Мал. 1. Графік розподілу ресурсів

У наш час загальновизнаною стала теза про те, що без накопичення і умілого використання інформації немислимий науково-технічний і соціальний прогрес. Інформація служить визначальним чинником розвитку міжнародної, економічної, технічної і наукової сфер людської діяльності. У сучасному складному і багатоликому світі ні одну значну міжнародну проблему не можна вирішити без переробки величезних обсягів інформації і налагодження міжнародних комунікаційних процесів.

Звертає на себе увагу одна чудова властивість інформації: будучи акумульованою і обробленою з визначених позицій, інформація дає нові відомості, приводить до нових знань.

Інформаційні ресурси, що є продуктом інтелектуальної діяльності найбільш кваліфікованої і творчо активної частини працездатного населення, в останні роки зростають особливо швидко. Це зростання в останній чверті ХХ ст. досягло таких рекордних розмірів, що багато фахівців почали говорити про “інформаційний вибух” та “інформаційну революцію”.

Дійсно, із початку ХХ ст. інформаційний потік збільшився приблизно в 30 разів. Щорічно у світі публікується біля 100 тис. журналів 60 мовами; 5 млн. наукових статей, книг, брошур; 2250 тис. дисертацій і звітів.

Про темпи зростання науково-технічної інформації говорять такі цифри: кожної хвилини у світі публікується приблизно 222 тис. друкарських сторінок наукових текстів, кожні 1,5-2 хв. пропонується нове технічне рішення, щогодини реєструється 15-20 винаходів або відкриттів. Усе це означає, що сучасному фахівцю необхідно було б щодня прочитувати приблизно 1,5 тис. сторінок тексту, щоб не відставати від рівня сьогоднішнього дня (мал. 2).

У результаті у світі склалася ситуація, коли потік інформації, що генерується, почав випереджати можливості людства по його переробці та ефективному використанню. Пояснюється це насамперед тим, що єдиним інструментом переробки інформації був і залишається людський мозок.

У промисловості розвинутих країн в процес обробки інформації включені значні людські ресурси. Адже з інформаційної маси необхідно витягти насамперед потрібну інформацію. Крім того, інформація повинна бути суттєвою, точною, своєчасною. Статистика говорить про те, що розроблювач або дослідник витрачає приблизно половину свого робочого часу на пошук необхідної інформації. За даними Міністерства праці США в 1985 р. приблизно 50% робітників та службовців країни були зайняті в галузях, що виробляють, організують зберігання, обробляють і поширюють інформацію.

Мал. 2. Таблиця інформаційного потоку (1990 р.)

Інформація забезпечує радикальну інтенсифікацію суспільного виробництва на базі використання інформаційних технологій, вихід суспільства на передові рубежі по продуктивності праці, широке впровадження безлюдних виробництв, облагороджування праці, підвищення в ній творчого елемента, перехід до сучасних моделей діяльності людей і способові життя, що відрізняється, насамперед, високим рівнем інформаційно-організаційного комфорту, доступністю й ефективністю застосування величезних інформаційних багатств. Мова йде про повне використання “глибинних” чинників соціально-економічного прогресу - резервів інформатики.

Соціальну інформатизацію не можна змішувати з комп'ютеризацією. Це різні поняття. Комп'ютеризація - насичення ринку комп'ютерною і телекомунікаційною технікою та засобами її алгоритмічного і програмного забезпечення. Чим ширше впроваджуються ЕОМ і складніші комплекси, що застосовуються, тим більше “опір середовища”. Історично сформовані соціальні середовища (у виробництві, керуванні, науці, освіті, сфері послуг, медицині і т.д.), пристосовані для “паперової” інформатики - рутинні процеси збору, обробки, передачі, використання інформації. Заміна їх машинними технологіями, заснованими на сучасній мікропроцесорній і телекомунікаційній техніці, а в недалекому майбутньому - на штучному інтелекті, потребує радикальної перебудови усієї системи чинників і умов роботи підприємств, установ, галузей, усього господарського комплексу, особливо його керуючих підсистем.

Інформатизація припускає більш широкий підхід до комп'ютеризації, що включає перетворення усього комплексу засобів і умов розгортання інформаційних процесів - як створення відповідної технічної бази, так і модернізацію організаційно-економічних, юридичних і “людських” чинників. Іншими словами, це - цілісний процес формування нового автоматизованого інформаційного середовища як необхідної умови ефективного застосування ЕОМ, їхніх мереж, робототехнічних комплексів, банків даних і т.д.

Поняття інформаційного середовища містить у собі усі чинники, що впливають на інформаційні процеси протягом усього їх життєвого циклу - від проектування до закінчення використання. Це - апаратні засоби, банки даних, програмне забезпечення, телекомунікації, рівень підготовки фахівців і користувачів, форми стимулювання, контролю, методи і засоби керування, відповідні документопотоки, процедури, регламенти, юридичні норми, штатні розклади, організаційно-економічні структури і т.п. Мова йде про програмовану зміну інформаційної основи функціонування різноманітних суспільних підсистем, заміну (у припустимих межах) “паперової” інформатики людиномашинними (діалоговими) системами, створення нових, незрівнянно більш ефективних моделей діяльності людей.

По мірі зростання масштабів комп'ютеризації й ускладнення ЕОМ головним стає не технічний елемент, а соціальний і гуманітарний. Без цього комп'ютеризація не дає належного соціально-економічного ефекту, тому що історично сформоване “паперове” середовище з його архаїчними структурами і “книжкова” письменність користувачів не дозволяють створити цілісні інформаційні технології, а ЕОМ у такому середовищі функціонують як надарифмометри (обчислювальні системи). Звідси і народилося ключове поняття інформатики: інформаційне (точніше, машинно-інформаційне) середовище.

Програмоване створення машинно-інформаційних середовищ у різних сферах суспільної практики (виробництві, керуванні, науці, медицині, сфері послуг, оборонній сфері і т.д.) замість історично сформованих “паперових середовищ” (формування машинної інформатики замість “паперової” інформатики) - це і є інформатизація.

Концепція інформатизації протистоїть пануючій дотепер системотехнічній концепції, відповідно до якої майже вся увага звертається на розвиток ЕОМ (включаючи програмне забезпечення), тоді як перетворення соціально-економічних середовищ, у які впроваджуються ЕОМ, здійснюється емпірично, несистемно, поверхово. Це не просто позбавляє сенсу процес комп'ютеризації, багато в чому нівелює значення самих перспективних її напрямків, але і веде до величезної втрати матеріальних ресурсів і часу.