З історії українсько-турецьких відносин

Weitere Beitruge zur Korrespondenz der Hohen Pforte mit Bohdan Chmelnyckyi, von J.Rypka (Archiv Orientalni-Joumal of the Czechoslo­vak Oriental Institute, Prague, vol. II, № 2, June 1930, ст. 262-283).

Першій розвідці чеського турколога Яна Рипки про листування Порти з Б.Хмельницьким я присвятив кілька слів в «Україні» за місяць липень («З приводу листування Б.Хмельницького з Отоманською Портою»), і того ж місяця липня мав приємність Одержати від автора другу розвідку з тої ж серії, котрої заголовок вписав я вгорі. В ній проф. Рипка займається листами, висланими з звісним султанським посольством на початку місяця ребіу-ль-еввель 1061 р. (кінець лютого - початок березня 1651 р.): подає з когііярія Ґетінгенського університету Султанську грамоту до гетьмана, Опубліковану свого часу в «Памятниках» Київськ[ої] археогр[афічної] комісії з оригіналу коронного архіву, що зберігався тоді в московськім архіві Міністерства] загран[ичних] справ, далі листа від гетьмана до великого візиря Ахмеда, з оригіналу музею Чарторийських у Кракові і, нарешті, листа від султана до хана в сій же справі, з гетінгенського копіярія. Всі три в факсиміле, в сучасній транскрипції і в німецьким перекладі.

Копія султанської грамоти не різниться від оригіналу, виданого в «Памятниках»; дата та сама: «початок місяця ребіу-ль-еввель 1061 р.» Проф. Рипка справляє тільки деякі дрібні недоклад пості в п є р є к л а д а х сеї грамоти, уміщених у «Памятниках».

Лист великого візиря не має дати - ні в оригіналі, ні на двох польських копіях, що заховалися в тім же музеї Чарторийських. Проф. Рипка доводить, що з трьох Ахмедів» що займали посаду вел[икого] візиря за часів Хмельницького, до обставин найбільше підходить Мелек-Ахмед, що займав сю посаду від 5 серпня 1650 р. до 21 серпня 1651 p., і справді, зміст сього листу дуже нагадує листа «[еликого] візиря до хана, виданого в сій же праці проф. Рипки, а він має дату «початок ребіу-ль-еввеля 61 року».

Дефінітивно могла б рішити се питання копія листа, зацитовама

у Буцінської о (О Богдан* Хмельницком, с. 125), за московськими актами коронної метрики, як, соpia lista Meilit-Achmeta do Chmeiełnickiego, «під 1651 роком». Порівняння змісту, поданого Буцінським з повним перекладом, поданим проф. Рипкою, не лишає сумніву, що перед нами той самий документ. Але супроти того, що оригінал, опублікований проф. Рипкою дати не має, повстає питання, звідки ж узялась дата на копії коронної метрики, використаній у Буцінського? Чи се канцелярська поміта, чи пояснення перекладчика? Сі в'язки, де бачив сю копію й інші документи, переловлені поляками, Буцінськйй, тепер з московського архиву вернулись до Польщі, і проф. Рипці, що через своїх польських колег умів винайти потрібні документи в інших випадках, треба буде приложити старання, щоб відшукати сі акти українсько-турецьких зносин, які свого часу бачили Костомаров і Буцінськйй, але лишили тільки загальні згадки або переповідження, не давши повних текстів і докладніших вказівок щодо їх походження. У Буцінського цитується з тих самих в'язок «кор{онних] метрик» лист Бекташ-аі и до Хмельницького, лист Хмельницького до султана нібито з вересня 1651 р., лист вел[икого] візиря до польського короля того ж року (сс. 127—8). Прийдеться проф. Рипці за ними пошукати і обслідувати їх докладніш.

Третій лист, опублікований проф. Рипкою в нинішній студії, від султана до хана з початку ребіу-ль-еввель 1060 р. досі був зовсім кезвісний. Зміст його тісно зв'язується з листом візиря Ахмеда до гетьмана. Вел[икий] візир пише гетьманові, що згідно з його проханнями, висловленими в листах, пересланих з Осман-чаушем, посилається наказа ханові, молдавському господареві й сумежним башам, щоб помагали гетьманові, коли б йому загрожували поляки, а гетьман нехай подає відомості Порті про їх замисли, спеціально що було на останнім соймі, - і лист султана до хана справді обертається коло сих тем. Султан похваляє хана за те, шо він зумів увести гетьмана в орбіту турецької політики, і пору чає йому далі триматися сеї тактики, слідити за намірами поляків, особливо за тим, що вони ухвалять на нинішнім соймі, і боронити гетьмана против їх замислів.

Кінець-кінцем ми не дістаємо багато нового щодо сього

турецького посольства в березні 1651 p., але відомості про нього значно уточнюються, завдяки нинішній студії проф. Рипки, а головно - ми дістаємо надію, що завдяки йому, солідності його дослідчої методи і запобігливості в збиранні літературного апарату і документального матеріялу, з якого він узявся до сеї теми, -турецько-татарська політика України часів Хмельницького буде нарешті росліджена ґрунтовно. Наші туркологи повинні в тім собі взяти приклад з проф. Рипки і піти його слідами в розслідженні орієнтальних зносин української гетьманщини, а проф. Рипці належить щира подяка від українських істориків і побажання, щоб досліди його на сім полі посувались якшвидче!

М.Гру шевський

ЦНБ АН України, IP, ф. X, спр. 17171, арк. 4-5. Правлена коректа.