Ці параметри використовуються в якості технологічних показників стійкості бурових розчинів як дисперсної системи.

Показник стабільності С вимірюється за допомогою приладу ЦС-2, який представляє собою металевий циліндр об’ємом 800 см³ з зливним отвором посередині. За міру стабільності приймається різниця густин розчину в нижній і верхній частині циліндра після знаходження його з розчином в спокої 24 години. Чим менше значення С, тим стабільність розчину вище.

Добовий відстій виміряють за допомогою скляного вимірного циліндра об’ємом 100 см³, позначають Вд. Відстій виражають в процентах виділеної рідини від об’єму проби.

Чим менше добовий відстій, тим стійкіше, стабільніше буровий розчин.

Ці параметри слід виміряти при температурах, які відповідають температурі розчину в свердловині.

Стабільним рахується розчин, в якого:С £ 0,02 – 0,03 г/см³, Вд £ 3 – 4 %.

Крім цих основних параметрів бурових розчинів, в залежності від типу, технологічних вимог до них, способу приготування та інших факторів визначають ще такі параметри як:

- ступінь мінералізації;

- вміст колоїдної фази в буровому розчині;

- вміст іонів магнію, кальцію, натрію, хлору, сульфату, нафти;

- напруга електропробою (для емульсійних розчинів на вуглеводневій основі);

- змащувальна здатність і т.д.