Комфортність міського середовища

Відсутність забруднень на території містапов’язують з важливим длянаселення показником якості міськогосередовища, тобто її комфортністю.Комфортність міського середовища – це суб’єктивне почуття та об’єктивний стан цілковитогоздоров’я при певних умовах оточуючого людину міського середовища, включаючи природні та соціально-економічні показники. До цих показників належать комфортність візуального, звукового середовища, наявність запахів, які здатні підтримати здоров’я. Важливим показником комфортності перебування у місті є стан мікроклімату на певнійтериторії. Мікроклімат міської території перш за все характеризується режимом погоди, притаманним для повної пори року, на обмеженій території в приосадкуватомушаріповітря.

Висоту приосадкуватого шару повітря необхідно приймати на відкритій місцевості 6-8 м, на території забудови – рівнійподвійнійвисотізабудови.

На стан мікроклімату території впливає відсоткове співвідношення забудованої території, територій малої рекреації (дворовий простір), територій проїздів, стоянок, гаражів, сусідство з незручними об’єктами чиоб’єктами міської інфраструктури, які постійно турбують населення (вокзали, ринки, кладовища),«стерильність» житлової зони (наявність чи від сутність на її території ділянок з іншим функціональним призначенням), щільність населення (як денного так і нічного, особливо для ділянок соціального житла), рівнігранично допустимої концентрації шкідливих речовин в атмосфері, вигляд із вікна та ін.

Мікрокліматичні умови на території міста залежать від впливу таких містобудівних факторів, як функціональне використання території, щільність, висота і прийоми забудови, наявність зелених насаджень та їхній породний склад.

Розглядаючи функціональні зони, їх поділяють за ступенем забруднення повітря пилом і газами, наявності водойм і зелених насаджень.Щільність, висота і композиціяз абудови, у свою чергу, впливають на інсоляцію території, швидкість вітру й умови аерації.

Варто пам'ятати, що крім перерахованих факторів важливу роль відіграє рельєф території, тому що за всіх рівних умов орієнтаці ясхилів впливає на інтенсивніст ьсонячної радіаціїі як наслідок – нагрів повітря, ґрунту й інших поверхонь.

Влітку на вулицях і площах міста, на територіях житлових кварталів ,скверів і парків формується свій мікроклімат, що може значно відрізнятися від загального кліматичного фону міста. Мікроклімат міських територій є одним з основних фізико-гігієнічних факторів зовнішнього середовища, що визначають умовипраці, побутуі відпочинку людини, і повинен відповідати високим санітарним вимогам.

ВЕРТИКАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ МІСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

1. Принципи і завдання вертикального планування

Штучну зміну природного рельєфу з метою задоволення вимог міського будівництва називають вертикальним плануванням.

Загальним принципом при проектуванні вертикального планування є дотримання балансу земляних мас, тобто рівності об'ємів насипів і виїмок.

Головні завдання вертикального планування:

− ефективне використання існуючого рельєфу способом утворення сприятливих умов для висотного розміщення елементів міста;

− висотне розміщення вулиць міста, що задовольняє вимогам усіх видів міського транспорту відносно швидкості й безпеки руху;

− забезпечення організованого відводу поверхневих вод;

− створення сприятливих умов рельєфу для висотного розміщення забудови вулиць і внутрішньо-квартальних територій;

− вирішення приватних завдань з висотного розміщення окремих унікальних будівель і споруд.

2. Методи проектування вертикального планування

Методи проектування вертикального планування залежать від особливостей існуючого рельєфу і стадій розробки проекту.

Головні методи вертикального планування:

1. Метод проектних профілів.

2. Метод проектних (червоних) позначок застосовують.

3. Метод проектних горизонталей.

4. Графоаналітичні методи.

Способи та прийоми проектування вертикального планування територій кварталів і мікрорайонів можуть бути різними. Найчастіше вертикальне планування проводять у такій послідовності: проектування мережі внутрішньоквартальних або мікрорайонних проїздів зі встановленням проектних оцінок і ухилів на всіх проїздах з прив'язкою їх у висотному відношенні до лотків прилеглих вулиць; проектування ділянок території, обмежених проїздами, позначки яких уже відомі, або проїздами і межами кварталу або мікрорайону; проектування позначок на будинках і спорудах, а також на всіх елементах території.

27. Збереження зелених насаджень та інженерних мереж при вертикальному плануванні території

В умовах зміни рельєфу територій міста, під час планування і реконструкції часто виникає потреба в збереженні дерев, які мають високу декоративну цінність. Розширення території, вирішення питань вертикального планування призводить до створення похилих площин, які забезпечують водостік. Тоді як окремі дерева, чагарники та їхні групи підпадають під зрізання ґрунту чи часткове засипання. Для збереження таких рослин на території міста під час зміни рельєфу варто залишати рівень землі в радіусі 3-5 м навколо них без змінювання, щоб не засипати чи оголяти кореневу шийку, що може призвести до загибелі рослини. З цією метою можна створити приямки, майданчик, терасу, ступінчасту підпірну стіну; якщо дерево розташоване на трасі сходів, то треба розташувати біля нього додатково проміжній сходовий майданчик.

Якщо при вертикальному плануванні дерево необхідно засипати шаром землі до 0,7 м, облаштовують приямки, які мають розміри в плані не менш 1,0х1,0 м. Для безпеки пішоходів приямки завглибшки 0,5-0,7 м затуляють ажурними декоративними ґратами. Стінки приямків виконують з різних будівельних матеріалів (кам’яні, залізобетонні елементи, матеріали, стійкі до підвищеної вологості та ін.)

Якщо поверхню землі необхідно зрізати більш ніж на 0,70 м, то для збереження кореневої системи рослини треба залишити незмінним масив землі розміром не менше ніж діаметр крони дерева. Для закріплення цього масиву можна улаштовувати укоси, але кращим заходом є побудова декоративної підпірної стіни, яка може мати мальовничі обриси в плані зі створенням неподалік майданчика для відпочинку (рис.4.36). Підпірну стіну необхідно розташовувати на відстані не меншій одного радіуса до крони дерева.

Є й інші заходи щодо збереження зелених насаджень (виїмки, зміна умов водовідведення, планувальної структури, пересадка з грудкою та ін.), але всі вони потребують значних матеріальних і трудових витрат, тобто економічно не ефективні, а також не завжди забезпечують тривале збереження існуючих насаджень.

При збереженні існуючих підземних мереж в умовах реконструкції, а також при прокладанні нових мереж каналізації та теплопостачання їхні оглядові колодязі, розподільні камери у деяких випадках піднімаються над поверхнею землі. Якщо такі споруди знаходяться на рівнинній території з ухилом не більше 3-4%, їх засипають землею до рівня люку, а на насипах створюють укоси, на яких висівають газон. При більш крутих ухилах і особливо на укосах такі заходи недоцільні. У цьому випадку необхідно в рішенні планувальної структури території, яку впорядковують, композиційно погоджувати місця виходу подібних споруд з іншими елементами благоустрою (каменистими гірками, підпірними стінами, сходами і елементами малої архітектури).

Якщо оглядові колодязі розміщені на початку чи наприкінці укосу,можливе створення декоративних оглядових майданчиків з улаштуванням підпірної стіни й встановленням на люках невеликих квіткових ваз. Також можна декорувати такі місця за допомогою деревинно-чагарникових композицій, квітників, витких рослин.