Роботи на опорах
11.1.1 Роботи із заміни опор та їх основних конструктивних елементів, монтажу і демонтажу проводів (тросів) слід виконувати за технологічною картою або ПВР, крім вводів до будівель.
11.1.2 Підніматися на опору і працювати на ній дозволяється тільки в тих випадках, коли є повна впевненість в її достатній міцності і стійкості. Необхідність і безпечні засоби укріплення опори визначаються на місці керівником робіт.
Ознаки, за якими слід перевірити стійкість і міцність опори, установлюються інструкцією з експлуатації ПЛ.
11.1.3 Роботи з укріплення опори, механічна міцність і стійкість якої викликає сумніви, виконуються методом закріплення тросів, відтяжок або спеціальних пристроїв для розкріплення на опорі. У цьому разі піднімання на опору не дозволяється. Роботи виконуються з телескопічної вишки або іншого механізму для піднімання людей або з установленої поряд іншої опори.
У разі застосування відтяжок з гаками останні повинні мати запобіжні замки.
11.1.4 Опори, не розраховані на однобічне тяжіння проводів і тросів, які тимчасово піддаються такому тяжінню, необхідно попередньо укріпити для запобігання їх падінню.
Допускається підніматись та перебувати на проміжній опорі без її укріплення у разі, якщо вона піддається однобічному тяжінню не більше одного провода.
11.1.5 Підніматися на опору дозволяється працівникам, які мають право виконання верхолазних робіт.
Працівникам з групою І не дозволяється підніматись на опору на висоту вище 3 м від землі (до ніг працівника).
11.1.6 Під час піднімання на дерев’яну та залізобетонну опору строп запобіжного пояса повинен бути заведений за опору або закріплений за лази, якщо це передбачено їх конструкцією.
Не дозволяється на кутових опорах із штирьовими ізоляторами підніматися і працювати з боку внутрішнього кута і траверс.
Під час піднімання з переходом через траверси необхідно використовувати двостропні запобіжні пояси, переставляючи стропи через перешкоду так, щоб у будь-який момент працівник був закріплений одним із стропів.
Під час роботи на опорі слід використовувати запобіжні пояси і спиратися на обидва кігті (лази) у разі їх застосування.
Під час роботи на опорі працівник повинен розташовуватися так, щоб не випустити з поля зору найближчі проводи, що перебувають під напругою.
11.1.7 У разі заміни деталей опори необхідно унеможливлювати їх зміщення або падіння.
11.1.8 Для заміни одинарних і здвоєних приставок П- і АП-подібних опор слід спочатку замінити приставку на одному стояку опори, закріпити бандажі та втрамбувати землю і тільки тоді почати заміну приставки на іншому стояку. Замінювати здвоєні приставки необхідно почергово.
Під час витягування або опускання приставки працівники повинні бути видалені з котловану.
Способи звалювання та встановлення опори, необхідність та способи її укріплення визначає працівник, який видає наряд.
11.1.9 Під час виконання роботи на ізолюючих підвісках дозволяється переміщуватися по підтримувальних одноланцюгових і багатоланцюгових (з двома і більше гірляндами) підвісках ізоляторів та по натяжних багатоланцюгових підвісках, крім тих, на яких виконується робота.
Працювати на одноланцюговій натяжній підвісці дозволяється із застосуванням спеціальних пристосувань (наприклад, трапів).
11.1.10 Під час виконання роботи на підтримувальній ізолюючій підвісці строп запобіжного пояса необхідно закріпити за траверсу. Якщо довжина стропу недостатня, слід застосовувати закріплені за пояс два страхувальні канати. Один канат прив’язують до траверси, а другий, попередньо заведений за траверсу, страхувальник попускає у міру потреби.
11.1.11 Під час виконання роботи на натяжній ізолюючій підвісці строп запобіжного пояса необхідно закріпити за траверсу або за призначене для цієї мети пристосування.
11.1.12 На підтримуючих та натяжних багатоланцюгових ізолюючих підвісках допускається закріплювати строп запобіжного пояса за одну з гірлянд ізоляторів, на якій робота не проводиться.
Не дозволяється закріплювати строп за гірлянду, на якій виконується робота.
11.1.13 У разі виявлення несправності, що може призвести до розчеплення ізолюючої підвіски, роботу необхідно припинити до усунення дефекту.
11.1.14 Не дозволяється під час піднімання на траверси проводів, тросів або спускання з них, а також у разі натягування їх перебувати на цих траверсах або під ними.
Вибирати схему піднімання вантажу та розміщувати піднімальні блоки слід так, щоб уникнути появи зусиль, які можуть призвести до пошкодження опори.
Не дозволяється перебувати біля опори у тих місцях, над якими виконуються роботи.
11.2 Роботи на опорах із сумісним підвішуванням на них декількох ліній
11.2.1 Під час виконання робіт з опори, телескопічної вишки без ізолюючої секції або іншого механізму для піднімання людей відстань від працівника або від інструментів і пристосувань, що використовуються, до проводів лінії електропередавання, радіотрансляції, телемеханіки, які перебувають під напругою до 1000 В, повинно бути не менше 0,6 м.
11.2.2 Під час виконання робіт, при яких не виключена можливість наближення до проводів ПЛ (електропередавання, зв’язку, радіотрансляції, телемеханіки) на відстань менше 0,6 м, ці проводи слід відключити і заземлити на місці виконання робіт. Відключення виконують працівники, які обслуговують ці лінії. Заземлення на робочому місці цих проводів здійснюється з їх дозволу.
11.2.3 Роботи з перетягування і замінювання проводів на повітряних лініях напругою до 1000 В слід виконувати з відключенням усіх ліній напругою до і понад 1000 В та заземленням з обох боків ділянки робіт.
Роботи слід виконувати за нарядом бригадою у складі не менше двох працівників, керівник робіт повинен мати групу ІV.
11.3 Роботи на ПЛ напругою 6 - 20 кВ з проводами, що мають захисне покриття (ПЛЗП 6 - 20 кВ)
11.3.1 Роботу на проводах ПЛЗП 6 - 20 кВ слід виконувати з відключенням ПЛ.
11.3.2 Відстань від працівників до проводів ПЛ і інших елементів, що з’єднані з проводами, відстань від механізмів і вантажопідіймальних машин до проводів ПЛ повинна бути не менше зазначених у таблиці 5.1 цих Правил. Відстань від проводу із захисним покриттям до дерев повинна бути не менше 0,55 м.
11.3.3 Роботи, що пов’язані із зніманням з проводів дерев, що впали, слід виконувати з відключенням і заземленням ПЛЗП біля комутаційних апаратів.
11.3.4 На ПЛЗП, що перебуває під робочою напругою, дозволяється виконувати роботи із знімання накидів та гілок дерев із застосуванням ізолюючих штанг.
11.4 Роботи на ПЛ напругою 0,38 кВ з проводами, що мають ізолююче покриття (ПЛІП - 0,38 кВ)
11.4.1 Роботи на ПЛІП - 0,38 кВ виконуються з відключенням або без відключення ПЛ.
11.4.2 Роботи з відключенням ПЛІП - 0,38 кВ виконуються за необхідності заміни джгуту проводів цілком, при роз’єднанні або з’єднанні (одного або декількох) проводів на лініях, що проходять у вибухо- і пожежонебезпечних зонах (поблизу бензоколонок, газорозподільних станцій тощо).
Дозволяється відключати не всю лінію, а тільки той провід, на якому необхідно виконувати роботу. Провід після його визначення за маркуванням і перевірки відсутності на ньому напруги, слід відключити з усіх боків, звідки на нього може бути подано напругу, і поставити заземлення на будь-якій ділянці ПЛІП або безпосередньо на цьому приєднанні в РУ, щиті, збірці на призначених для цього місцях. У разі їх відсутності заземлення слід установлювати на жили ПЛІП після їх від’єднання від комутаційного апарату.
