — сидить, упираючись руками в край ліжка або коліна, чи стоїть біля вікна, спершись руками на підвіконня; при цьому розширюються міжреброві проміжки та мобілізуються м'язи грудної клітки.

За наявності виразкової хвороби шлунка для зменшення інтенсивності болю в животі хворі сидять, нахилившись уперед і обхопивши живіт руками, або лежать у ліжку із зігнутими в колінах і притиснутими до живота ногами.

Слід пам'ятати, що не завжди можна визначити тяжкість захворювання з огляду на положення, яке займає хворий у ліжку. Так, хворі зі злоякісними пухлинами деякий час перебувають в активному положенні, але незважаючи на це є тяжкохворими.

Режим фізичної активності. Дуже важливе значення має дотримання хворим призначеного йому режиму фізичної активності. Режим хворого може бути суворим ліжковим, ліжковим, палатним (або напівліжковим) і загальним.

Дуже суворий і тривалий ліжковий режим є небажаним, тому що тривала фізична нерухомість знижує тонус, порушує фізіологічні рефлекси й може бути причиною розвитку різних ускладнень: пролежнів, пневмонії, тромбозу судин тощо. Тривалість суворого ліжкового режиму визначає лікар для кожного хворого.

В умовах ліжкового режиму хворому дозволяють повертатися в ліжку, сідати, опустивши ноги, виконувати легкі гімнастичні вправи під наглядом медичної сестри.

В умовах напівліжкового режиму хворий може самостійно повертатися, сідати в ліжку, ходити по палаті. Заходи особистої гігієни, фізіологічні відправлення та вживання їжі такі хворі здійснюють у палаті.

В умовах загального режиму дозволяються прогулянки на свіжому повітрі.

Ліжко хворого та вимоги до його обладнання. Оскільки хвора людина більшу частину часу проводить у ліжку, дуже важливо, щоб воно було зручним. Лікарні оснащують ліжками двох типів: звичайними з пружинною сіткою та функціональними, за допомогою яких можна підняти верхній або нижній кінець тулуба.

Ліжко хворого має бути металевим або дерев'яним (полакованим), з рівною, добре натягнутою пружинною сіткою. Ніжки повинні мати коліщатка, щоб ліжко легше було пересувати. Ліжка в палаті треба розташовувати так, щоб забезпечити вільний підхід до хворого з усіх боків.