Дійові особи: автор, Ісус

АВТОР Тоді воїни правителя, взявши Ісуса в Преторію, зібрали на Нього весь полк і, роздягнувши Його, надягли на Нього багряницю; і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, насміхалися над Ним, говорячи: радуйся, Цар Юдейський! І плювали на Нього і, узявши тростину, били Його по голові. І коли насміялися над Ним, зняли з Нього багряницю, і одягли Його в одяги Його, і повели Його на розп'яття. І, прийшовши на місце, назване Голгофа, що значить: Лобове місце, дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити. Разпинаючі ж Його поділили одяг Його, кидаючи жереб; і, сидячи, стерегли Його там; і поставили над головою Його напис, що означає провину Його: Цей є Ісус, Цар Іудейський. Тоді розп'яті з Ним два розбійники: один праворуч, а іншої по ліву сторону. Від шостої ж години пітьма була по всій землі до години дев'ятої;

ІСУС Отче! Прости їм, тому що не знають, що роблять. Боже мій! Боже мій! Для чого Ти залишив мене? Далекі від порятунку мого слова крику мого. Боже мій! Усі, що бачать мене, глумляться наді Мною, говорять вустами, киваючи головою: "він уповав на Господа; нехай звільнить Його, нехай врятує, якщо Він бажаний Йому". На Тебе залишений Я від утроби; від черева матері Моєї, Ти - Бог мій. Не віддаляйся від мене, тому що скорбота близька, а помічника немає. Я пролився, як вода; усі кісти мої розсипалися; серце моє зробилося, як віск, стануло посередині внутрішності моєї. Сила моя зсохла, як черепок; язик мій прилипнув до гортані моєї… Пси оточили мене, збіговисько злих обступило мене, простромили руки мої і ноги мої. Можна було б перерахувати усі кісти мої; а вони дивляться і роблять з мене видовище; поділяють ризи мої між собою і на одяг мій кидають жереб. Отче, у руки Твої віддаю дух Мій.

АВТОР Ісус, виголосивши голосним голосом, сказав: Отче! у руки Твої віддаю дух Мій. І, це сказавши, випустив дух. Сотник же, який бачив що відбувалося, прославив Бога і сказав: істинно чоловік цей був праведник. І весь народ, що зійшовся на це видовище, бачачи що відбувалося, повертався, б’ючи себе в груди. Всі, що знали Його, і жінки, що слідували за Ним з Галілеї, стояли вдалині і дивилися на це. Так закінчувалася п'ятниця. Останній день перед великим святом євреїв – Пасхи. Щоб не затьмарювати це свято, один чоловік на ім’я Йосип взяв у Пилата дозвіл зняти тіло Ісуса. Так вони взяли тіло Ісуса й оповили Його пеленами з пахощ, як звичайно ховаються іудеї. На тім місці, де Він був розп'ятий, був сад, і в саду печера для поховання, в яку ще ніхто не був покладений: там і поклали Ісуса. Люди по-різному сприйняли смерть Христа. Для одних це було радістю, для інших – розчаруванням, тому що зруйнувалися їхні надії на те, що Ісус займе місце Ірода і звільнить Іудею від панування Рима. Учні ж були подавлені. Помер Той, у Кого вони вірили, за Ким слідували, Кого вони вважали Господом. Але в перший день тижня Він воскрес, як і передвіщав про Себе, що слід Йому вмерти, бути похованому й у третій день воскреснути. Він прийшов не для того, щоб стати одним із правителів землі. Будучи Богом, Він є правителем всього створеного Ним. Заплативши Своєю смертю за гріхи людей, Він відкрив вхід у Своє небесне Царство.

Хор починає співати Великодню пісню.

Дія 9

Смерть Ірода