11.4.3 Без зняття напруги на ПЛІП виконуються роботи згідно з переліком, який визначається і затверджується технічним керівником підприємства (відповідальним за електрогосподарство). Такі роботи виконуються за технологічними картами або за спеціальними інструкціями.
11.4.4 Під час виконання робіт без зняття напруги на самонесучих ізольованих проводах з незаізольованим нульовим проводом слід заізолювати нульовий провід і металеву арматуру за допомогою ізоляційних накладок та ковпаків.
11.4.5 Не дозволяється виконувати роботи на ПЛІП – 0,38 кВ без зняття напруги у разі:
- пошкодження на ПЛ, якщо ліквідувати це пошкодження неможливо без порушення технології робіт;
- відсутності або пошкодженні технічних засобів і засобів захисту;
- під час дощу, снігопаду, густого туману, ожеледі на опорі (якщо є необхідність підніматися на опори);
- інших обставин, що загрожують безпеці робіт.
11.4.6 Роботи на ПЛІП – 0,38 кВ без зняття напруги слід виконувати за нарядом та технологічною картою із застосуванням електpозахисних засобів. Дозволяється видавати один наряд для робіт на декількох ПЛ з почерговим оформленням допуску на кожне робоче місце.
11.4.7 Бригада, що виконує роботи без зняття напруги, повинна мати у своєму складі не менше двох працівників – керівника робіт з групою ІV і члена бригади з групою ІІІ.
11.5 Роботи у прольотах перетинання з діючою повітряною лінією електропередавання, на одному відключеному колі багатоколової повітряної лінії електропередавання; пофазний ремонт
11.5.1 В прольотах перетинання на ПЛ і ВРУ для замінювання проводів, ізоляторів і арматури, розташованих нижче проводів, що перебувають під напругою, з обох боків від місця перетинання через проводи, які замінюються, необхідно перекинути канати з рослинних або синтетичних волокон із закріпленням їхніх кінців за якорі, конструкції тощо. Канати слід вибирати мінімальної довжини, натягуючи їх без послаблення. Піднімання проводу слід здійснювати плавно, без ривків для запобігання підсіканню розташованих вище проводів, що перебувають під напругою.
Лебідки і сталеві канати, які використовуються під час роботи, мають бути заземлені.
11.5.2 Під час розкочування провід кожного барабана має бути заземлений. У разі розкочування з розкочувального візка заземлювати слід нерухомий кінець проводу.
Під час розкочування з барабана, установленого на одному місці, провід заземлюється приєднанням його кінця до втулки барабана, а вал барабана – до заземлювача або на опорі, найближчій до барабана.
11.5.3 Перед початком монтажних робіт (візировка, натяжка, перекладка з роликів у затискачі) розкочений провід заземлюється у двох місцях: біля початкової анкерної опори поблизу натяжного затискача і на кінцевій опорі, через яку проводиться натягування. Крім того, заземлення встановлюється на провід на кожній проміжній опорі, де проводиться робота.
11.5.4 Під час роботи на проводах, що виконується з телескопічної вишки (підйомника), робоча площадка вишки має бути з’єднана за допомогою спеціальної штанги для перенесення потенціалу гнучким мідним провідником перерізом не менше 10 мм2 з проводом, а сама вишка заземлена. Провід у цьому разі слід заземлити на найближчій опорі або в прольоті.
Не дозволяється заходити в кабіну вишки і виходити з неї, а також доторкатися до корпусу вишки, стоячи на землі після з’єднання площадки телескопічної вишки з проводом.
11.5.5 Під час виконання роботи на проводах ПЛ у прольоті перетинання з іншою ПЛ, що перебуває під напругою, заземлення необхідно встановлювати на тій опорі, на якій проводиться робота.
Якщо в цьому прольоті підвішуються або замінюються проводи, то з обох боків від місця перетинання мають бути заземлені проводи – як той, що підвішується, так і той, що замінюється.
11.5.6 Після закінчення монтажних робіт в анкерному прольоті проводи заземлюються на початковій анкерній опорі та на одній з проміжних опор. Не допускається заземлювати проводи на кінцевій анкерній опорі змонтованого анкерного прольоту для запобігання ураження людей, що працюють на наступному анкерному прольоті, грозовими розрядами на проводи вже готової ділянки.
11.5.7 З’єднання шлейфів на анкерній опорі проводиться тільки після закінчення монтажних робіт у суміжних з цією опорою анкерних прольотах.
11.5.8 У прольотах перетинання на ПЛ і ВРУ роботи на проводах і тросах, на ізоляторах і арматурі, розташованих вище проводів, що перебувають під напругою, слід проводити за технологічними картами або ПВР, у яких повинні передбачатися заходи щодо запобігання опусканню проводів на відстань меншу за вказану в таблиці 5.1 цих Правил.
11.5.9 Після з’єднання шлейфів на анкерних опорах змонтованої ділянки ПЛ проводи заземлюються на початковій анкерній опорі і на одній з проміжних опор.
Заземлювати ці проводи на кінцевій анкерній опорі не дозволяється.
11.5.10 На відключеному колі багатоколових ПЛ з вертикальним розташуванням кіл одне над одним можна працювати тільки за умови, що це коло підвішене нижче від кіл, що перебувають під напругою. Замінювати і регулювати проводи відключеного кола не дозволяється.
11.5.11 Під час роботи на одному відключеному колі багатоколової ПЛ з горизонтальним розташуванням кіл на стійках опор мають бути вивішені червоні прапорці з боку кіл, які залишилися під напругою. Прапорці вивішують на висоті 2 - 3 м від землі керівник робіт з членом бригади, що має групу ІІІ.
11.5.12 Не дозволяється підніматись на опору з боку кола, що перебуває під напругою, а також переходити на ділянки траверс, які підтримують це коло. Підніматись на опору, яка має степ-болти, дозволяється незалежно від того, під яким колом лінії вони розташовані. Якщо степ-болти розташовані з боку кіл, що залишилися під напругою, підніматись на опору слід під наглядом керівника робіт, який перебуває на землі, або члена бригади з групою ІІІ.
11.5.13 Під час роботи з опор на проводах відключеного кола багатоколової ПЛ, решта кіл якої перебуває під напругою, заземлення необхідно встановлювати на кожній опорі, на якій проводяться роботи.
11.5.14 Пофазний ремонт ПЛ слід виконувати тільки з дозволу керівництва підприємства в кожному окремому випадку. Перед видаванням дозволу на підготовку робочого місця і на допуск до роботи слід звернути особливу увагу на правильність визначення фази лінії, яку готують до роботи. Щоб уникнути помилок, фазу слід визначати подвійною позначкою (наприклад, номером та кольором).
11.5.15 У разі виконання пофазного ремонту ПЛ 35 кВ і вище провід відключеної фази необхідно заземлити тільки на робочому місці без заземлення його в РУ електростанцій і підстанцій. У цьому разі наближатись до проводів фаз, що залишились під напругою, на відстань, меншу за зазначену у таблиці 5.1 цих Правил, забороняється.
11.5.16 Під час пофазного ремонту заземлення повинне бути подвійним і складатися з двох окремих, установлених паралельно заземлень.
Працювати на проводі дозволяється не далі ніж за 20 м від встановленого заземлення.
У разі одночасної роботи кількох бригад відключений провід має бути роз’єднаний на електрично не зв’язані ділянки. Кожній бригаді виділяється окрема ділянка, на якій встановлюється одне подвійне заземлення.
11.5.17 Під час пофазного ремонту ПЛ 110 кВ і вище для локалізації дугового розряду перед установленням або зняттям заземлення провід має бути попередньо заземлений за допомогою штанги з дугогасним пристроєм. Заземлюючий провід штанги має бути заздалегідь приєднаний до заземлювача. Ця штанга може бути знята лише після встановлення (або зняття) переносного заземлення.
11.5.18 Не дозволяється під час пофазного ремонту на ПЛ з горизонтальним розташуванням фаз переходити на ділянки тих траверс, що підтримують проводи фаз, які перебувають під напругою.
