ТЕМА №1

1. Перелік географічних точок слідування за маршрутом.____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2.Перелік зупинок_______________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

3. Позначення місця початку екскурсії______________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

При пробному обході або об'їзді маршруту екскурсовод зобов'язаний ознайомитися з планом розташування вулиць і площ, визначити місця стоянок транспортних засобів, місцезнаходження об'єкта та площадки для найкращого показу, провести хронометраж маршруту та ін.

Після пробного обходу або об'їзду затверджується контрольний текст екскурсії, на основі якого екскурсовод готує індивідуальний текст, а також різні варіанти даної екскурсії.

На основі контрольного тексту, індивідуального тексту екскурсовода, контрольного обходу або об'їзду, хронометражу маршруту, складається паспорт екскурсійного маршруту і всі ці документи разом подаються на засідання методичної комісії. Методична комісія приймає матеріали та шляхом відкритого захисту на методичній раді екскурсоводом, який брав участь в розробці екскурсії, затверджує екскурсійний маршрут.

ДОДАТКИ

Список використаної літератури

ТЕМА №1

АУДИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ

Вивчивши цю тему, Ви повинні знати:

P поняття аудиторської діяльності;

P основні нормативні документи, що визначають головні засади аудиторської діяльності;

P поняття аудиту й аудиторських послуг;

P органи управління аудиторською діяльністю та їх функції;

P суб'єктів аудиторської діяльності;

P права, обов'язки, спеціальні вимоги і відповідальність суб'єктів аудиторської діяльності;

P порядок сертифікації аудиторів;

P порядок надання аудиторських послуг;

P правове поле обов'язкового аудиту;

P порядок реєстрації суб'єктів аудиторської діяльності у виконавчому комітеті місцевої ради;

P порядок унесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособо-во надають аудиторські послуги;

P понятійний інструментарій аудиторської діяльності за Законом України "Про аудиторську діяльність;

P структуру САУ;

P структуру АПУ;

P два підходи до створення нормативно-правової бази регулювання аудитор­ської діяльності.

На основі набутих знань Ви повинні вміти:

P дати визначення аудиторської діяльності;

P користуватися Законом України "Про аудиторську діяльність" при визначен­ні основних положень щодо здійснення аудиторської діяльності;

P відрізняти аудит від супутніх аудиту послуг;

P класифікувати аудиторські послуги;

P підібрати нормативні документи, які регламентують проведення обов'язково­го аудиту;

P дати визначення суб'єктів аудиторської діяльності;

P підготувати документи для державної реєстрації суб'єктів аудиторської діяльності (фізичних та юридичних осіб) як суб'єктів підприємницької діяльності;

P підготувати документи для внесення суб'єктів аудиторської діяльності до Ре­єстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги;

P користуватися правами суб'єктів аудиторської діяльності;

P дотримуватися обов'язків суб'єктів аудиторської діяльності;

P визначати відповідальність за результи проведеної роботи;

P дотримуватися рекомендованих правил, щоб уникнути судового пересліду­вання;

P уміти вживати заходів щодо мінімізації своєї відповідальності.

План

(логіка викладення і засвоєння матеріалу)

1.1. Поняття аудиторської діяльності та її правове забезпечення

1.2. Суб'єкти аудиторської діяльності

1.3. Управління аудиторською діяльністю

При підготовці до заняття слід використовувати такі нормативні документи:

P Статут Аудиторської палати України, прийнятий на засіданні Аудиторської палати України 28 жовтня 1993 р.

P Статут Спілки аудиторів України, прийнятий з'їздом аудиторів України 14 лютого 1992 р. (протокол № 1).

P Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 року, зі змі­нами і доповненнями.

P Закон України "Про власність" від 26 березня 1991 р., зі змінами і допов­неннями.

P Цивільний кодекс України, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19 червня 2003 року, №980-У

P Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-ІV.

1.1. Поняття аудиторської діяльності та її правове забезпечення

Аудиторська діяльність — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик підприємницька діяльність щодо надання аудиторських послуг із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодав­ством.

Основними нормативними документами, що визначають головні засади ауди­торської діяльності, є Закон України "Про аудиторську діяльність", Національні стандарти аудиту та Кодекс професійної етики аудиторів України.

