Сучасні локальні обчислювальні мережі

Розглянемо найбільш популярні конфігурації локальних мереж, що використовуються на практиці. Кільцева структура локальної мережі вперше розроблена в обчислювальній лабораторії Кембриджського університету в Великобританії (мал. 43). Мережа являє собою кільце з двох провідних ліній або кабелю, до якого під'єднуються станції користувачів. Під'єднання здійснюється через спеціальний транслятор, що регенерує цифрові сигнали. Він являє собою мікропроцесор з певним запам'ятовуючим пристроєм. Інформація в такий мережі передається наступним чином: вся послідовність передач в кільці розбита на тимчасові сегменти. Кожна станція може розмістити в своєму сегменті повідомлення або залишити його порожнім. Сигнал, що передасться, містить в суворо певній послідовності стартову посилку, адресу одержувача, адресу відправника, інформаційне повідомлення, контрольне кодове слово і заключнупосилку. Весь блок службових інтервалів та інформаційних проміжків рухається по кільцю, як по регістру зрушення, бо кабель вносить затримку при розповсюдженні по ньому сигналу. Кожна станція ловить момент, коли мимо її роз'єму (сполучення з кабелем) пройде порожній (вільний) проміжок. В цьому випадку станція помічає інтервал, що він зайнятий, вставляє в службовий інтервал адресу одержувача і записує інформаційний блок в інформаційний проміжок. Цей проміжок рухається по кабелю до станції-приймача, яка, виявивши свою адресу, зчитує інформаційний блок і вставляє свій символ, що означає, що "пакет отриманий". Далі цей проміжок досягає передавача, що відразу ж після відправлення починає відлік послідовності проміжків для того, щоб розпізнати свій пакет, коли він з'явиться знову біля станції відправника. Передавач звіряє пакет, що знаходиться в проміжку, з тим, який він відправив, зчитує мітку "пакет отриманий" і, впевнившись в правильності отримання, вставляє свою мітку проте, що "пакет порожній”.