XII КАБЕЛЬНІ ЛІНІІ
12.1 Земляні роботи
12.1.1 Усі земляні роботи, які виконуються під час розробки ґрунтів у траншеях, котлованах і приямках, проводяться відповідно до вимог будівельних норм і цих Правил.
12.1.2 Перед риттям траншей чи котлованів для кабелів необхідно заздалегідь отримати письмовий дозвіл на виконання робіт від підприємства, організації, цеху, на території яких передбачається проводити земляні роботи, і вказівки про точне місце розташування наявних споруд: газових, водопровідних, зв’язку та інших комунікацій.
У разі проведення земляних робіт поблизу цих споруд і в охоронній зоні комунікацій необхідно виконувати умови робіт, указані підприємствами – власниками комунікацій.
12.1.3 Проведення розкопувань землерийними машинами допускається на відстані не меншій ніж 1 м і використання клина – молота та аналогічних ударних механізмів на відстані не меншій, ніж 5 м від кабелю.
Під час виконання земляних робіт над кабелями застосування пневматичного інструменту для розпушування ґрунту і землерийних машин для його виймання, а також ломів і кирок допускається тільки на глибину, на якій до кабелів залишається шар ґрунту, не менший 0,3 м.
Подальше виймання ґрунту має проводитися лопатами.
Перед початком цієї роботи під наглядом представника організації, що експлуатує кабелі і керівника робіт, має бути проведене контрольне розкриття ґрунту для уточнення розташування і глибини прокладання кабелів і встановлена тимчасова огорожа для визначення межі роботи землерийних механізмів.
12.1.4 У зимовий час виймання ґрунту лопатами можна розпочинати тільки після його відігрівання. У цьому разі наближення джерела тепла до кабелів допускається не ближче ніж на 15 см.
12.1.5 У разі виявлення під час проведення земляних робіт не зазначених на планах і схемах кабелів, трубопроводів, підземних споруд тощо необхідно призупинити роботи. Керівник робіт повинен повідомити про це працівнику, який видав наряд.
12.1.6 За появи шкідливих газів роботи мають бути негайно припинені, а робітники виведені з небезпечних місць до виявлення джерела загазування і його усунення. Подальше проведення земляних робіт за появи шкідливих газів допустиме лише за наявності індикаторів для визначення газу і забезпечення працівників протигазами. Працівники мають бути проінструктовані про порядок виконання робіт у таких умовах.
12.1.7 Під час копання траншей у слабкому або вологому ґрунті, коли є загроза обвалу, їх стінки мають бути надійно укріплені.
У сипучих ґрунтах роботи можна вести без укріплення, але з укосами, що відповідають куту природного укосу ґрунту.
12.1.8 У ґрунтах природної вологості за відсутності ґрунтових вод і розташованих поблизу підземних споруд риття котлованів і траншей з вертикальними стінками без укріплення дозволяється на глибину не більше ніж:
- 1 м – у насипних, піщаних і гравійних ґрунтах;
- 1,25 м – у супісках;
- 1,5 м – у суглинках і глинах;
- 2 м – у особливо щільних ґрунтах.
У щільних зв’язаних ґрунтах траншеї з вертикальними стінками копати роторними і траншейними екскаваторами без укріплення допускається на глибину не більшу, ніж 3 м.
У цих випадках спускання людей у траншеї забороняється. У місцях траншеї, де необхідне перебування людей, мають бути влаштовані укріплення або виконані укоси.
Узимку розробка ґрунту (крім сухого) на глибину промерзання допускається без укріплення.
12.1.9 За умов, що відрізняються від наведених у пункті 12.1.8 глави XII цих Правил, котловани і траншеї розробляються з укосами без укріплення або з вертикальними стінками, закріпленими на всю висоту.
12.1.10 Найбільша крутість укосів котлованів і траншей, які розробляються без укріплення на глибину, що перевищує зазначену в пункті 12.1.8, глави XII наведено в таблиці 12.1.
Таблиця 12.1.
| Ґрунт | Глибина виймання, м | |||
| до 1,5 | від 1,5 – до 3,0 | |||
| Кут між напрямом відкосу і горизонталлю, градус | Відношення висоти відкосу до його основи | Кут між напрямом відкосу і горизонталлю, градус | Відношення висоти відкосу до його основи | |
| Насипний природної вологості | 1 : 0,67 | 1 : 1 | ||
| Піщаний і гравійний вологий (ненасипний) | 1 : 0,5 | 1 : 1 | ||
| Глинястий: Супісок | 1 : 0,25 | 1 : 0,67 | ||
| Суглинок | 1 : 0 | 1 : 0,5 | ||
| Глина | 1 : 0 | 1 : 0,25 | ||
| Лесовидний Сухий | 1 : 0 | 1 : 0,5 |
12.1.11 Вертикальні стінки котлованів і траншей глибиною до 3 м укріплюються відповідно до вимог, зазначених у таблиці 12.2.
Таблиця 12.2.
| Ґрунтові умови | Глибина траншеї, м | Щити |
| Ґрунти зв’язні природної вологості за відсутності або незначного припливу ґрунтових вод | До 3 | З просвітами |
| Такі самі | 3 – 5 | Суцільні |
| Ґрунти піщані та інші підвищеної вологості | Незалежно від глибини | Суцільні |
Примітка. У разі сильного припливу ґрунтових вод і можливому винесенні ґрунту застосовується шпунтове огородження.
12.1.12 Укріплення котлованів і траншей глибиною до 3м має бути інвентарним і виконуватися за типовими проектами.
12.1.13 Дощані кріплення котлованів і траншей розбираються знизу вгору в міру засипання ґрунту.
Кількість дощок кріплення, що одночасно вилучається по висоті, має бути не більше трьох, а в сипучих і нестійких ґрунтах – не більше однієї. У міру вилучення дощок розпірки переставляються, у цьому разі існуючі розпірки вилучаються тільки після встановлення нових.
12.1.14 Під час копання ям, траншей та котлованів будівельні матеріали і земля, що викидається з траншей та котлованів, по змозі розміщується у межах огородженого місця або осторонь від нього, але так, щоб не заважати рухові транспорту і пішоходів.
12.1.15 Місце, де проводиться копання котлованів, траншей або ям, огороджується з установленням попереджувальних написів і знаків, а в нічний час на огородженні встановлюється сигнальне освітлення.
12.1.16 Для пішоходів і проїзду транспорту через траншеї перекидаються містки відповідної вантажопідйомності.
12.2 Підвішування кабелів і муфт
12.2.1 Розкриті муфти слід закріплювати на міцній дошці, підвішеній за допомогою дроту або троса до перекинутих через траншею брусів і закривати коробами. Одна із стінок короба повинна зніматися і закріплюватися без цвяхів.
12.2.2 Не дозволяється використовувати для підвішування кабелів сусідні кабелі, трубопроводи тощо.
12.2.3 Кабелі необхідно підвішувати, не допускаючи їх зміщення.
12.2.4 На короби, що закривають відкопані кабелі, слід вивішувати плакат «Стій! Напруга!».
12.3 Розкривання муфт, розрізання кабелю
12.3.1 Перед розкриванням муфт або розрізанням кабелю необхідно впевнитися у тому, що робота буде виконуватися на кабелі, який підлягає ремонту, що цей кабель відключено і вжито інших технічних заходів, необхідних для допуску до робіт на ньому.
12.3.2 На робочому місці визначати кабель, що підлягає ремонту, слід таким чином:
- у разі прокладання кабелю в тунелі, колекторі, каналі та інших кабельних спорудах або по стінках будівель – простеженням, звірянням розкладки з кресленням та схемами, перевіркою за бирками;
- у разі прокладання кабелю у землі – звірянням його розміщення з кресленнями прокладання. З цією метою слід попередньо викопати контрольну траншею (шурф) упоперек пучка кабелів, яка дає змогу бачити всі кабелі.
