Невизначеність і ризик

У процесі функціонування суб’єкти економічної діяльності зазнають впливу факторів – соціальних, політичних, законодавчих, адміністративних, виробничих, фінансових тощо. Розвиток ситуації на майбутній період і спрогнозувати кінцевий результат операцій дуже важко, адже прийняття рішень в економіці відбувається в умовах неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації. Позбутися невизначеності майбутнього в економічній діяльності неможливо, тому що вона є елементом об’єктивної дійсності.

Під невизначеністю [33] розуміють об’єктивну неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні і суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів. З імовірнісної точки зору невизначеність [28] – це неможливість оцінки майбутнього розвитку подій, як з погляду ймовірності їхньої реалізації, так і з погляду виду їхнього прояву. Чим більша невизначеність під час прийняття рішення, тим більший ступінь ризику прийняття несприятливого рішення.

Виділяють причини виникнення невизначеності:

· повна відсутність інформації, суб’єктивний аналіз інформації під час планування поведінки суб’єкта діяльності;

· недетермінованість процесів, які відбувались на підприємстві та в економічному житті;

· вплив суб’єктивних чинників на результати проведених аналізів;

· відсутність правдивої інформації в суб’єкта діяльності щодо своєї фінансово-господарської діяльності, приховування інформації;

· наявність помилок в інформації.

За ступенем настання події невизначеність класифікують як повну невизначеність, часткову невизначеність та визначеність.

Рішення приймаються в умовах визначеності, коли суб’єкт внаслідок розробки деякого проекту отримує єдиноможливий результат або точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору. Наприклад, вклад готівки в 10-відсоткові депозитні сертифікати. Рівно через рік, за виключенням малоймовірних надзвичайних ситуацій, можна отримати 10% річних на вкладені засоби. Проте дуже мало рішень приймаються в умовах визначеності, хоча вони відбуваються й інколи елементи ризикованіших рішень можуть розглядатися як визначені. Такі ситуації називаються детерміністичними [34].

Якщо результати рішень не є визначеними, але ймовірність настання кожного результату відома, то такі рішення відносяться до класу рішень, які приймаються в умовах часткової невизначеності (ризику). Ймовірність кожного результату визначається як ступінь можливості здійснення окресленої події, вимірюється від 0 до 1 і сума ймовірностей всіх альтернатив повинна дорівнювати 1. Рівень ризику виступає важливим фактором розвитку суб’єкта діяльності і його обов’язково треба враховувати.

Рішення приймається в умовах повної невизначеності, коли неможливо оцінити ймовірність настання результатів. Ця ситуація має місце тоді, коли потрібні для аналізу фактори настільки нові і складні, що про них неможливо зібрати достатньої кількості інформації. Тому ймовірність певних наслідків неможливо передбачити з достатньою достовірністю. Невизначеність характерна для рішень, які доводиться приймати за обставин, які швидко змінюються або в умовах повної відсутності інформації.

Невизначеність можна частково подолати, якщо спробувати отримати додаткову інформацію і ще раз проаналізувати проблему, якщо діяти відповідно до минулого досвіду та інтуїції і зробити припущення про ймовірність настання подій.

Внаслідок того, що ризик і невизначеність існують незалежно від того усвідомлюємо ми їх чи ні, процес розробки оптимальної стратегії розвитку фірм має проходити ітераціями і прийняття стратегічних рішень на практиці має відбуватися із врахуванням ризику.

Термін ризик в перекладі з італійської (risiko) – це „небезпека”, „загроза”; слова „ridsikon”, „ridsa” в грецькій – це „стрімчак”, „скеля”; у французькій „risdoe” – „об’їжджати скелю”.

В економічній літературі не існує єдиного загальновизнаного та загальноприйнятого тлумачення поняття „економічний ризик”, що пояснюється багатоаспектністю цієї економічної категорії. Виділимо такі підходи до інтерпретації окресленої категорії:

· ризик [34] – це можливість відхилення від мети, заради досягнення якої було прийнято управлінське рішення;

· ризик [54] – невизначеність, пов’язана з якою-небудь подією або її наслідком;

· ризик [34] – це імовірність загрози втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів або прояв додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності;

· ризик [27] – це дія, здійснювана в умовах вибору в надії на сприятливий результат, коли у випадку невдачі існує небезпека опинитися в гіршому становищі, ніж до вибору.

