I. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ. 1. Поняття про гострі отруєння.

1. Поняття про гострі отруєння.

2. Загальні принципи надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях.

3. Антидотна терапія.

4. Симптоматична терапія при гострих отруєннях.

5. Побутові отруєння: отруєння алкоголем і сурогатами алкоголю, кислотами і лугами. Симптоматика. Невідкладна допомога.

6. Медичні отруєння: медикаментами (барбітуратами, антигістамінними засобами, серцевими глікозидами, бензодіазепінами, наркотичними анальгетиками), випадки самолікування, в результаті помилки медичного персоналу чи фармацевта. Їх профілактика. Невідкладна допомога.

Сучасний стан промислового та сільського господарства в Україні характеризується підвищеним ступенем небезпеки: значна доля транспорту по залізничним шляхам загрозливих хімічних вантажів, неадекватний рівень техніки безпеки на підприємствах. Це створює ситуацію реальних великомасштабних аварій та катастроф, яка доповнюється ще і побутовими факторами ризику отруєнь (зловживання алкоголем, медикаментами при самолікуванні). Різні чинники отруєнь, як етіологічні фактори, відображує наступна класифікація, де вони поділяються на дві групи.

КЛАСИФІКАЦІЯ КАТАСТРОФАЛЬНИХ ЯДІВ

1. АНТРОПОГЕННІ (техногенні) – обумовлені діяльністю людини отрути: сильнодіючі промислові хімічні сполуки, токсичні відходи господарської діяльності, пестициди, мінеральні добрива, отрути військової хімії, засоби побутової хімії, отрути при токсикоманії та наркоманії, лікарські засоби.

2. ПРИРОДНІ ОТРУТИ: геологічного походження (гази), біологічного походження – мікробні токсини, токсини водоростей, мікотоксини (грибкові), зоотоксини (тваринні), токсини рослин.

СТРУКТУРА ОТРУЄНЬ ЗА ЧИННИКАМИ

1. ПРОМИСЛОВІ – виникають при аваріях на виробництві в хімічній промисловості, газо- та нафтопроводах, резервуарах пального, а також при терористичних актах, кримінальних діях. Біля 60 тисяч токсичних речовин використовують в побуті (хімічні, косметичні, лікарські засоби). Аварія – це руйнівне вивільнення продуктів виробництва і створення загрози для працівників та населення. Вони можливі в результаті порушень техніки безпеки, неочікуваних ситуацій, тероризму тощо. Катастрофа – людські жертви при аварії. При промисловій аварії мова йде про розвиток гострого професійного отруєння, яке виникає раптово, після одноразового (не більше як протягом однієї робочої зміни) впливу порівняно високих концентрацій токсичних речовин у повітрі робочої зони.

2. ПОБУТОВІ отруєння переважають за частотою, вони більш поширені, неоднорідні та охоплюють декілька груп чинників:

2.1. Отруєння алкоголем та його сурогатами – досягають 60-80% в структурі гострих отруєнь. Особливістю цих отруєнь слід вважати наявність змішаних отрут, найчастіше молодий вік постраждалих (діти, підлітки), груповий прийом, різноманітні варіанти додаткових хімічних речовин або ліків, саморобні токсини та різноманітні шляхи введення.

2.2. ВИПАДКОВІ отруєння являють собою помилкове використання отрут побутової хімії (розчинники, кислоти, луги, пестициди) або влив токсичних газів (угарний газ, пари аміаку тощо).

Найтрагічнішою ситуацією стає раптове отруєння дітей із-за безпечності дорослих, коли хімікати зберігаються вдома у посуді з яскравими етикетками, відкритих склянках та коробках. Підтвердження цієї небезпеки підкреслюють статистичні дані в США, де випадкові отруєння у дітей до 5 років досягають 86%, а смертність перевищує таку від усіх дитячих інфекцій разом узятих.

У дорослих побутові отруєння характеризуються сезонністю (угарний газ, гриби, отрутохімікати), статевими відмінностями (у чоловіків переважають отрути розчинниками – бензин, діхлоретан, етиленгліколь, ацетон тощо).

