Муніципальна нормотворчість як форма реалізації компетенції органів місцевого самоврядування

Стверджується, що законодавче положення про право територіальної громади вирішувати питання місцевого значення не можна абсолютизувати. Зазначено, що на сучасному етапі розвитку МСВ в Україні більшість питань місцевого значення вирішуються органами МСВ. Пропонується виокремлювати два основні типи функцій органів МСВ: представницькі і виконавчо-розпорядчі. Доведено, що у вітчизняній самоврядній практиці пошук оптимального розподілу цих двох типів функцій між органами МСВ триває.

Зазначено, що зміст компетенції представницького органу МСВ складають: предмет відання і владні повноваження. Доводиться, що прийняття нормативно-правового акта є способом реалізації владних повноважень. В законодавстві відсутні визначення понять „нормативно-правовий акт” та „індивідуальний акт”. Суб’єкти, що залучені до муніципальної нормотворчості, відрізняються один від одного за рівнем юридичних знань, через що вони нерідко неоднаково розуміють призначення нормативно-правових актів у механізмові правового регулювання, що утворює ситуацію, коли одне і те ж питання різні місцеві ради регулюють різними за нормативністю правовими актами. Таке становище не є припустимим, оскільки воно порушує єдність правового простору України.

Стверджується, що ті повноваження представницьких органів МСВ, реалізація яких пов’язана з покладанням обов’язків на конкретно не визначене коло фізичних та юридичних осіб у розумінні здійснення ними дій, стримування від здійснення ними дій або не перешкоджання здійсненню стосовно них дій, потребують прийняття нормативно-правового акта. Пропонується доповнити законодавство нормою, яка визначала б коло питань, які регулюються з боку представницьких органів МСВ виключно нормативно-правовими актами. Межі цього кола питань запропоновано в роботі.