12.3.3 У всіх випадках, коли відсутнє видиме пошкодження кабелю, слід застосовувати кабелепошукові апарати.
12.3.4 Перед розрізуванням кабелю або розкриванням з’єднувальної муфти необхідно переконатися у відсутності напруги за допомогою спеціального пристосування. Це пристосування повинно забезпечити проколювання або розрізування броні і оболонки кабелю до жил із замиканням їх між собою і заземленням. Спеціальне пристосування, як правило, повинно бути з дистанційним керуванням.
У тунелях, колекторах, колодязях та інших кабельних спорудах застосовувати спеціальні пристосування без дистанційного керування не допускається.
12.3.5 Для заземлення спеціального дистанційного пристосування слід застосовувати заземлювач, заглиблений у ґрунт на глибину не менше 0,5м.
12.3.6 Якщо внаслідок пошкоджень кабелю залишилися відкритими всі струмовідні жили, відсутність напруги можна перевіряти безпосередньо покажчиком напруги без проколювання кабелю.
12.3.7 У разі використання пристосування для проколу кабелю у вигляді ізолюючої штанги необхідно застосовувати спеціальний металевий захисний екран.
Для проколювання кабелю слід надівати діелектричні рукавички та захисні окуляри і взувати діелектричне взуття. У цьому разі стояти слід на ізолюючій основі, якомога далі від кабелю, що проколюється.
Проколювання кабелю повинні здійснювати два працівники: допускач та керівник робіт; один з них безпосередньо проколює кабель, а другий контролює. У разі, коли керівник робіт суміщає обов’язки допускача, другим працівником може бути працівник з групою ІV.
12.3.8 На внутрішніх кабельних лініях електростанцій та підстанцій, де довжина та спосіб прокладання кабелів дають змогу, користуючись кресленням, бирками, кабелепошуковим апаратом, точно визначити кабель, що підлягає ремонту, допускається за рішенням працівника, який видав наряд, не проколювати кабель перед його розрізуванням або розкриванням муфти.
У цьому разі розрізувати кабель слід заземленим інструментом, надівши діелектричні рукавички і захисні окуляри та стоячи на ізолюючій основі.
12.4 Розігрівання кабельної маси і заливання муфт
12.4.1 Кабельну масу для заливання муфт слід розігрівати в спеціальному металевому посуді з кришкою і носиком.
Не дозволяється підігрівати нерозкриті банки з кабельною масою.
12.4.2 Під час заливання кабельної маси належить надівати брезентові рукавиці та захисні окуляри.
12.4.3 Розігрівати і переносити ківш або казанок з припоєм, а також посуд з кабельною масою слід в брезентових рукавицях і захисних окулярах. Рукави одягу зав’язуються біля зап’ястя поверх рукавиць або використовуються рукавиці довжиною до ліктя. Не дозволяється передавати казанок або ківш з припоєм чи посуд з масою з рук у руки: під час передачі необхідно ставити їх на землю або міцну основу.
12.4.4 Перемішувати розплавлену масу слід металевою мішалкою, а знімати нагар з поверхні розплавленого припою – ложкою. Мішалка і ложка перед використанням підігріваються. Попадання вологи в гарячу масу неприпустиме.
12.4.5 У холодну пору року з’єднувальні та кінцеві муфти перед заливанням масою слід прогріти.
12.4.6 Розігрівання кабельної маси в кабельних колодязях, тунелях, колекторах забороняється.
12.5 Прокладання, перекладання кабелів і перенесення муфт
12.5.1 Під час перекочування барабана з кабелем необхідно вжити заходів проти захоплення одягу працівників частинами барабана, що виступають. Барабан з кабелем дозволяється перекочувати тільки на горизонтальній поверхні по твердому ґрунту або міцному настилу.
12.5.2 Кабелі, порожні барабани, механізми, пристосування та інструмент слід розміщувати не ближче ніж 1м від краю траншеї.
12.5.3 Розкочувати кабель з барабанів дозволяється за наявності гальмівного пристосування.
12.5.4 Під час ручного прокладання кабелю кількість працівників має бути такою, щоб на кожного припадала ділянка кабелю, маса якого не перевищує встановлену норму. Працювати слід у брезентових рукавицях.
12.5.5 Під час прокладання кабелю забороняється стояти в середині кутів повороту, а також підтримувати кабель вручну на поворотах траси. З цією метою встановлюються кутові ролики.
12.5.6 Для прогрівання кабелів електричним струмом слід застосувати напругу не вище 380 В.
12.5.7 Перекладати кабелі і переносити муфти можна тільки після того як з них знято напругу і встановлено заземлення.
12.5.8 Перекладання кабелів, що перебувають під напругою, допускається за необхідності із виконанням таких вимог:
- кабель, що перекладається, повинен мати температуру не нижче від 5°С;
- муфти на ділянці кабелю, що перекладається, мають бути жорстко закріплені хомутами на дошках;
- працювати слід в діелектричних рукавичках, зверху рукавичок надіваються брезентові рукавиці;
- роботу повинні виконувати працівники, які мають досвід роботи прокладання кабелів, під керівництвом особи із складу адміністративно-технічних працівників з групою V, під час перекладання кабелів напругою до 1000 В – з групою ІV.
12.6 Роботи на кабельних лініях, розташованих у підземних спорудах
12.6.1 Роботу в підземних кабельних спорудах, де можлива поява шкідливих газів, а також огляд із спусканням в колодязь повинні виконувати за нарядом не менше трьох працівників, з яких два – страхувальники. Між працівниками, що виконують роботи, і страхувальниками повинен бути встановлений зв’язок. Керівник робіт повинен мати групу ІV.
У колодязі може перебувати і працювати одна особа з групою ІІІ із застосуванням запобіжного пояса із страхувальним канатом, що відповідає вимогам ГОСТ 12.4.107(розділ II, п.12.6.6). Запобіжний пояс повинен мати наплічні ремені, перехрещені за спиною, з кільцем на перехресті для закріплення каната. Другий кінець каната повинен тримати один із страхувальників.
12.6.2 Огляди в підземних спорудах, що не належать до газонебезпечних та роботи (прибирання, фарбування кабелів, будівельний ремонт та ін.) повинні проводити не менше як два працівники за розпорядженням.
12.6.3 У кожному цеху (районі, дільниці) необхідно мати затверджений перелік газонебезпечних підземних споруд. З цим переліком слід ознайомити працівників, які обслуговують такі споруди.
Усі газонебезпечні підземні споруди слід позначати на схемі. Люки і двері газонебезпечних приміщень повинні надійно зачинятися і мати відповідні знаки.
12.6.4 До початку та під час виконання робіт у підземній споруді слід забезпечити природну або примусову вентиляцію і перевірку кількості кисню у повітрі, яка повинна становити не менше 20 %.
Природна вентиляція створюється відкриванням не менше двох люків з установленням біля них спеціальних козирків для спрямування повітряних потоків.
Примусова вентиляція забезпечується вентилятором або компресором протягом 10-15 хв до повного обміну повітря в підземній споруді за допомогою рукава, що опускається вниз і не досягає дна на 0,25 м.
Не дозволяється застосовувати для вентиляції балони із стисненими газами.
12.6.5 Починати роботу в підземних спорудах слід після перевірки їх на загазованість. Перевірку повинні проводити працівники, навчені користуванню приладами. Список цих працівників затверджується наказом по підприємству.
Не дозволяється перевіряти відсутність газів за допомогою відкритого вогню.
Вимоги щодо перевірки на загазованість необхідно вказати в рядку «Окремі вказівки» наряду.
12.6.6 Перед початком виконання робіт в колекторах та тунелях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією, останню слід привести в дію на термін, що визначається місцевими умовами. Відсутність газу в цьому разі можна не перевіряти.
12.6.7 Під час виконання роботи у колекторах та тунелях слід відкрити два люки або двоє дверей у таких місцях, щоб ті, що працюють, перебували між ними. До початку роботи члени бригади повинні бути ознайомлені з планом евакуації з підземної споруди у разі непередбачених обставин.