Закон України "Про аудиторську діяльність" визначає:

- поняття аудиторської діяльності;

- суб'єктів аудиторської діяльності, їхні права, обов'язки, спеціальні вимоги і відповідальність;

- порядок надання аудиторських послуг;

- управління аудиторською діяльністю;

- інші питання.

Понятійний інструментарій аудиторської діяльності за Законом України "Про аудиторську діяльність" показаний на рис. 1.1.

Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", до аудиторської діяль­ності належить організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконан­ня аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність у сучасному розумінні має багатовікову історію в світі та 10-річну практику в Україні. Послуги, що надаються незалежними аудиторами, є до­сить різноманітними.

За національним законодавством

На жаль, національне законодавство обмежує рамки аудиту аудитом фінансової звітності, всі інші перевірки належать до аудиторських послуг.

Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформа­ції щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чин­ному законодавству та встановленим нормативам. При цьому закон уточнює, що публічна бухгалтерська звітність складається з аудиторського висновку, балансу, зві­ту про фінансові результати, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційної таємниці й визначені законодавством для надання користувачам та публікації.

Аналогічне поняття аудиту трактується Національними стандартами аудиту. От­же, аудит, згідно з чинним національним законодавством за об'єктом дослідження зводиться до аудиту фінансової звітності, а за суб'єктом він може бути тільки зовніш­нім, тобто здійснюватися незалежним аудитором або аудиторською фірмою на дого­вірній основі. За ініціативою здійснення аудит може бути обов'язковим, проведення якого регламентується чинним законодавством, та добровільним, коли аудит прово­диться з ініціативи клієнта.

Поряд із проведенням аудиту національні нормативи передбачають супутні аудиту послуги: оглядову перевірку, операційну перевірку та компіляцію (трансфор­мацію обліку).

Рис. 1.1. Понятійний інструментарій аудиторської діяльності за Законом України “Про аудиторську діяльність”

Оглядова (експрес) перевірка — це перевірка фінансової звітності без детального вивчення системи внутрішнього контролю й обліку підприємства, без перевірки пер­винної документації на достовірність. Оглядова перевірка фінансової звітності, яка проводиться професійною аудиторською фірмою, полягає у здійсненні небагатьох конкретних тестів системи внутрішнього контролю та показників статей опублікова­ної фінансової звітності. Оглядова перевірка, як випливає з її назви, в основному обмежується оглядом (аналізом) систем контролю та середовища контролю, що до­повнюється проведенням аналітичних оглядових процедур. Ступінь упевненості за результатами оглядової перевірки менший, ніж за результатами повноцінного ауди­ту, й аналітик у своєму висновку вказує, що до поля його зору не потрапило нічого, що могло б примусити його повірити в те, що не був застосований правильний та об'єктивний підхід.

Операційна перевірка проводиться аудитором з окремих питань за домовленістю з клієнтом. Узгоджені між аудитором і клієнтом процедури перевірки здійснюються з метою задоволення інтересів клієнта стосовно дослідження інформації з окре­мих питань.

Компіляція (трансформація бухгалтерського обліку) — це здійснення процедур трансформації обліку за іншими обліковими стандартами. Така робота складається зі скороченого обсягу деталізації даних і закінчується створенням зручних у вико­ристанні, зрозумілих таблиць та фінансової звітності.

Проте практична діяльність аудиторів не обмежується аудитом та аудиторськи­ми послугами, передбаченими чинним законодавством. А тому для кращого розу­міння аудиторської діяльності в Україні розглянемо класифікацію аудиторських по­слуг, спираючись на світовий досвід аудиту, за певними ознаками: за стадіями розвитку; залежно від суб'єктів господарювання, що підлягають аудиту; за об'єкта­ми; за ініціативою здійснення; залежно від тривалості співпраці між клієнтом і ауди­тором (див. рис. 1.2).

Залежно від історичних стадій розвитку

Залежно від історичних стадій розвитку аудиту виділяють три види аудиту: під­тверджуючий аудит (перевірка і підтвердження достовірності бухгалтерських доку­ментів і звітності); системно-орієнтований аудит — аудиторська експертиза на осно­ві аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна, і необхідності у надто де­тальній перевірці немає; у разі неефективності системи внутрішнього контролю клі­єнтові надаються рекомендації щодо її поліпшення; аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи на сферах із вищим можливим ризиком, що значно спрощує аудит у сферах із низьким ризиком).

