Сутність і класифікація банківських операцій

Усі банківські операції за економічним змістом та призначенням прийнято поділяти на три основні групи:

1) пасивні;

2) активні;

3) комісійно-посередницькі.

Пасивні операції – це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Усі пасивні операції банку враховуються на пасивних рахунках його балансу, що мають кредитове сальдо. При здійсненні пасивних операцій банки залучають тимчасово вільні грошові кошти для формування своїх ресурсів.

Ресурси банку – це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Ресурси поділяють на три групи:

1) власні;

2) залучені;

3) позичені.

Власні ресурси банку утворюють його власний капітал, до складу якого належать: статутний, резервний та інші фонди банку, які створюються для забезпечення фінансової стійкості, комерційної і господарської діяльності, а також нерозподілений прибуток поточного та минулих років.

Залучені ресурси банку – це сукупність коштів клієнтів, що акумулюється банком на депозитах. Депозити – це грошові кошти, що розміщуються на зберігання у банку від імені юридичних і фізичних осіб на договірній основі.

Банки залучають грошові кошти шляхом здійснення депозитних операцій, тобто у процесі залучення коштів клієнтів на різні види депозитних рахунків. Усі вони можуть бути умовно поділені на дві групи: 1) до запитання; 2) строкові.

Депозити до запитання – це кошти клієнта, що розміщуються на поточному рахунку у банку і призначенні для здійснення розрахунків і платежів виробничого і споживчого характеру. На вимогу клієнта кошти з його поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися готівкою або використовуватися в безготівковій формі для оплати різних платіжних документів. Банківський процент за цими рахунками або не виплачується зовсім або виплачується у мінімальному розмірі.

Строкові депозити – це кошти клієнта, які розміщуються на рахунку в банку на певний визначений договором термін і які можуть бути зняті з цього рахунку тільки після закінчення даного терміну або після попереднього повідомлення банку. За цими депозитами сплачуються більш високий процент, рівень якого зазвичай диференціюється залежно від тривалості строку розміщення коштів, суми внеску, а також загальної динаміки кон’юнктури грошового ринку.

Позичені ресурси банку – це грошові кошти, акумульовані банком шляхом отримання кредитів від інших комерційних банків, центрального банку, а також розміщення позик на грошовому ринку, тобто через випуск власних боргових цінних паперів. Акумульовані у такий спосіб банківські ресурси дозволяють оперативно підтримувати ліквідність банку у разі неможливості отримання належних обсягів коштів у результаті здійснення інших видів пасивних операцій.

Активні операції– це операції, у процесі яких банки розміщують наявні у них власні, залучені і позичені ресурси у різні види активів з метою отримання прибутку і забезпечення своєї ліквідності. Активні операції обліковуються на активних балансових рахунках банку й мають дебетове сальдо. Отже активні операції передбачають розміщення банками сформованих ресурсів з метою отримання прибутку.

Усі види цінностей (об’єкти), в які вкладаються банківські ресурси, називають активами банку.

Усі активи можна поділити на чотири основні групи:

1) каса і прирівняні до неї кошти – це вкладення банку у безпосередньо ліквідні активи, що включають: а) залишок касової готівки в самому банку, що забезпечує його платежі в готівковій формі; б) залишки коштів на кореспондентському рахунку в центральному банку та кореспондентських рахунках в інших комерційних банках, що забезпечує його платежі у безготівковій формі.

2) кредитний портфель, що включає сукупність усіх наданих комерційним банком позичок клієнтам з метою задоволення виробничих і невиробничих потреб. Як правило, кредитний портфель є джерелом основної частки доходів банку.

3) інвестиції – це вкладення ресурсів банку у різні види цінних паперів з метою отримання доходу у формі дивідендів та забезпечення належного рівня платоспроможності шляхом вкладення коштів у високоліквідні цінні папери.

4) інші активи, що являють собою розміщення банківських ресурсів у формі оплати земельної ділянки, приміщень, споруд та обладнання, необхідних для функціонування банку. Дані види вкладень здійснюються, як правило, за рахунок власного банківського капіталу.

Залежно від рівня ліквідності активибанку можна класифікувати ще і у такий спосіб:

1) первинні резерви, тобто каса і прирівняні до неї кошти, що є джерелом коштів для підтримання ліквідності банку;

2) вторинні резерви, тобто високоліквідні цінні папери і позички до запитання, що є джерелом оперативного поповнення первинних резервів;

3) банківські кредити як основне джерело доходів банку;

4) інвестиції як джерело доходів або засіб підтримання ліквідності залежно від строків цінних паперів.

Основну частку в активах комерційних банків займає кредитування.

Комісійно-посередницькі операції – це операції, що проводяться банком за певну плату у вигляді комісії і супроводжуються не формуванням чи розміщенням ресурсів, а переміщенням уже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням. Основними видами комісійно-посередницьких операцій банку є наступні: розрахунково-касове обслуговування; валютні операції; трастові послуги; консультаційно-інформаційні та інші види операцій.