12.6.8 Для відкривання колодязів необхідно застосовувати інструмент, що не дає іскроутворення, а також запобігати ударам кришки об горловину люка.
Біля відкритого люка колодязя слід установити попереджувальний знак або встановити огородження.
12.6.9 Під час проведення робіт у колодязях розпалювати паяльні лампи, встановлювати балони з пропан-бутаном, розігрівати суміші для заливання муфт і припій слід на поверхні, поза межами колодязя.
Опускати в колодязь розплавлений припій та розігріті суміші для заливання муфт слід у спеціальному закритому посуді, підвішеному за допомогою карабіна до металевого тросика. Опускати посуд із сумішами в колодязь необхідно після виведення з нього всіх працівників.
У разі проведення вогневих робіт необхідно застосовувати щити з негорючого матеріалу, що обмежують поширення полум’я, та вживати заходів щодо запобігання виникненню пожеж.
Для гасіння пожеж має бути напоготові покривало з негорючого, теплоізолюючого полотна, грубововняної тканини або повсті.
12.6.10 У колекторах, тунелях, кабельних півповерхах та в інших приміщеннях, у яких прокладені кабелі, під час виконання робіт з використанням пропан-бутану сумарна місткість балонів, що є у приміщенні, не повинна перевищувати 5 л.
Після закінчення робіт необхідно винести балони з газом, а приміщення провентилювати.
12.6.11 Під час пропалювання кабелю працівники повинні перебувати поза межами колодязів, тунелів та колекторів.
Усі роботи на кабелях під час їх пропалювання слід припинити. Після пропалювання, щоб запобігти пожежі, необхідно оглянути кабелі.
12.6.12 Перед допуском до робіт та проведенням огляду кабельних півповерхів та тунелів пристрої протипожежного захисту необхідно перевести з автоматичного режиму на дистанційне керування і на ключі керування вивісити плакат «Не включати! Працюють люди».
12.6.13 Забороняється палити в колодязях, колекторах та тунелях, а також поблизу відкритих люків.
12.6.14 У разі проведення тривалих робіт у колодязях, колекторах та тунелях тривалість перебування в них, залежно від умов виконання робіт, визначає працівник, який видає наряд.
12.6.15 У разі появи газу роботу в підземних спорудах необхідно припинити, працівників вивести з небезпечної зони до виявлення джерела загазованості та його усунення.
Для витиснення газів необхідно застосовувати примусову вентиляцію.
12.6.16. Освітлення робочих місць у колодязях і тунелях повинно забезпечуватися переносними світильниками напругою 12 В або акумуляторними ліхтарями у вибухозахищеному виконанні.
XIII. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИПРОБУВАННЯ ТА ВИМІРЮВАННЯ
13.1 Електроустаткування випробувальних станцій і лабораторій
13.1.1 Вимоги цього підрозділу поширюються на працівників, що експлуатують електричне устаткування випробувальних станцій, електровимірювальних лабораторій підприємств, науково-дослідних організацій, у тому числі і навчальних лабораторій.
13.1.2 Експлуатація випробувальних установок здійснюється спеціально підготовленими електротехнічними працівниками відповідно до вимог цих Правил.
У разі випробування однотипних виробів (діелектричних рукавичок, діелектричного взуття тощо) у стаціонарних випробувальних установках допускається експлуатація цих установок електротехнологічними працівниками, які пройшли відповідну підготовку.
13.1.3 Пересувні і стаціонарні випробувальні установки повинні відповідати таким вимогам:
- випробувальна установка має бути розділена на два відділи, в одному відділі розміщується апаратура напругою до 1000 В і перебуває оператор, що керує установкою, у другому - усе устаткування та струмовідні частини напругою понад 1000 В;
- двері у відділ установки з устаткуванням напругою понад 1000 В повинні мати електричне блокування, що забезпечує зняття напруги понад 1000 В під час відкривання дверей і світлову сигналізацію, яка автоматично включається, коли вивід випробувальної установки перебуває під напругою.
13.1.4 Для отримання випрямленого струму підвищеної напруги слід, як правило, застосовувати напівпровідникові перетворювачі.
Кенотронні випробувальні установки слід експлуатувати згідно з «Типовою інструкцією» (розділ II, п.7), що передбачає заходи щодо захисту працівників, які обслуговують кенотронні установки, від шкідливої дії рентгенівського випромінювання.
13.1.5 Випробувальні поля, що призначені для випробувань із застосуванням проточної води, слід забезпечити водостоками. Під час випробувань масло-наповненого обладнання слід влаштовувати масловідводи і вжити заходів проти розтікання масла.
13.1.6 На випробувальній станції і в лабораторії повинен бути комплект схем випробувальних стендів. Усі елементи повинні мати чітке маркування згідно зі схемами і кресленнями.
13.1.7 Усі зміни в схемах постійних електричних з’єднань випробувальної станції і лабораторії можуть виконуватись тільки з дозволу працівника, відповідального за установку, і мають відображуватись на кресленнях і схемах.
13.1.8 Випробувальні поля повинні бути захищені постійними і тимчасовими огородженнями для запобігання випадкового доторкання до неізольованих або ізольованих струмовідних частин.
13.1.9 Відстані від струмовідних частин випробувального устаткування та об’єктів випробування до заземлених постійних огороджень і частин, а також від стінок мають бути не меншими:
1) для імпульсних напруг:
до 100 кВ - 0,5 м; до 1000 кВ - 2,5 м;
до 150 кВ - 0,75 м; до 1500 кВ - 4,5 м;
до 400 кВ - 1,0 м; до 2000 кВ - 5,0 м;
до 500 кВ - 1,5 м; до 2500 кВ - 6,0 м;
2) для напруг промислової частоти (ефективні значення) і постійного струму:
до 6 кВ - 0,17 м; до 100 кВ - 1,0 м;
до 10 кВ - 0,23 м; до 250 кВ - 1,5 м;
до 20 кВ - 0,3 м; до 400 кВ - 2,5 м;
до 50 кВ - 0,5 м; до 800 кВ - 4,0 м.
Відстань від тимчасових огороджень повинна бути вдвічі більшою вищезазначених величин.
13.1.10 Постійні огородження, відкриті зверху, повинні бути висотою не нижче 1,7 м, а тимчасові огородження (щити, ширми, ізолюючі накладки і огородження-клітки), виготовлені з ізоляційних матеріалів - не нижче 1,8 м.
У разі проведення випробувань, під час яких допускається перебування людей у середині огородження, двері постійних огороджень випробувальних полів повинні відчинятись назовні або розсуватися.
Замки дверей мають бути такими, що самі замикаються, а двері - відчинятися з середини без ключа за допомогою рукоятки.
13.1.11 Пульти керування, установлені у виробничих приміщеннях, слід огородити. Пульти керування випробувальних станцій і лабораторій допускається не обгороджувати, якщо вони розташовані в окремих приміщеннях.
13.1.12 У разі влаштування проходів під пунктами підключення, їх струмовідні частини слід огороджувати знизу стаціонарними сітками або під час випробувань - переносними огородженнями.
13.1.13 В разі використання відкрито встановлених кенотронних ламп мають бути передбачені заходи захисту працівників від шкідливого впливу рентгенівського випромінювання металевими екранами товщиною не менше 0,5 мм.
13.1.14 Огородження випробувального поля, установок і стендів повинні мати двері, оснащені блокуванням, сигналізацією і застережними плакатами.
13.1.15 Блокування огородження випробувального поля має задовольняти такі вимоги:
- у разі відчинення дверей повинна повністю зніматись напруга з випробувального поля (стенда);
- за відчинених дверей повинно бути неможливим подавання напруги на випробувальне поле (стенд).
13.1.16 Подавання напруги на випробувальне поле повинне супроводжуватись звуковим або світловим сигналом.