Залежно від типу клієнтів

Залежно від типу клієнтів аудит поділяється на: загальний аудит (аудит підпри­ємств та їх об'єднань незалежно від організаційно-правових форм та видів власності, організацій та установ); банківський аудит; страховий аудит; аудит бірж, поза­бюджетних фондів та інвестиційних інститутів.

Аудиторськи послуги

Рис. 1.2. Классифікація аудиторських послуг

За об'єктами

За об'єктами аудит у міжнародній практиці поділяють на: аудит фінансової звіт­ності; погоджений аудит, або аудит на відповідність; операційний аудит.

Аудит фінансової звітності виконується для визначення того, чи узгоджена зве­дена фінансова звітність із певними критеріями. Зазвичай критеріями є загально­прийняті бухгалтерські принципи, хоча поширена також практика проведення ауди­ту фінансової звітності на основі наявних грошових коштів або на будь-якій іншій основі, притаманній бухгалтерії, господарської системи, що перевіряється. Фінансо­ва звітність у найзагальнішому випадку включає бухгалтерський баланс, звіт про фі­нансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів.

Аудит фінансової звітності базується на тому припущенні, що вона буде викори­стана різними групами для різних цілей. Отже, більш ефективним є варіант, коли один аудитор виконує аудит і робить висновок, на який можуть покластися всі кори­стувачі, ніж той, при якому кожний користувач проводив би власний аудит. Якщо користувач вважає, що загальний аудит не забезпечує достатньої для його цілей ін­формації, він може отримати додаткові дані. Послідовність процесу аудиту показана на рис. 1.3.

Аудит на відповідність (див. рис. 1.4) має на меті визначити, чи дотримуються в господарській системі ті специфічні процедури або правила, приписані персоналу адміністрацією. Згідно зі встановленими нормами чинного законодавства цей аудит для приватного бізнесу може включати з'ясування того, чи виконує бухгалтерський персонал ті процедури, які приписані керуючим, перевірку відповідності рівня заро­бітної платні мінімальному рівню, визначеному законом; перевірку контрактів із банками й іншими кредиторами для гарантування дотримання іншою стороною юридичних норм тощо. Аудит на відповідність є доцільним для перевірки тих чи ін­ших дій структурних підрозділів, об'єднань. При аудиті адміністративно-функціо­нальних формувань роль аудиту на відповідність зростає завдяки широкому регулю­ванню їх діяльності керівництвом. Практично кожній приватній і неприбутковій організації приписані види діяльності, контрактні угоди і юридичні норми, для пе­ревірки дотримання яких може бути потрібний аудит на відповідність.

Результати аудиту на відповідність зазвичай повідомляються керівникові підроз­ділу, який перевірявся аудитором, а не широкому колу користувачів. Адміністрація є основною групою користувачів, зацікавлених у відповідності фактичних процедур визначеним нормативними документами. Тому значну частину такої роботи викону­ють аудитори, запрошені з ініціативи підрозділів.

Операційний аудит (див. рис. 1.5) — це перевірка будь-якої частини процедур і методів функціонування господарської системи з метою оцінки її продуктивності й ефективності. По завершенню цього аудиту менеджерові зазвичай видаються реко­мендації з удосконалення операцій.

Через те, що операційна ефективність може бути оцінена у найрізноманітніших сферах, охарактеризувати типовий операційний аудит неможливо. В одній організа­ції аудитор міг би оцінити придатність і достатність інформації, яка використовуєть­ся керівництвом при прийнятті рішення щодо придбання нової нерухомості, в іншій організації аудитор міг би оцінити ефективність руху документів при обробці даних із товарообігу. В операційному аудиті перевірки не обмежуються бухгалтерським обліком. Вони можуть включати оцінку організаційної структури, комп'ютерних операцій, методів виробництва, маркетингу і будь-якої іншої галузі, в якій аудитор має відповідні знання.

Виконання операційного аудиту і повідомлення про його результати визнача­ються не так легко, як при аудиті інших видів. Ефективність операцій складніше об'єктивно оцінити, ніж їх відповідність інструкціям або подання фінансової звітно­сті, які не суперечать загальноприйнятим бухгалтерським принципам. Установлені ж критерії для оцінки інформації при кожному конкретному аудиті досить суб'єк­тивні. У цьому розумінні операційний аудит більш схожий на консалтинг адміністра­ції, ніж на те, що звичайно вважається аудитом. Значення операційного аудиту має тенденцію до зростання.

