Принципи муніципальної нормоторчості

На підставі аналізу законодавства зроблено висновок про те, що в рамках самоврядної практики приймаються правові акти, які відрізняються за порядком підготовки, прийняття та набрання чинності. Підкреслено, що для самоврядної практики найважливішого значення набуває поділ правових актів МСВ на нормативно-правові та індивідуальні.

Доводиться, що стосовно комплексу правовідносин, пов’язаних з підготовкою і прийняттям нормативно-правових актів МСВ, доцільно використовувати поняття „муніципальна нормотворчість”. Воно віддзеркалює суб’єктно-діяльнісні характеристики наведених правовідносин, що полягають у спрямованих на виявлення волі територіальної громади, формування у відповідності до неї владних імперативів, закріплення цих імперативів в актах прямої правотворчості або в актах органів МСВ, матеріально-технічних діях юридично визначеного кола суб’єктів. Підкреслено, що поняття, похідні від поняття „муніципалітет”, не належать до понятійного апарату законодавства України, але разом із тим їх використання у роботі запобігає громіздким термінологічним застереженням.

Доводиться, що муніципальна нормотворчість, як правова діяльність, спрямована на досягнення певних юридичних цілей, підкоряється відповідним принципам, складається з певних етапів, вимагає чіткої правової регламентації.

Серед цілеймуніципальної нормотворчості пропонується виокремити конкретну та абстрактні. Конкретна мета – встановлення, зміна або скасування правової норми. Серед абстрактних цілей пропонується виокремити: проміжну – врегулювання суспільних відносин, та кінцеву - вирішення питань місцевого значення.

Принципи муніципальної нормотворчості пропонується поділяти на ті, що є екстраполяцією загальних принципів правотворчості (верховенство права, демократизм тощо, гуманізм), і спеціальні, що властиві саме муніципальній нормотворчості (субсидіарність, поєднання місцевих та державних інтересів, повнота нормотворчих повноважень з питань місцевого значення).

Муніципальна нормотворчість розглядається як явище, що складається з двох частин: перша - нормопідготовча - найменш пов’язана з юридичними імперативами; друга - нормоустановча - ґрунтується виключно на юридичних засадах.

Муніципальна нормотворчість здійснюється у правовому просторі, який „окреслений” законодавством. Незважаючи на його значний обсяг, ряд важливих питань, що пов’язані з організацією і технологією муніципальної нормотворчості, дотепер потребують законодавчого вирішення.