13.1.17 Під час випробувань, що проводяться на випробувальному полі, яке не має зверху огородження, слід передбачати блокування або вжити заходів, що унеможливлюють проходження крюка крана над випробувальним полем за ймовірності електричного перекриття з випробувального поля на крюк.
13.1.18 На випробувальному стенді слід передбачити можливість відключення всіх джерел живлення загальним комутаційним апаратом. Особливу увагу слід звернути на можливість зворотньої трансформації напруги.
13.1.19 Трансформатори для випробування електричної міцності ізоляції слід забезпечувати автоматичними вимикачами для зняття напруги в разі пробиття ізоляції і високоомним резистором для обмежування струму КЗ.
13.1.20 Для безпеки слід керуватись підвищеними нормами освітлення:
- шкали вимірювальних приладів - 150 лк;
- комутаційна апаратура - 100 лк;
- випробуваний об’єкт - 50 лк.
На випробувальній станції і в лабораторії слід передбачити аварійне освітлення.
13.1.21 Біля дверей випробувальних полів установлюються ліхтарі світлового сигналу і застережні плакати.
13.1.22 Пульт керування випробувальної станції має бути розміщений таким чином, щоб випробувальне поле перебувало в зоні прямої видимості особи, що проводить випробування.
Якщо у виробничих умовах цю вимогу виконати неможливо, має бути передбачений телефонний зв’язок і попереджувальна звукова сигналізація.
13.1.23 Пульти керування випробувальних станцій і лабораторій слід забезпечувати сигнальними лампами, включеними в коло:
- апаратів, які подають напругу на пульти керування;
- блокування дверей огороджень випробувальних полів.
13.1.24 Металеві корпуси всього устаткування слід заземлювати. Якщо за умовами випробувань прилад або об’єкт випробування заземленню не підлягає, то його слід обгородити.
13.1.25 Випробувальні установки, призначені для випробування засобів з великою ємністю, а також їх елементи (кабелі, конденсатори) слід забезпечувати пристроями для зняття залишкового заряду.
13.1.26 У схемах імпульсних генераторів напруги і струму, каскадних генераторів постійного струму слід передбачати пристрої автоматичного заземлювання під час зняття напруги.
13.1.27 Розставлення і зняття переносних огороджень проводяться тільки за розпорядженням керівника робіт.
Складання схеми слід проводити тільки за умови повного зняття напруги з пунктів підключення установки.
13.1.28 Перед початком випробувань керівник робіт зобов‘язаний перевірити:
- правильність складання схеми;
- наявність і надійність заземлень всіх елементів схеми;
- наявність захисних засобів;
- дію сигналів і блокувань;
- відсутність людей на випробувальному полі, якщо їх присутність не передбачена програмою випробувань.
Присутність працівників на випробувальному полі допускається тільки за умови особистого нагляду керівника робіт за їх діями.
13.1.29 Перед подачею випробувальної напруги на випробувальне поле оператор повинен подати попереджувальний звуковий сигнал і оголосити усно: «Подаю напругу» та пересвідчитись, що його почули.
13.1.30 Проведення випробувань у разі несправного блокування або сигналізації забороняється.
13.1.31 Переносні кабелі і проводи, що застосовуються для приєднання обладнання та виробів, які випробовуються, і складання тимчасових схем, повинні підлягати періодичному зовнішньому огляду і за необхідності випробовуватись. Проводи і кабелі, що використовуються, слід забезпечити наконечниками.
13.1.32 Працівники випробувальної станції, лабораторії повинні знати місцезнаходження вимикача (рубильника, кнопки) аварійного зняття напруги зі всієї випробувальної станції і кожного стенда.
13.1.33 У колі живлення випробувальних електроустановок повинно бути не менше двох розривів, у тому числі один видимий.
Високовольтний вивід випробувального трансформатора, під час складання випробувальної схеми, слід заземлити включанням заземлюючих ножів у стаціонарних установках або встановленням гнучкого заземлюючого провідника за допомогою штанги в тимчасових схемах.
13.1.34 Роботи на випробувальній станції, у лабораторії, пересувними випробувальними установками проводяться:
- за затвердженими програмами (інструкціями) в порядку поточної експлуатації - масові контрольні випробування;
- за розпорядженням начальника випробувальної станції, лабораторії - із записом в журналі;
- за нарядами - в діючих електроустановках;
- у порядку виконання наукових досліджень (за спеціальною програмою);
- у порядку виконання навчальної роботи.
13.1.35 Перелік робіт, які проводяться за типовими програмами, самі програми затверджуються керівником підприємства, навчальні роботи - керівництвом кафедри, методичною комісією за фахом або предметною комісією.
13.1.36 Працівникам, які проводять випробування, не дозволяється залишати робоче місце до закінчення випробувань без дозволу керівника робіт, у тому числі і викладача.
13.1.37 Перебування сторонніх осіб на території випробувальної станції, лабораторії допускається тільки з дозволу особи, відповідальної за електроустановку під наглядом особи, яка має групу ІІІ.
13.1.38 Особи, що навчаються і проводять роботи в навчальних лабораторіях з подачею напруги понад 1000 В, мають допускатися до роботи тільки після проведення інструктажу з особистим розписом у журналі інструктажу з охорони праці.
13.1.39 Кількість осіб, що навчаються, які одночасно виконують роботи під керівництвом викладача в навчальних лабораторіях з використанням напруги понад 1000 В, має бути не більше 8 чоловік на кожного викладача.
Вимірювання діелектричних втрат в ізоляції та роботи з високовольтним осцилографом і мостами слід проводити з дотриманням заходів безпеки, що передбачені заводською інструкцією.
13.1.40 Усі електричні та механічні випробування електроустаткування і апаратів (електричні машини, трансформатори, ізолятори, кабелі тощо) слід проводити згідно з інструкцією, яка передбачає заходи захисту працівників від ураження електричним струмом та іншої виробничої небезпеки.
13.1.41 Приєднування на клемах машин, що випробовуються, слід проводити після їх повного відключення і зупинки.
13.1.42 Місце постійного перебування оператора випробувальної установки повинне мати ізольовану основу або бути забезпеченим ізольованою підставкою.
13.2 Випробування з подаванням підвищеної напруги від стороннього джерела
13.2.1 До проведення випробувань слід допускати лише тих працівників, які пройшли спеціальну підготовку і перевірку знань схем, методик випробувань та цих Правил і мають практичний досвід з проведення випробувань в умовах діючих електроустановок, одержаний у період стажування під керівництвом досвідченого працівника протягом не менше одного місяця. Вказана перевірка проводиться одночасно з перевіркою знань цих Правил у ті самі терміни і тією самою комісією з включенням до її складу спеціаліста з випробувань устаткування з групою V для перевірки знань працівників, які проводять випробування в електроустановках понад 1000 В і з групою ІV для перевірки знань працівників, які проводять випробування в електроустановках до 1000 В. Працівникам, допущеним до проведення випробувань, робиться відповідний запис у посвідченні.
13.2.2 Випробування електрообладнання, у тому числі і поза електроустановками (у недіючих електроустановках, на складах, території підприємства, у полі тощо), які проводяться з використанням пересувної випробувальної установки, слід виконувати за окремим нарядом на випробування. Наряд на випробування видає працівник, який прийняв рішення про необхідність їх проведення та має право видавати наряд.
Допуск до вимірювань в електроустановках здійснює оперативний або оперативно-виробничий працівник, який має такі права. У недіючих електроустановках, на складах, території підприємства, у полі тощо допуск до випробувань здійснює керівник робіт за нарядом.
В електроустановках до 1000 В випробування дозволяється виконувати за розпорядженням.
13.2.3 Випробування проводить бригада, у якій керівник робіт повинен мати групу ІV, член бригади - групу ІІІ, а працівник, якому доручається охорона - групу ІІ.
13.2.4 До складу бригади, яка проводить випробування, можуть включатися працівники зі складу виробничого персоналу, які не мають допуску до проведення випробувань, для залучення їх до виконання підготовчих робіт та нагляду за обладнанням.