Рис. 1.3. Схема процесу аудиту фінансової звітності

Ні

Рис. 1.4. Модель процесу аудиту на відповідність

Операційний аудит трактується як дослідження господарської системи з точки зору її ефективності і продуктивності. Мета такого аудиту - встановити ефектив­ність і продуктивність тієї чи іншої підсистеми будь-якої господарської системи.

За суб'єктами

За суб'єктами здійснення аудит поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутріш­ній і зовнішній аудит може охоплювати всі види аудиту залежно від обраного об'єк­та, різниця полягає лише в тому, що внутрішній аудит здійснюється кваліфікованим працівником самого підприємства, а зовнішній — сертифікованим аудитором на до­говірній основі.

Внутрішній аудит може розглядатися як невід'ємна частина загальної системи управління. Об'єкти перевірки залежать від мети і завдань, поставлених перед ауди­том керівництвом підприємства (як правило, це функції системи контролю й оброб­ки інформації). Останнім часом роль внутрішнього аудиту розширена шляхом вклю­чення до неї оцінки якості інформації, яка подається в управління для прийняття рішень, а також оцінки корисності застосування методики аналізу інформації на під­приємстві. Завдання внутрішнього аудиту — допомоги відповідним працівникам покращити ефективність своєї роботи. Внутрішні аудитори є залежними і підпоряд­ковуються керівництву підприємства, вони перевіряють бухгалтерську інформацію на достовірність і подають керівництву результати аналізу, оцінку, рекомендації, по­ради та інформацію про діяльність об'єктів, що ними перевірялися. Внутрішні ауди­тори не зобов'язані мати сертифікат аудитора. Це може бути фахівець із бухгалтер­ського обліку, економіст або фахівець з інших економічних спеціальностей.

Рис. 1.5. Модель процесу операційного аудиту

Зовнішній аудит дуже поширений у країнах із розвинутою ринковою економі­кою. Він проводиться аудиторськими фірмами (приватними аудиторами), регламен­тується юридичне і дає змогу зовнішнім групам спостерігати і контролювати діяль­ність організації та її керівництва. Статус зовнішніх аудиторів встановлюється відповідними законами (ст. 5 Закону України "Про аудиторську діяльність")- Зов­нішні аудитори надають аудиторські послуга на договірних засадах і несуть відпові­дальність за свій висновок, критерії, на яких цей висновок базується. Основним обов'язком зовнішніх аудиторів є оцінка регулярної фінансової звітності підпри­ємств. За результатами здійсненої перевірки зовнішні аудитори подають висновки про повноту, достовірність та відповідність чинному законодавству перевіреної ін­формації і надають звіт клієнту, де вказують на слабкі сторони контролюючих си­стем підприємства. Останнім часом зовнішні аудитори розширюють свої функції: вони додатково дають якісну оцінку діяльності підприємства, його економічності, ефективності й результативності; надають послуги у вигляді консультацій з питань оподаткування, управління і роботи інформаційних систем, щодо налагодження бух­галтерського обліку та внутрішнього контролю тощо.

На основі короткого вивчення внутрішнього і зовнішнього аудиту слід відзначи­ти, що перший спрямований на надання допомоги менеджерам у здійсненні ними контрольних функцій, а інший слугує інтересам як клієнта, так і сторонніх груп. Тоб­то їхні функції доповнюють одна одну, але вони мають різні цілі.

За своїм характером зовнішній (незалежний) і внутрішній аудит мають багато спільного. Але існують і принципові відмінності між ними, відображені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аудитом

За ініціативою здійснення

За ініціативою здійснення аудит може бути добровільним, коли ініціатива прове­дення аудиту та аудиторських послуг належить клієнту. Об'єкти аудиту, обсяги робіт, період і строки їх виконання визначаються клієнтом і обумовлюються угодою між суб'єктом підприємницької діяльності й аудиторською фірмою (аудитором).

Проведення обов'язкового аудиту регламентується ст. 10 "Обов'язкове проведен­ня аудиту" Закону України "Про аудиторську діяльність" та іншими нормативними актами, де визначені категорії суб'єктів господарювання, які підлягають обов'язко­вому аудиту.

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1. Підтвердження достовірності й повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності й виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ і організацій, які повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності суб'єктів господарювання з річним господарським оборотом меншим за двісті п'ятдесят неоподаткованих мінімумів проводиться один раз на три роки.

2. Перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників.

3. Емітентів цінних паперів.

4. Державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності.

5. Порушення питання про визнання суб'єкта підприємницької діяльності неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених зако­нами України. Правове поле обов'язкового аудиту подане в таблиці 1.2.

Залежно від тривалості співпраці "кліент-аудит"

Залежно від тривалості співпраці між клієнтом і аудитором виділяють первинний та повторний аудит. Первинний аудит проводиться аудиторською фірмою (аудито­ром) вперше для даного клієнта. Це суттєво збільшує ризик і трудомісткість аудиту, оскільки аудитори не мають необхідної інформації про особливості діяльності клієн­та, його систему внутрішнього контролю і т. ін. Повторний аудит здійснюється ауди­торською фірмою (аудитором) повторно або регулярно, і тому аудитор уже має від­повідні відомості про специфіку клієнта, його позитивні та негативні сторони в організації бухгалтерського обліку, внутрішній контроль за результатами тривалої співпраці з клієнтом (консультування, допомога і попередні перевірки).

Практика роботи аудиторських фірм свідчить про переваги повторного аудиту. Така співпраця зручна і аудиторам (протягом багатьох років вони досконало вивча­ють діяльність клієнта), і клієнту, який отримує допомогу і підтримку, засновані на багаторічній співпраці. Більше того, заміна клієнтом аудиторської фірми часто ви­кликає насторогу як у споживачів інформації, так і в аудиторів.

Таблиця 1.2

Правове поле обов'язкового проведення аудиту

По відношенню до атестації

Послуги, що надаються аудиторами, поділяються на атестовані (що вимагають надання аудиторського висновку, перш за все — це власне аудит) і на неатестовані (що не вимагають надання аудиторського висновку). Окрім трьох видів аудиту (і перш за все аудиту бухгалтерської звітності), до атестованих послуг аудиторів та аудиторських фірм належать:

а) контроль правильності, який проводиться меншими обсягами перевірки, ніж при аудиті. Контроль правильності часто будується на аналізі ефективності внутрішньогосподарського контролю економічного суб'єкта, що перевіряється, або, рідше, на наданні аудитором висновку про прогнозовані перспективи роботи клієнта (також заснованих на перевірці детальних бізнес-планів та інших прогнозованих тверджень адміністрації);

б) оглядова перевірка. У порівнянні з аудитом або контролем правильності вона проводиться за скороченою програмою. Наприклад, оглядова перевірка застосовується для квартальної бухгалтерської звітності відкритих акціонерних товариств та інших економічних суб'єктів при аудиторському супроводі бізнесу клієнта, хоча практика свідчить, що існує попит на оглядові перевірки і річну бухгалтерську звітність;

в) узгоджені з клієнтом процедури. У відповідності з замовленням клієнта аудитор може перевірити окремі ділянки звітно-аналітичної роботи клієнта. Наприклад, це може бути раптове зняття залишків по касі з подальшою перевіркою касових операцій або підтвердження реальності дебіторської заборгованості, або оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта ("вартості фірми"), структурних підрозділів фірми та інше.

До неатестованих (що не вимагають надання аудиторського висновку) належать послуги, за якими формальна звітність аудитора безпосередньо на адресу клієнта відсутня. Серед них:

а) відновлення та ведення бухгалтерського обліку; складання бухгалтерськоїзвітності, а також звітності щодо цінних паперів, проспектів емісії тощо;

б) податкове планування та оптимізація оподаткування, складання декларацій про доходи та представлення інтересів клієнта в податкових службах;

в) консультаційні послуги, що надаються зазвичай не тільки в сфері бухгалтерського обліку і податків, а й щодо комп'ютерних систем, технології виробництва і навіть при наборі кандидатів на керівні посади.

1.2. Суб'єкти аудиторської діяльності

Аудиторська діяльність - це один із видів підприємницької діяльності, суб'єкта­ми якої можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Фізичні особи

Фізичними особами, що займаються аудиторською діяльністю, можуть бути гро­мадяни України, які мають кваліфікаційний сертифікат на право провадити ауди­торську діяльність на території України. За Законом України "Про аудиторську діяльність" аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку. Для здій­снення аудиторської діяльності одноособове аудитор повинен, маючи чинний сер­тифікат аудитора, зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності у виконав­чому комітеті міської, районної ради або районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем проживання даного суб'єкта та в Аудиторській па­латі України як суб'єкт аудиторської діяльності.

