Причина виникнення землетрусів. Особливості інженерної підготовки в сейсмічних районах

* Виникнення землетрусу пов'язують головним чином з тектонічними процесами. Протягом року на Землі фіксується бл. 1 млн землетрусів. Виділяють гіпоцентр (це точка вглибині Землі де саме стався землетрус) та епіцентр землетрусу (точка на поверхні Землі відразу над або під областю локалізації деякого явища, що впливає на поверхню Землі). Від них у всі сторони розходяться сейсмічні хвилі. Осередки землетрусів перебувають на глибині 30-60 км, а інколи — на глибині до 700 км.

* Інженерна підготовка – один з найважливіших елементів благоустрою територій. Вона є комплексом інженерних заходів і споруд, необхідних для містобудівного освоєння територій, поліпшення їх санітарно-гігієнічного стану і мікроклімату міст.

Питання інженерної підготовки мають суттєве значення як при виборі територій для будівництва нових поселень, так і при реконструкції населених місць. На території України гірська місцевість знаходиться у Карпатах і Криму. Гірські райони характеризуються складним рельєфом, глибокими звивистими долинами рік, складною геологічною будовою місцевості.

Найбільш небезпечними ділянками для будівництва є зони із сильно розчленованим рельєфом, береги рік, схили ярів, ущелин, а також ділянки з вивітрилими породами, підземними водами, просад-ними ґрунтами, райони осипів, відвалів і гірських виробок. Такі ділянки намагаються обходити.

При забудові територій у сейсмічних районах слід уникати спорудження будинків, що мають велику довжину, складну конфігурацію у плані і високу поверховість. Ширину вулиць намічають не менш трьох-, чотириразової висоти будинків. На внутрішньоквартальних територіях залишають вільні від забудови простори біля дитячих установ і шкіл, що мають бути зручно пов'язані з вулицями для швидкої евакуації населення.

Для забезпечення більшої надійності транспортних шляхів їх дублюють. Перехрестя магістральних вулиць виконують у вигляді невеликих майданів, щоб уникнути утворення завалів.

Вертикальне планування проводять, враховуючи підвищені вимоги до стійкості укосів насипів і виїмок. Укоси проектують більш положистими, ніж у несейсмічних районах. При проектуванні під-пірних стін обмежують їхню висоту.

Дороги трасують на невивітрилих скельних і напівскельних породах і щільних сухих великоуламкових ґрунтах. На нескельних косогорах дороги, по можливості, не проектують. Майданчик під земляне полотно доріг, що проектують на косогорі, цілком врізають у схил. Поперечні профілі типу напівнасипи-напіввиїмки не рекомендуються через оповзання насипної частини.

Залізничні насипи на косогорах укріплюють тільки підпірними стінками, чи розміщують їх на естакадах, виключаючи укісне вирішення. При будівництві залізничного насипу на косогорі передбачають заходи для запобігання влученню на шлях осипного ґрунту. Для цього між верхівковим укосом (схилом) і основним майданчиком влаштовують розширену і заглиблену траншею чи уловлюючи стіни.

Підземні комунікації укладають у загальний колектор для вільного контролю за станом інженерних мереж під час землетрусів.

Елементи водовідвідних і дренажних систем виконують із гнучким з'єднанням стиків. На мережах влаштовують аварійні випуски для захисту території від затоплення стічними водами у випадку аварії.

Рівні ґрунтових вод знижують дренажами на більшу глибину, ніж потрібно, тому що цим знижується сейсмічність.

Гідротехнічні споруди доцільно розташовувати на ділянках, віддалених від тектонічних розламів. Не рекомендується розміщувати гідротехнічні споруди на ділянках, де протилежні схили складені з порід, що різко відрізняються механічними властивостями. Слабкі ґрунти варто вилучати чи укріплювати.

Конструкції будівель і споруд виконують з монолітного залізобетону чи дерева. Цегла мало придатна для будівництва у сейсмічних районах.