До початку випробувань керівник робіт повинен проінструктувати цих працівників про вимоги безпеки під час проведення випробувань.
13.2.5 Допуск за нарядами, виданими на проведення випробувань та підготовчих робіт до них, слід здійснювати тільки після того, як будуть виведені з робочих місць інші бригади, які працюють на обладнанні що підлягає випробуванню, а їхні наряди - здані допускачу.
В електроустановках без місцевого оперативного персоналу керівнику робіт дозволяється після виведення бригади залишити наряд у себе, оформивши перерву в роботі.
13.2.6 Випробувальну установку, обладнання, що випробовується, та з’єднувальні проводи між ними слід обгородити щитами, канатами тощо з вивішеними на них плакатами «Випробування. Небезпечно для життя!», повернутими назовні.
Огородження встановлюють працівники, які проводять випробування.
13.2.7 За необхідності слід виставляти охорону зі складу членів бригади з групою ІІ для запобігання наближенню сторонніх осіб до випробувальної установки, з’єднувальних проводів та до обладнання, що випробовується. Члени бригади, які виставляються для охорони, повинні перебувати зовні огородження і вважати, що обладнання що випробовується, перебуває під напругою. Залишити пост ці працівники можуть тільки з дозволу керівника робіт.
13.2.8 У разі проведення випробувань кабельної лінії, коли протилежний її кінець розташований у замкненій камері (відсіку) КРУ або в зачиненому приміщенні, на дверях чи огородженні слід вивішувати плакат «Випробування. Небезпечно для життя!».
Якщо двері камер або приміщень і огороджень не замкнені або випробуванню підлягає кабель з розробленими на трасі жилами, то крім плакатів, що вивіщуються біля дверей, огороджень і розроблених жил кабелю, слід виставити охорону з уключених до складу бригади працівників з групою ІІ.
13.2.9 Якщо випробувальна установка та обладнання, що випробовується, розташовані в різних приміщеннях або на різних ділянках РУ, дозволяється перебування членів бригади з групою ІІІ, які ведуть спостереження за станом ізоляції, окремо від керівника робіт. Ці члени бригади повинні перебувати поза огородженням і перед початком випробувань отримати інструктаж від керівника робіт.
13.2.10 Масові випробування ізоляційних матеріалів та виробів (засобів захисту, різноманітних ізоляційних деталей тощо) які проводяться поза електроустановками понад 1000 В із застосуванням стаціонарних випробувальних установок, у яких струмовідні частини закриті суцільними та сітчастими огородженнями, а двері мають блокування, може виконувати одноосібно працівник з групою ІІІ в порядку поточної експлуатації відповідно до інструкції підприємства.
13.2.11 Під час складання випробувальної схеми перш за все необхідно виконати захисне і робоче заземлення випробувальної установки і, якщо потрібно - захисне заземлення корпусу обладнання, яке випробовується.
Не дозволяється проводити випробування пересувною установкою із заземлюванням її корпусу тільки за допомогою робочої схеми.
Корпус пересувної випробувальної установки необхідно заземлити окремим заземлюючим провідником із гнучкого мідного проводу перерізом не менше ніж 10 мм2. Перед підключенням випробувальної установки до мережі напругою 380/220 В вивід високої напруги необхідно заземлити. Переріз мідного проводу, що використовується для заземлювання у випробувальних схемах, повинен бути не менше ніж 4 мм2.
Складання випробувальної схеми виконує працівник бригади, яка проводить випробування.
Перед початком випробувань правильність складеної схеми та надійність робочих і захисних заземлень перевіряє керівник робіт.
13.2.12 Приєднання випробувальної установки до мережі 380/220 В слід виконувати через комутаційний апарат з видимим розривом кола або через штепсельну вилку, розміщені на місці керування установкою.
Комутаційний апарат слід обладнати стопорним пристроєм або між рухомими і нерухомими контактами апарату встановити ізоляційну накладку.
Провід або кабель, який використовується для живлення випробувальної установки від мережі напругою 380/220 В, має бути захищений встановленими в цій мережі запобіжниками або автоматичним вимикачем.
Підключати до мережі живлення пересувну випробувальну установку повинні представники організації (підрозділу) яка експлуатує цю мережу або з їх дозволу – бригада, що проводить випробування.
13.2.13 З’єднувальний провід між обладнанням, що випробовується і випробувальною установкою, необхідно приєднувати спочатку до її заземленого виводу високої напруги. Цей провід слід закріплювати так, щоб запобігти його наближенню (підхльостуванню) до струмовідних частин, що перебувають під напругою, на відстань, меншу за зазначену в третій графі таблиці 5.1 цих Правил.
Приєднувати і від’єднувати з’єднувальний провід до фази (полюсу обладнання), що випробовується, до жили кабелю дозволяється лише за вказівкою керівника випробувань після їх заземлення, яке слід виконувати або включенням заземлюючих ножів, або встановленням переносних заземлень, у тому числі спеціальних лабораторних з ізолюючими рукоятками.
13.2.14 Перед кожним подаванням випробувальної напруги керівник робіт повинен:
- перевірити правильність складання схеми і надійність робочих та захисних заземлень;
- перевірити, чи всі члени бригади і працівники, залучені для охорони, перебувають на вказаних їм місцях, чи виведені всі сторонні особи і чи можна подавати випробувальну напругу на обладнання;
- попередити бригаду про те, що подається напруга словами «Подаю напругу», і, пересвідчившись у тому, що попередження почули всі члени бригади, зняти заземлення з високовольтного виводу випробувальної установки та подати напругу 380/220 В.
З моменту зняття заземлення з високовольтного виводу установки вся випробувальна установка, обладнання, що випробовується, та з’єднувальні проводи слід вважати такими, що перебувають під напругою, і проводити будь-які перез’єднання у випробувальній схемі та на обладнанні не дозволяється.
13.2.15 Не дозволяється з моменту подавання напруги на вивід випробувальної установки входити до неї і виходити з неї, а також торкатися випробувальної установки та обладнання, що випробовується.
13.2.16 Випробовувати або пропалювати кабелі слід з боку пунктів, що мають заземлюючі пристрої. Проводити ці роботи в електроустановках без заземлювальних пристроїв допускається у виняткових випадках з дозволу технічного керівництва підприємства (відповідального за електрогосподарство).
13.2.17 Після закінчення випробувань керівник робіт має знизити напругу випробувальної установки до нуля, відключити її від мережі 380/220 В, заземлити вивід установки і повідомити про це бригаді словами «Напруга знята. Заземлення встановлене».
Тільки після цього можна виконувати перез’єднання проводів або в разі повного закінчення випробування від’єднати їх від випробувальної установки і знімати огородження.
13.2.18 Установлювати та знімати заземлення заземлюючою штангою на високовольтний вивід випробувальної установки, під‘єднувати і від’єднувати проводи, що йдуть від випробувальної установки до обладнання, яке випробовується, необхідно в діелектричних рукавичках.
Під час проведення випробувань та перез’єднань незаземлені частини випробувального обладнання слід розглядати як такі, що перебувають під напругою.
13.2.19 Після проведення випробувань обладнання із значною ємністю (кабелі, генератори), необхідно зняти залишковий заряд. Знімання залишкового заряду повинен виконувати працівник випробувальної бригади з обов’язковим використанням діелектричних рукавичок, захисних окулярів стоячи на ізолюючому килимку із застосуванням призначеної для цього ізолюючої штанги.
13.3. Роботи з мегомметром, електровимірювальними приладами та електролічильниками
13.3.1 Вимірювання опору ізоляції мегомметром у діючих електроустановках слід проводити тільки після виконання необхідних організаційних та технічних заходів щодо підготовки робочого місця навченим електротехнічним працівникам.
Вимірювання опору ізоляції мегомметром здійснюється за розпорядженням:
- в установках понад 1000 В - працівниками з групою IV;
- в установках до 1000 В - працівниками з групою ІІІ.
