Огляд літератури

Робота над курсовою роботою, як правило, починається з підбору і первинного ознайомлення з необхідною літературою. Літературний огляд у вигляді самостійного розділу за обсягом складає 25—30% всієї роботи. Загальний обсяг курсової роботи 30—40 сторінок комп’ютерного набору. Щоб правильно і швидко знайти потрібне літературне джерело, необхідно знати основи бібліографії — галузі знань про методи складання і вивчення каталогів, покажчиків, списків літератури й оглядів періодичної преси. У кожній бібліотеці є каталоги, які полегшують підбір наукових публікацій і показують наявність літературного фонду. В систематичних каталогах усі картки розташовані по галузях знань і частково забезпечені анотаціями. У предметних каталогах картки зібрані в алфавітному порядку питань, які складають зміст окремих тем і проблем. В алфавітних каталогах картки перебувають в алфавітному порядку прізвищ авторів або назв книг. Ці каталоги доповнюють систематичні каталоги і до них звертаються у тих випадках, коли необхідно вияснити наявність книг певного автора в бібліотеці або знайти потрібне джерело, назва якого вже відома студенту.

Важливо знати і порядок вивчення наукової літератури: частіше всього починають із знайомства з роботами загального характеру, а потім переходять до джерел, в яких висвітлюються які-небудь конкретні проблеми. Їх розгляд може проводитись у різній послідовності. Спочатку студенту доцільно переглядати і читати джерела у зворотньо-хронологічному порядку, тобто спочатку – сучасні публікації, а потім більш ранні. Зворотньо-хронологічний порядок вивчення літератури дає більш глибоке уявлення про тему курсової роботи, а також його використання правомірне у тих випадках, коли треба оцінити ранні публікації з позицій сучасних поглядів на дане питання. Хронологічна послідовність у роботі з публікаціями застосовується при дослідженні процесу чи явища у динаміці. У цих випадках аналіз літературних джерел починається з підбору і читання ранніх публікацій і завершується вивченням нових джерел з теми. Якщо в курсовій роботі необхідно дати порівняльну характеристику розвитку кількох взаємозв'язаних явищ і процесів, що вивчаються (наприклад, фізичний розвиток школяра і його генетичні особливості), то при вивченні спеціальної літератури можна з успіхом використати порівняльно-хронологічний бібліографічний пошук.

Методика роботи з науковою публікацією має ряд особливостей. Ознайомлення з монографією чи навчальним посібни­ком доцільно починати із змісту. Це дозволить визначити загальний зміст книги й установити, до якого за характером читання удатися — суцільного чи вибіркового. Якщо обирається вибірковий характер читання, то установлюється які розділи читання і в якій послідовності.

Перед ознайомленням зі змістом корисно ознайомитись з вихідними даними книги (в якому місті вона видана, яке видавництво її випустило, в якому році, яким тиражем, хто редактор), що дозволить оцінити сучасність та її характер (навчальний, науковий, популярний). Потім слід прочитати вступ (передмову). Він дає можливість зорієнтуватися у головному змісті книги, зрозуміти ведучі ідеї автора. Далі треба переглянути список рекомендованої літератури, щоб ознайомитись з додатковою літературою з теми й оцінити її обсяг.

Приступаючи до читання основного матеріалу в книзі, доцільно виписати всі незнайомі слова й терміни у спеціальний словник з вказівкою виясненого смислу. Читати текст треба порівняно повільно, осмислюючи зміст публікації, намагаючись зрозуміти головні ідеї й думки автора. При великій складності літературного джерела, що вивчається, корисно прочитати його повторно, щоб до кінця зрозуміти хід думок автора, їх логіку й доказовість.

Завершальним етапом вивчення літературних джерел є запис його основного змісту у вигляді цитування, складання плану тез або конспектів.