На наш погляд, вдале означення економічного ризику наведено у посібнику [15]. Спираючись на це, пропонуємо таке визначення:

Економічний ризик – це економічна категорія, притаманна діяльності суб’єктів господарювання, яка пов’язана із подоланням невизначеності, конфліктності, альтернативності в ситуаціях оцінювання, управління та неминучого вибору.

Невизначеність та породжений нею ризик є неминучими майже в усіх прийнятих економічних рішеннях. Незважаючи на те, що ризик може призвести до збитків, недоодержання доходу, він є рушійною силою господарювання в сучасних умовах. З досвіду вітчизняних і зарубіжних провідних підприємств відомо, що їх успіх пов’язаний з проникненням на нові ринки, впровадженням нових інноваційних технологій, розробкою нових товарів, а це все ризикові рішення.

В економічній літературі виділяють такі функції ризику (рис. 10.1.1):

1. Інноваційна, виконуючи яку ризик стимулює пошук нетрадиційних розв’язань проблем, що стоять перед суб’єктом діяльності.

2. Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає у двох формах: конструктивній і деструктивній.

Конструктивна форма полягає в тому, що здатність ризикувати – один зі шляхів успішної діяльності. Деструктивна форма полягає в тому, що ризик може виступати як дестабілізуючий фактор.

Рис. 10.1.1. Функції ризику

3. Захисна функція ризику виявляється в тому, що якщо для суб’єкта діяльності ризик – природний стан, то нормальним повинно бути і терпеливе ставлення до невдач.

4. Аналітична функція пов’язана з тим, що, аналізуючи всі можливі альтернативи, суб’єкт діяльності прагне вибирати найбільш рентабельні і найменш ризиковані рішення.

Умовами виникнення ризикових ситуацій є:

1) невизначеність та неповнота інформації для прийняття рішення;

2) зрілість і розвинутість економіки;

3) можливість керівництва та регулювання економікою;

4) матеріальна зацікавленість керівників в результатах прийняття рішень;

5) альтернативність та варіантність розвитку економічних процесів.

Наведемо декілька прикладів ризикових ситуацій.

Ситуація 1. Купівля продуктів в супермаркеті і на стихійному ринку. В супермаркеті ціни на продукти вищі, ніж на стихійному ринку, і є ризик придбати меншу кількість продуктів за певну ціну. На стихійному ринку ціни на продукти нижчі, але є ризик отримати підроблений, неякісний товар з терміном придатності, що закінчився.

Ситуація 2. Виробництво нового товару за допомогою нової техніки і технології. Нововведення вимагають значних фінансових витрат, а товар може не сприйнятися ринком або не знайти покупця взагалі.

Ситуація 3. Баланс попиту і пропозиції. Є ризик недоодержання прибутку або за менших обсягів виробництва від попиту, або за великих затрат в іншому випадку.

Ситуація 4. Портфельний підхід до теорії грошей. Можна зберігати багатство у вигляді грошей та облігацій. Гроші – актив, що не приносить грошової відсоткової ставки, а облігації – цінні папери, що приносять грошову відсоткову ставку. Проте ринкова вартість облігацій наперед невідома. Тому активи зберігають і в грошах, і в облігаціях, щоб не ризикувати.

Ситуація 5. Підготовка спеціалістів й попит на них. При створенні в одному регіоні навчальних закладів, що готують спеціалістів одного напряму, проходить перенасичення кадрів, вони не можуть влаштуватися на роботу.

Ситуація 6. Невеликі крамниці і супермаркети. При відкритті супермаркетів невеликі крамниці поступово втрачають своїх клієнтів, тому існує ризик втрати роботи персоналом крамниці внаслідок її закриття.

Ситуація 7. Баланс сировинної бази і потужностей з переробки сировини. Сировинна база має відповідати потужностям переробних підприємств, інакше є ризик зазнати пошкодження, псування сировини.

Ситуація 8. Створення резерву продукції за випадкового попиту на неї. Якщо обсяг попиту знижується, то відбувається нагромадження продукції, внаслідок цього проходить її «моральний» знос, виходить термін придатності.