У тому разі, коли це вимірювання є складовою частиною робіт, обумовлювати його в наряді або розпорядженні не вимагається.
13.3.2 Вимірювання опору ізоляції мегомметром здійснюється тільки на відключених струмовідних частинах, з яких знято залишковий заряд шляхом попереднього їх заземлення. Заземлення зі струмовідних частин слід знімати тільки після підключення мегомметра.
13.3.3 У разі вимірювання мегомметром опору ізоляції струмовідних частин з’єднувальні проводи слід приєднувати до них за допомогою ізолюючих штанг. В електроустановках понад 1000 В, крім того, необхідно користуватись діелектричними рукавичками.
13.3.4 Не дозволяється у разі проведення робіт з мегомметром доторкатися до струмовідних частин, до яких він приєднаний. Після закінчення робіт необхідно зняти зі струмовідних частин залишковий заряд шляхом їх короткочасного заземлення.
13.3.5 Для контролю стану ізоляції електричних машин згідно з методичними вказівками або програмами вимірювання мегомметром у разі зупиненого або такого, що обертається, ротора за умови, що машина не збуджена, вимірювання можуть проводитися оперативними працівниками в порядку поточної експлуатації або працівниками електролабораторії за розпорядженням.
Під наглядом оперативних працівників ці вимірювання можуть виконуватися виробничими працівниками.
Вимірювання ізоляції роторів, якорів і кіл збудження може проводити одна особа з групою ІІІ, вимірювання ізоляції статорів - дві особи, одна з яких повинна мати групу ІV, а друга - групу ІІІ.
Вимірювання ізоляції ліній, на яку напругу може бути подано з двох боків, дозволяється виконувати тільки в тому разі, якщо від відповідальної особи електроустановки, що приєднана з другого кінця цієї лінії, отримано повідомлення, що вимикач і лінійні роз’єднувачі відключені і вивішено плакат «Не включати! Працюють люди!».
13.3.6 Проведення вимірів мегомметром не дозволяється на одному колі двоколових ліній напругою понад 1000 В у той час, коли друге коло перебуває під напругою, під час грози або в разі її наближення - на будь-яких лініях.
13.3.7 Приєднувати та від’єднувати електровимірювальні прилади, що потребують розривання електричних кіл, які перебувають під напругою до 1000 В, необхідно після того, як напругу з цих кіл знято. Приєднання і від’єднання приладів, що не потребують розривання електричних кіл, допускається виконувати під напругою із застосуванням електpозахисних засобів.
13.3.8 У тому разі, коли потрібно вимірювати електричні параметри пристроїв, що перебувають під напругою до 1000 В, необхідно заземлити металевий корпус переносного приладу і застосувати спеціальні щупи чи з’єднувальні провідники з ізольованими рукоятками.
13.3.9 Роботи в колах електролічильників, підключених до трансформаторів струму, повинні виконувати за нарядом два працівники з групами IV і III. Одним із членів бригади може бути працівник з групою ІІІ зі складу працівників підприємства-споживача.
За наявності в колах електролічильника контактів (блоків), які дають змогу працювати без розмикання кіл вторинних обмоток трансформатора струму, ці роботи можна виконувати за розпорядженням, не знімаючи напруги із схем електролічильника.
У разі відсутності зазначених контактів напругу і струм у колах електролічильника необхідно відключити.
Роботи в колах електролічильників, відключених приєднань електроустановки і однофазних електролічильників безпосереднього включення можна виконувати за розпорядженням.
13.3.10 Роботи з електролічильниками на різних приєднаннях, розміщених в одному приміщенні, можна виконувати за одним нарядом (розпорядженням). Оформлення в наряді переходу з одного робочого місця на інше не вимагається.
13.3.11 У разі розміщення однофазних електролічильників безпосереднього включення в приміщеннях без підвищеної небезпеки щодо ураження працівників електричним струмом роботи з електролічильниками можна виконувати одноосібно без знімання напруги, але з відключенням навантаження.
13.3.12 В електроустановках до 1000 В споживачів, які не обслуговують їх самостійно, видавання наряду (розпорядження), підготовку робочих місць і допуск до робіт з електролічильниками можуть виконувати працівники електропостачальної організації.
13.4. Роботи з електровимірювальними кліщами та вимірювальними штангами.
13.4.1 В електроустановках понад 1000 В роботу з електровимірювальними кліщами повинні проводити за розпорядженням два працівники з групами IV i III, (працівники з числа оперативного або оперативно-виробничого персоналу можуть виконувати ці роботи в порядку поточної експлуатації) .
Відлік показів слід виконувати не схиляючись до приладу. Працювати необхідно в діелектричних рукавичках.
13.4.2 В електроустановках до 1000 В працювати з електровимірювальними кліщами може працівник з групою ІІІ. У цьому разі допускається не користуватись діелектричними рукавичками.
Робота з електровимірювальними кліщами на опорі, а також на обладнанні електростанцій і підстанцій з використанням драбин не допускається.
На ПЛ до 1000 В вимірювання за допомогою телескопічної штанги -подовжувача можуть виконувати два працівники з групами ІV і ІІІ у порядку поточної експлуатації.
13.4.3 Вимірювання можна проводити лише на ділянках шин, конструктивне виконання яких, а також відстань між струмовідними частинами різних фаз і між ними та заземленими частинами унеможливлюють електричний пробій між фазами або на землю через зменшення ізоляційних відстаней за рахунок робочої частини кліщів.
13.4.4 Вимірювання електровимірювальними кліщами в електроустановках і КЛ електростанцій і підстанцій слід виконувати стоячи на підлозі або на спеціальних підмостках.
13.4.5 На кабелях напругою понад 1000 В користуватися для вимірювання електровимірювальними кліщами дозволяється лише в тих випадках, коли жили кабелю ізольовані і відстань між ними не менша 250 мм.
13.4.6 Роботу з вимірювальними штангами повинні проводити не менше двох працівників: один з групою IV, решта - з групою ІІІ,
Робота з використанням опорних конструкцій чи телескопічних вишок навіть при одноразовому вимірі повинна виконуватись за нарядом.
Підніматись на конструкцію або телескопічну вишку, а також спускатись з них слід без штанги. У разі піднімання на незначну висоту допускається передавати штангу з рук у руки.
13.4.7 Забороняється проводити роботи з вимірювальними штангами під час грози, туману, дощу або мокрого снігу.
13.5 Роботи з імпульсним вимірником ліній
13.5.1 Приєднувати імпульсний вимірник допускається лише до відключеної та заземленої ПЛ. Приєднання необхідно виконувати в такій послідовності:
- з’єднувальний провід спочатку приєднати до заземленої проводки імпульсного вимірника (що йде від захисного пристрою), а потім за допомогою ізолюючих штанг - до проводу ПЛ. Штанги, якими з’єднувальний провід приєднується до ПЛ, на час вимірювання повинні залишатись на проводі лінії. Під час виконання роботи зі штангами необхідно користуватись діелектричними рукавичками;
- зняти заземлення з ПЛ на тому кінці, де приєднано імпульсний вимірник. За необхідності допускається знімати заземлення і на інших кінцях ПЛ, що перевіряється. Після того, як заземлення знято з ПЛ, з’єднувальний провід, захисний пристрій та проводку до нього слід вважати такими, що перебувають під напругою, і доторкатись до них не дозволяється;
- зняти заземлення з проводки імпульсного вимірника і почати вимірювання.
13.5.2 Приєднання проводки імпульсного вимірника до ПЛ за допомогою ізолюючих штанг повинен виконувати оперативний працівник з групою IV або працівник електролабораторії під наглядом оперативного працівника.
Підключення імпульсного вимірника через стаціонарну комутаційну апаратуру до вже приєднаної до ПЛ стаціонарної проводки і вимірюв
Дата добавления: 2014-12-01; просмотров: 1576;