Порядок реєстрації фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності

Громадяни, які мають намір займатися підприємницькою діяльністю без ство­рення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифі­каційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових плате­жів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявно­сті всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше як п 'яти ро­бочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести да­ні з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифіка­ційним номером фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів.

У п'ятиденний термін від дати реєстрації органи державної реєстрації направля­ють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповід­ному державному податковому органу й органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за ви­бором суб'єкта підприємницької діяльності й за згодою цих банків у порядку, встано­вленому Національним банком України.

Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприєм­ницької діяльності зобов'язаний надіслати державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Таке повідо­млення протягом трьох робочих днів від дня відкриття або закриття рахунка (рахуючи день відкриття або закриття) подається особисто або надсилається на ад­ресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення.

Юридичні особи

Юридичними особами аудиторської діяльності є аудиторські фірми, створені на основі будь-яких форм власності (за винятком відкритих акціонерних товариств). Законом України "Про аудиторську діяльність" передбачені особливі умови створен­ня аудиторських фірм: загальний розмір частки засновників (учасників) аудитор­ської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30%; в аудиторській фірмі повинен працювати хоча б один сертифікований аудитор; керів­ником фірми може бути тільки сертифікований аудитор.

Для здійснення аудиторської діяльності аудиторська фірма повинна бути заре­єстрована як суб'єкт підприємницької діяльності у виконавчому комітеті міської, ра­йонної ради або в районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за міс­цезнаходженням та в Аудиторській палаті України як суб'єкт аудиторської діяльності.

Порядок реєстрації юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності юридичні особи подають такі документи:

— рішення власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;

— статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва;

— реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;

— документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

— документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

При підготовці установчих документів слід пам'ятати, що Закон України "Про аудиторську діяльність" забороняє аудиторам безпосередньо займатися торговель­ною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їхнього права от­римувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Зразки установчих документів наведені в додатках 1, 2, 3.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які мають бажання займатися аудитор­ською діяльністю, повинні зареєструватися в Аудиторській палаті України.

Порядок внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособова на­дають аудиторські послуги.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про аудиторську діяльність" Аудиторська палата України веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове нада­ють аудиторські послуги.

Згідно з п. 2.1 Положення про Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одно-особово надають аудиторські послуги, затвердженого рішенням Аудиторської пала­ти України від 31.10.2000 р. (протокол № 95) зі змінами та доповненнями від 26.12.2001 р. (протокол № 105), крім заяви суб'єкта підприємницької діяльності для підтвердження даних, необхідних для внесення до Реєстру, новостворені суб'єкти аудиторської діяльності — аудиторські фірми — подають до секретаріату Аудитор­ської палати України нотаріально засвідчені копії статутних документів.

Для внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове нада­ють аудиторські послуги, суб'єкти аудиторської діяльності подають заяву до Ауди­торської палати України, до якої додають:

фізичні особи:

1. реєстраційну картку;

2. нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію;

3. копію сертифіката аудитора;

4. засвідчену копію трудової книжки;

5. відгук регіонального відділення (РВ) АПУ (РВ САУ) на подані документи;

6. документ про оплату за внесення до Реєстру.

юридичні особи:

2.1.реєстраційну картку;

2.2.нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію;

2.3.нотаріально засвідчені копії установчих документів;

2.4.копії сертифікатів аудиторів;

2.5.копію довідки органів статистики;

2.6.документ про призначення керівника аудиторської фірми;

2.7.відгук РВ АПУ (РВ САУ) на подані документи;

2.8.документ про оплату за внесення до Реєстру.

Зразки заяви та реєстраційної картки на внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, наведеш в додатках 4, 5, 6.

Суб'єкти аудиторської діяльності наділені відповідними правами, мають обов'яз­ки, обумовлені Законом України "Про аудиторську діяльність", та несуть відпові­дальність за неякісне виконання аудиторських послуг.

Права суб'єктів аудиторської діяльності

Права аудиторів і аудиторських фірм:

2.самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодав­ства, наявних норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

3.отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні доку­менти стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (ауди­торської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

4.отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

5.перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва су­б'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних ро­біт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

6.залучати фахівців різного профілю на договірних засадах до участі в перевірці.

