Канонічні джерела Стародавньої Індії та їх світоглядні ідеї. Філософські школи Стародавньої Індії.

Канонічним духовним джерелом Стародавньої Індії є "Веди" (із їх назвою споріднено наше слово "відати", "знати"), записані на листях пальми приблизно за 1,5 тис. років до Р. Х. До "Вед" входять міфи, розповіді про предків, богів, гімни, заклинання і т. ін. Сюди входять також і певні тлумачення давніх світоглядних уявлень. З філософського погляду най­ цікавішими є тексти під назвою " Упанішади" (від слова "сидіти поруч"; мається на увазі - поруч з учителем, тобто це тексти­ nояснення таємних знань, що м1стяться в основних текстах "Вед" - самхітах).

Таким чином, вже у найдавніших духовних джерелах Стародавньої Індії йдеться про фундаментальні моральні ідеї, про певне осмислення становища людини у світі, про різні шляхи звільнення від кармінних законів долі, найкращим з яких є шлях дійового самовдосконалення. В цілому тут роздуми про людину превалюють над роздумами про зовнішній світ, а людське "Я" стає ключем до пояснення природи. Виникненню філософських шкіл Стародавньої Індії передували впливові духовні рухи, які містили певні філософсько-світоглядні ідеї і були спрямовані на одне: на звільнення людини від нескінченних перевтілень-блукань душі і досягнення нею стану "мокші"—повного блаженства. До таких рухів належали джайнізм, йога та буддизм.

Джайнізм (від слова "джіна"—переможець) закликав людину підпорядкувати своє життя суворим аскетичним регламентаціям. Якщо людина здатна це витримати та ще й не заподіяти шкоди жодній істоті, вона ставала переможцем карми.

Йога (засновник - Патанджалі) також ставила перед людиною подібну мету, але шляхом її досягнення вважала впорядкування (це один із перекладів слова "йога "), гармонізацію фізичного, психічного та духовного станів людини. Відомо, що в цій справі йоги досягли і досягають вражаючих результатів. Значним досягненням йоги була спроба дослідити людину як систему ("мікрокосмос "), що складається з чотирьох підсистем: "мінерало-людини", "рослино-людини", "тварино-людини" і "людино-людини", ідея про синтез їх у вищій підсистемі— "людино-людині". Це була одна з перших спроб філософського обґрунтування розуміння людини як саморухливої та самоорганізованої системи.

Для давньоіндійскої філософії характерно поділ усіх шкіл на дві групи:

-ортодоксальна (визнають авторетет Вед) ;

-неортодоксальна (не визнають Веди) :

До неортодоксальнихвідносяться школи :

-джанізм (Джина-переможець). Основна думка : закон карми можна перемогти досконалим життям ;

-брахнанізм ; три стовпи тримають людину :

-правильна віра ;

-правильні думки ;

-правельна поведінка.

-буддизм (засновник течії Будда, принц Гаутама VI- V ст. до н. е. ).

Вїї основі закладені чотири істини :

1) життя є страждання ;

2) причиною страждань є життя ;

3) існує шлях подолання страждання ;

4) це шлях-позбавлення життя.

Якщо це вдається, то досягається стан нірвани. В усіх цих істинах закладана основна ідея-це подолання сенсари, тобто вийти за межі перевтілення.

Ортодоксальні школи :

-санкхья (базується на Брахмані,в ній закладена ідея першопочатку буття, але початок не визначений);

-вайшешіка (світ складається з частинок (газ, рідина, тверде тіло)) ;

-йога (базується на самозосередженості всіх духовних чіностей):

-червака-локайдята-натуріалістична школа,базується на реа