Цитування окремих місць тексту публікації використовуються для того, щоб підкріпити чи обґрунтувати власну думку. Крім того, воно необхідне при викладанні точних формулювань тих чи інших понять. При цитуванні дотримуються таких правил:

– цитата повинна точно відповідати оригіналу аж до розділових знаків;

– у місцях опущеного тексту ставляться крапки до і після яких розділові знаки не ставлять;

– цитата береться в лапки;

– цитата супроводжується посиланням, у якому наводиться повний бібліографічний опис джерела.

Використовують два способи посилань:

а) перед цитатою називається прізвище автора, після цитати ставиться знак зноски (цифра або зірочка), у кінці сторінки під рискою наводиться повний бібліографічний опис. Наведемо приклад: ...поняття «адаптація» академік В.Н. Платонов розуміє «... і як процес, і як результат: адаптація використовується для позначення процесу при якому організм пристосовується до факторів зовнішнього або внутрішнього середовища; адаптація застосовується для позначення відносної рівноваги, яка встановлюється між організмом і середовищем; під адаптацією розуміють результат пристосувального процесу».

б) у тексті вказуються ініціали і прізвище автора, якого цитують, рік видання літературного джерела. Наприкінці цитати у дужках вказуються сторінки джерела, на яких це написано, а повний бібліографічний опис публікації наводиться у списку літератури, яка використовується.

План, звичайно, складається у формі переліку головних питань, які розглядаються у публікації. План може бути простим і складним. При написанні складного плану основні питання повинні мати підпорядковані питання. Він дає змогу більш глибоко, порівняно з простим планом, зрозуміти зміст роботи.

Тезова форма запису змісту літературного джерела повніше, ніж план, і є його короткою розшифровкою. Тези повинні відображати висновки і ведучі положення, виказані автором публікації. Тези можуть бути складними і простими. У складних тезах є аргументація, докази і фактичний матеріал.

Працюючи над темою, краще всьогоконспектувати зміст статті або книги, що вивчаються. Існують три види конспекту: простий, складний і звідний.

Простий конспект — це послідовний і короткий виклад змісту роботи без аналізу і доказів. Наприклад: «К.П. Сахновський у статті «Початкова спортивна підготовка» (1995) відмічає, що підвищення ефективності початкової спортивної підготовки передбачає не тільки науковий пошук, спрямований на удосконалення початкового відбору й оптимізацію побудови першого етапу, багаторічного спортивного удосконалення, але і реаліза­цію системи заходів, у тому числі і загальнодержавних, покликаних забезпечити більшу відповідність організаційних основ початкової спортивної підготовки наявним знанням про шляхи ефективного розв'язання її головних завдань».

Складний конспект — це викладення матеріалу публікації з описанням фактичного матеріалу, з його аргументацією, доказами, з аналізом, узагальненням, висновками і розподілом тексту на пункти і підпункти. Подібний конспект включає в себе цитати, план і тези, а також може мати таблиці, малюнки.

Звідний конспект передбачає єдиний цілісний виклад змісту кількох публікацій. Звичайно, такі конспекти є тематичними і узагальнюють матеріали різних авторів з однієї теми.

Всі літературні джерела, на які є посилання в літературному огляді, повинні бути включені у список літератури і пронумеровані.

Посилання на літературу із списку можуть бути оформлені по-різному. Можна у курсовій роботі робити номерні посилання. Таке посилання містить тільки номер публікації по списку. Воно береться у квадратні дужки. Наприклад: [12], [15]. Можна давати бібліографічне посилання в тексті з вказівкою прізвища з ініціалами і року видання роботи. Наприклад: (М.М. Булатова, В.Н. Платонов, 1996).

Як правило, посилання розміщують у тому місці, де це найбільше зручно за змістом.

Якщо в тексті наводиться назва якої-небудь роботи, то вона береться в лапки.

Наприкінці «Огляду літератури» доцільно зробити виснов­ки. Вони необхідні для порівняння з результатами власного дослідження.

У даному розділі можна узагальнити досвід педагогічної прак­тики, вивчити і проаналізувати практику роботи з фізичного виховання.