Обов'язки суб'єктів аудиторської діяльності

Аудиторські фірми (аудитори) зобов'язані:

2. належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтер­ського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

3. повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітно­сті (тобто тих, із ким укладений договір);

4. зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомостей, що є комерційною та­ємницею, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

5.відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України.

Відповідальність суб'єктів аудиторської діяльності

Відносини між аудиторською фірмою (аудитором) і клієнтом регулюються нор­мами цивільного законодавства. У відповідності зі ст. 25 Закону України "Про ауди­торську діяльність" за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор несе цивіль­ну відповідальність, яка передбачає відшкодування заподіяних збитків із вини аудитора. До цивільної відповідальності аудиторські фірми (аудитори) притягують­ся за рішенням суду (господарського суду). Такі судові справи стосуються тих пере­кручень звітності, яких аудитор не зміг виявити, в результаті чого клієнт зазнав збит­ків у вигляді сплати штрафів, пені. Клієнт у цьому випадку стверджує, що аудитор зміг би знайти ці перекручення, якби не його недбалість. Тобто головне звинувачен­ня, як правило, стосується рівня ретельності виконання зобов'язань аудитором.

За звичайними цивільно-правовими угодами сторони несуть відповідальність тіль­ки одна перед одною, а аудитор несе відповідальність перед клієнтом і перед третіми особами, які є користувачами фінансової звітності клієнта, засвідченої висновком аудитора. Ця специфіка відповідальності аудитора закладена в меті аудиту: засвідчити достовірність, повноту і законність поданої інформації щодо дій і подій суб'єкта господарювання з метою зменшення ризику користувачів інформації. Аудиторська фірма (аудитор) може нести відповідальність перед третьою особою, якщо позивач зазнав збитків у результаті того, що він поклався на фінансову звітність, яка ввела йо­го в оману. До таких осіб належать наявні та потенційні акціонери, постачальники, банкіри, інші кредитори, службовці тощо. Типовий випадок такого роду може статися тоді, коли банк не може повернути позики через неплатоспроможність клієнта, пози­тивну платоспроможність якого попередньо підтвердила аудиторська фірма своїм вис­новком. Банк може вимагати, щоб аудиторська фірма відшкодувала заподіяні збитки, посилаючись на те, що аудит був проведений із неналежною ретельністю.

Аудитор (фізична особа) може бути притягнутим і до кримінальної відповідаль­ності, якщо його визнають винним у кримінальних злочинах. Особливо це стосуєть­ся випадків, коли порушуються вимоги законодавства щодо цінних паперів.

Кримінальна відповідальність настає в разі навмисного приховування істини з ко­рисливою метою.

Професійна відповідальність аудитора визначається у:

15.попередженні;

16.припиненні дії сертифікату на строк до одного року;

17.анулюванні сертифікату.

Аудитор, який працює в аудиторській фірмі і пов'язаний із нею трудовими пра­вовідносинами, у разі неналежного виконання своїх обов'язків може бути притягне­ний до відповідальності за нормами трудового права (догана, звільнення, обмежене відшкодування заподіяних фактичних збитків).

Класифікація відповідальності суб'єктів аудиторської діяльності показана на рис. 1.6.

Відповідальність аудиторів настає у разі неякісного виконання своїх обов'язків, яке проявляється у:

4 неправомірному використанні (невикористанні) нормативної бази (законо­давчих та інших актів із бухгалтерського обліку, оподаткування та офіційних пояснень до них);

4 арифметичних помилках;

4 втратах або псуванні документів, отриманих аудитором;

4 навмисних діях або бездіяльності аудитора чи його працівників, спрямова­них на заподіяння шкоди замовнику, а також будь-яких діях (бездіяльності) з ознаками кримінального діяння, змови;

4 діях працівників аудитора в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або їх наслідках;

4 порушенні (розголошенні) або використанні із власною метою аудитором будь-якої конфіденційної інформації, що стала йому відома при наданні ауди­торських послуг.

