РОЗРЯДИ ПРИКМЕТНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

За значенням прикметники поділяються на розряди: якісні, відносні й присвійні. Цей поділ грунтується на єдності значеннєвих, морфологічних, словотвірних і синтаксичних ознак, притаманних відповідним розрядам.

Якісними є прикметники, що виражають ознаку предмета безпосередньо і яка може виявлятися з різною мірою або інтенсивністю: вузький - вужчий - найвужчий, веселий - веселіший - найвеселіший.

Якісні прикметники означають:

o ознаки і властивості предметів, що безпосередньо сприймаються органами відчуттів (зором, на слух, на смак, нюхом, на дотик): коричневий, темний, білий, дзвінкий, тихий, солоний, кислий, запашний, твердий, м 'який;

o просторові, часові ознаки: далекий, довгий, древній;

o фізичні якості істот: здоровий, товстий, глухий;

o вікові ознаки людей, їхні риси характеру: молодий, старий, мудрий, сміливий, розумний;

o властивості предметів і їх форму: прямий, круглий, горбистий;

o загальну оцінку предмета: гарний, поганий.

До найхарактерніших ознак, що зумовлюють лексико-граматичну природу якісних прикметників належать:

o здатність творити форми вищого і найвищого ступенів порівняння (крім так званих абсолютно-якісних прикметників, що позначають безвідносні до ступеня або інтенсивності вияву ознаки (босий, голий, хворий, лисий): новий - новіший - найновіший;

o сполучуваність із прислівниками - виразниками інтенсивності вияву ознаки: дуже розумний, зовсім сумний, занадто далекий, цілком зрозумілий;

o можливість вступати у синонімічні та антонімічні відношення: вдалий, успішний, результативний; глибокий -мілкий, ранній -пізній;

o здатність утворювати за допомоги словотворчих афіксів похідні з експресивно-оцінним значенням: великий - завеликий - превеликий;

o здатність виступати базою для творення прислівників за допомог

o здатність виступати базою для творення прислівників за допомоги суфіксів -о-,-е- (солодкий - солодко, гарячий - гаряче) та іменників, що виражають абстрактне значення (зелений - зелень, молодий - молодість, добрий - доброта);

o можливість мати співвідносні форми повні нестягнені й короткі (ясний - ясен, зелений - зелен), повні стягнені й нестягнені (синє-синєє, маленька - маленькая).

Відносні прикметники називають ознаки предметів не прямо, а через відношення з іншими предметами, явищами, процесами чи ознаками: дерев яна ложка, залізна лопата - ложка із дерева, лопата із заліза, дощові краплі - краплі із дощу, обчислювальна машина-машина для обчислення.

За значенням відносні прикметники можуть виражати ознаки за відношенням до:

o матеріалу або речовини, з якої виготовлено предмет: срібна ложка, кришталева ваза, калинове варення;

o людини або тварини: студентські роботи, гусине пір 'я;

o місця, часу: прибережні верби, вчорашнє засідання;

o числа: п 'ятиденний графік, подвійна оплата;

o дії: копіювальний пристрій, сталепрокатний цех. Відносні прикметники характеризуються такими граматичними

особливостями:

o вони не мають ступенів порівняння, оскільки ознака, яку виражають відносні прикметники є незмінною і не може виявлятися більшою чи меншою мірою;

o від них не утворюються іменники з абстрактним значенням, і вони не вступають в антонімічні пари;

o відносні прикметники репрезентовані тільки похідними лексичними одиницями, утвореними за допомоги відповідних афіксів. Найчастіше вони утворюються від іменників: солом 'яна стріха, обідня перерва, дубова дошка.

Окрему групу становлять присвійні прикметники, що виражають належність предмета людині чи тварині: братова книжка, материна хустка, Миколин зошит, качиний ніс, лисяча нора.

Присвійні прикметники характеризуються властивими тільки їм словотвірними і граматичними особливостями:

o вони утворюються тільки від іменників і тільки від назв істот (людей і тварин):

а) від власних назв людей і назв, що означають родинні стосунки: за допомоги суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн): батьків, сестрин, Петрів, Василів, Оксанин, Світланин, Софіїн;

б) від назв тварин за допомоги суфіксів -ач- (-яч),-ин- (-їн-): курячий, орлиний, солов "іний;

o присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному й знахідному відмінку мають коротку форму: ковалів, доччин, Іванів, а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму:гусячий, курячий, собачий.

Вживаються присвійні прикметники переважно в розмовному мовленні, художній літературі, народній творчості.