І СВІТЛЕ ВОСКРЕСІННЯ

Розділ IX

Весна прийшла так якось несподівано!

Зима стояла міцно до пори.

Вітри війнули з півдня. І тоді вона

немов у Ворсклу з’їхала з гори.

Ще сніг ковтала повідь широченна,

і рала ждав іще тужавий лан.

А під горою вишня наречена

вже до віночка міряє туман.

Подовшав день.

Полегшали ці тіні,

вечірні тіні спогадів і хмар.

І дика груша в білому цвітінні

на ціле поле світить, як ліхтар.

 

Уже в дітей порожевіли личка.

Уже дощем надихалась рілля.

І скрізь трава, травиченька, травичка!

І сонце сипле квіти, як з бриля.

 

Вже онде щось і сіють у долині.

Вже долітає пісня з далини.

Вже горлиця аврукає в бруслині,

стоять в заплавах золоті лини.

 

Тут коло нас така зелена балочка,

там озеро, не видно йому дна.

Вже прилетіла голуба рибалочка,

ніс в неї довгий, довший, ніж вона.

 

Вже й дикі гуси в небі пролітали,

вже й лебеді кричали крізь туман.

Вже ходять в болотах біля Полтави

ходуличник, крохаль і турухтан.

 

Воскресли люди, хоч який хто квелий,

після облоги схожі на примар.

І монастир з цвітіння тих жарделей

пливе у небо, як з рожевих хмар.

 

О Боже духів і живої плоті!

Я вперше усміхаюся, прости.

Якась галузка в тому живоплоті

і та он пнеться, хоче розцвісти.

 

Весна прийшла. Скасовано угоду.

Вся Україна знову у вогні.

Цвіте земля, задивлена в свободу.

Аж навіть жити хочеться мені.

 

Як гарно з хаті, як просторо в сінях!

Як оживають ниви і сади!

А щоб хоч щось лишилось на насіння,

на Пасху їли хліб із лободи.

 

І знов лелека молиться до зірки.

Клинець городу хоче врожаю.

Є жменя жита, маку є півмірки,

і чорнобривці, й трохи рижію.

 

Спасибі, земле, за твої щедроти!

За білий цвіт, за те, що довші дні.

Прийшла весна. Сухоти є сухоти.

Все гіршає і гіршає мені.

 

Уже од кашлю в грудях все зболіло.

То в жар, то в холод кидає. Ну ось,

уже й моє намисто побіліло,

мов памороззю сизою взялось.

 

Як дивно, жар, але холонуть руки.

А солов’ї чогось як навісні!

Самотнім добре,— жодної розлуки.

Сухотним добре, — гаснуть навесні.

 

От тільки шкода — вже не заспіваю.

Город глушіє,— вже не прополю.

Щодня ту ніч, як смерть, перепливаю,

Життя, як промінь сонячний, ловлю.

 

А дні стоять,— не хочеться тужити!

І кожна пташка хатку собі в’є.

— Скажи, зозуле, скільки мені жити? —

Кує зозуля... Цілий день кує...

 

Іван приходив. Так, посидів мовчки.

Устав, пішов, оглянувся з воріт.

Лише весна укинулась в листочки,

підняв їх знову гетьман у похід.

 

Заграли знову труби до походу,

війнуло громом з Тясьмина-ріки.

Богдан підняв козацтво за свободу,

універсалом обіслав полки.

 

— І знов земля кипить у боротьбі.

І знову я належу не собі,—

сказав Іван. Дивився, як востаннє.

Торкнув мене прощальними вустами.

 

Не знала я, що сум такий огорне.

Вмирати буду,— пом’яну добром.

Кирея з вильотами чорна

в останній раз майнула за бугром.

 

І я, котрій давно вже все байдуже,

уже нічим я сльози не впиню.

Прощай Іване, найвірніший друже,

шляхетна іскро вічного вогню!

 

Виходить полк. Іван під корогвами.

І я край шляху осторонь стою.

Моя душа здригнулася словами.

Співають пісню, боже мій, мою!

 

І «Зелененький барвіночку»,

й «Не плач, не журися,

а за свого миленького богу помолися».

І про того козаченька,

що їхав за Дéсну.

«Рости, рости, дівчинонько,

на другую весну!»

І про воду каламутну,

чи не хвиля збила.

І про тую дівчиноньку,

що вірно любила.

І про гору високую,

і про ту криницю....

 

Дівчата вчора берегом ішли,

та й заспівали: «Ой не ходи, Грицю».

 

А я стояла... Що ж мені, кричати?..

Які мені сказати їм слова?..

Дівчаточка, дівчатонька, дівчата!

Цю не співайте, я ж іще жива.

 

ЗМІСТ

 

Якби знайшлась неопалима книга

Розділ І ................................................................................................................................

Полтавський полк виходить на зорі

Розділ II ...............................................................................................................................

Сповідь

Розділ III ..............................................................................................................................

Гінець до гетьмана

Розділ IV..............................................................................................................................

Страта

Розділ V ..............................................................................................................................

Проща

Розділ VI .............................................................................................................................

Дідова Балка

Розділ VІІ .............................................................................................................................

Облога Полтави

Розділ VІІІ ............................................................................................................................

Весна, і смерть, і світле воскресіння Розділ IX ....................................................................

 








Дата добавления: 2014-12-07; просмотров: 718;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.012 сек.