Для того щоб уникнути судового переслідування, аудиторам рекомендується дот­римуватися таких правил:

- перед початком роботи аудитор повинен письмово повідомити клієнта про власне розуміння обов'язків і про те, які об'єкти будуть перевірені;

- встановити помилки в роботі клієнта в попередніх звітних періодах;

- неухильно дотримуватися вимог бухгалтерських і аудиторських стандартів;

- розуміти, що суди чекають від представників вільної професії поваги до норм права і справедливості, навіть якщо вони не відповідають стандартам професійної етики;

- ставити якість своєї роботи вище за піклування про збільшення доходів своєї фірми;

- бути особливо обережним, перевіряючи фірми, що мають фінансові трудно­щі (такі фірми намагаються надати викривлену фінансову звітність).

Аудитори повинні вживати заходів щодо мінімізації своєї відповідальності. До цих заходів можна віднести такі:

4 мати справу тільки з чесними клієнтами;

4 наймати кваліфікований персонал, який слід адекватно підготувати, і постій­но контролювати якості його роботи;

4 дотримуватися професійних стандартів;

4 зберігати незалежність;

4 розуміти, який бізнес веде клієнт, тобто знати специфіку господарських опе­рацій фірми;

4 підтримувати високу якість аудиту;

4 правильно документувати роботу;

4 оформити документи, що визначають взаємні обов'язки аудитора і клієнта;

4 зберігати конфіденційність стосунків, тобто не розкривати інформації про свого клієнта стороннім особам;

4 забезпечити адекватний страховий захист;

4 користуватися кваліфікованими юридичними консультаціями.

Воднораз, аудитор не застрахований від помилок та невиявлення перекручень звітності, фактів обману тощо. З метою запобігання негативним наслідкам для ауди­торської фірми в розвинених країнах здійснюється страхування професійної і ци­вільної відповідальності. Це стало обов'язковим видом страхування.

Рис. 1.6. Класифікація відповідальності субєктів аудиторської діяльності

1.3. Управління аудиторською діяльністю

Процес регулювання аудиторської діяльності в різних країнах має певні особли­вості. Зокрема нині можна визначити два підходи до створення нормативно-право­вої бази регулювання аудиторської діяльності:

9. державна законодавча ініціатива і державне регулювання;

10.законодавча ініціатива громадських професійних організацій і регулювання спільно з державою.

Перший підхід до регулювання аудиторської діяльності характерний для країн континентальної Європи і Росії. Суть цього підходу полягає в тому, що держава са­ма розробляє і затверджує законодавчі акти і нормативи аудиту, здійснює реєстра­цію аудиторів і аудиторських фірм, а також контроль за їх діяльністю.

Другого підходу дотримується Англія, США та деякі інші країни, тому він одержав наз­ву англо-американського підходу. Основною особливістю цього підходу є те, що процес ре­гулювання діяльності здійснюється з ініціативи громадських професійних організацій.

Управління аудиторською діяльністю в Україні

В Україні регулювання аудиторської діяльності здійснюється у відповідності з англо-американським підходом. Так, з ініціативи Спілки аудиторів України (САУ) Верховною Радою України був підготовлений і прийнятий 22.04.93 р. Закон "Про аудиторську діяльність". Після його прийняття була створена Аудиторська палата України (АПУ) як незалежний самостійний орган на засадах самоврядування.

Спілка аудиторів України

Спілка аудиторів України - це громадська організація, яка включає на добровіль­них засадах чинних аудиторів. Мета діяльності САУ — об'єднати зусилля аудиторів для захисту їхніх законних прав, інтересів та сприяти розвитку аудиторської діяльно­сті в Україні. У своїй діяльності САУ керується статутом САУ, прийнятим з'їздом аудиторів України 14 лютого 1992 р. (протокол № 1). Кошти спілки— вступні та членські внески членів САУ; добровільні внески та відрахування трудових колективів; прибутки від діяльності підприємств, заснованих САУ; інші надходження, не заборо­нені законом. Аудиторська палата України (АПУ) та Спілка аудиторів України (САУ) регулюють питання, пов'язані з підготовкою, діяльністю і професійним захи­стом аудиторів. Організаційна структура САУ показана на рис. 1.7.

Рис. 1.7. Організаційна структура Спілки аудиторів України

Аудиторська палата України

Діяльність Аудиторської палати України регламентується статутом АПУ, прий­нятим на засіданні АПУ 28 жовтня 1993 р. Аудиторська палата України — це незалеж­ний самостійний орган, метою якого є сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфі­кації аудиторської справи в країні. АПУ є юридичною особою, має свою печатку, емблему та іншу атрибутику, рахунки в банку. Структура АПУ показана на рис. 1.8.