2.3. МЕДИЧНІ ОТРУЄННЯ – базуються на помилках лікаря або фармацевта, можливі при самолікуванні хворих. Серед них переважають отруєння у дітей, досягаючи в різних країнах до 70-95% серед медичних отруєнь, летальність від них – до 5,7 на 100 000 населення (ВООЗ, 1988). Головний чинник у дітей – неправильне зберігання ліків вдома, в доступних для них місцях (40-60% таких отруєнь).

2.4. СУЇЦІІДАЛЬНІ ОТРУЄНЯ – мають тенденцію до зростання в останні роки, переважають серед молоді, підлітків (у дівчаток в 3-4 рази частіше), характеризуються неочікуваними засобами введення отрути, найчастіше продуктами побутової хімії (пестициди, оцтова есенція, ліки), але можливі і більш рідкісні використання агресивних факторів, наприклад, ізотопів, ртуті тощо.

2.5. НЕОЧІКУВАНІ ОТРУЄННЯ – охоплюють різноманітні чинники, переважно природного походження (найсильніші в природі отрути - морських риб, медуз), шкідливими газами при їх викидах вулканами, гейзерами (вуглекислий газ, сірководень тощо).

Вище перераховане підкреслює актуальність цієї проблеми, її високий драматизм в силу раптовості, ураження дітей та підлітків, невизначеного прогнозу. Це націлює на необхідність знань принципів надання невідкладної допомоги постраждалим при отруєннях.

ПАТОГЕНЕЗ ОТРУЄНЬ

При різній структурі етіологічних чинників перебіг отруєння має деякі спільні патогенетичні риси. Розрізняють 2 фази дії отрути:

1. Токсикологічна фаза – вона виникає безпосередньо від дії отрути і може бути як із специфічними, так і з неспецифічними проявами, триває декілька годин;

2. Соматогенна фаза – настає після видалення отрути, із-за порушеного гомеостазу в організмі, триває від декількох діб до місяців. Механізм розвитку цієї фази пояснюється тим, що після токсичного метаболічного стресу від отрути наступає, так званий, „період летального синтезу”, коли утворюються вторинні порушення, накопичуються ендотоксини і з’являються симптоми неспецифічного ураження органів вільними радикалами, простагландинами, цитокінами, біологічно активними речовинами.

Між 1-ою та 2-ою стадіями можливий „світлий проміжок”, коли симптоми ніби-то зникають, але необхідно пам’ятати про наступну другу фазу і не припиняти фармакотерапії (це особливо небезпечно при отруєнні грибами, ФОС, розчинниками, метанолом).

ДІАГНОСТИКА ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ

Визначальні клінічні прояви отруєння залежать від характера отрути. За переважаючими механізмами токсичної дії отрути розподіляють на наступні групи:

1. нервові отрути – фосфорорганічні пестициди, окис вуглецю, алкоголь та його сурогати, нікотин; серед ліків їх доповнюють снодійні, нейролептики, транквілізатори, стрихнін, клофелін, антидепресанти, аналептики, наркотичні, ізоніазид тощо;

2. кардіотоксичні – серцеві глікозиди, трициклічні антидепресанти, солі калію, барію, антиаритмічні, бета-адреноміметики, хінін;

3. гепатотоксичні - хлоровані вуглеводні, гриби, феноли, альдегіди, розчинники, серед ліків – тетрацикліни, сульфаніламіди, ріфампіцин, парацетамол, фенобарбітал, ПАСК, фуразолідон, цитостатики, солі золота, метилдофа, амфотерицин В;

4. кров’яні отрути – хлорохін, метиленовий синій, резорцин, метгемоглобіноутворення від нітратів, аніліну, бензолу; гемоліз від вікасолу, свинцю, оцту, формаліну, миш’яку тощо;

5. нефротоксичні – важкі метали, розчинники, серед ліків аміноглікозиди, діуретики, нестероїдні протизапальні засоби;

6. шлунково-кишкові отрути – кислоти, луги, миш’як, важкі метали;

7. пневмотоксичні – пари бензину, хлору, аміаку, оксиди азоту, фосген; токсичний набряк легень викликають опіатні наркотики, транквілізатори.

Для діагностики, перш за все, необхідно встановити причину отруєння - кількість та концентрацію отрути, час та шлях поступлення, для підтвердження діагнозу рекомендують лікарям швидкої допомоги зберегти та доставити в стаціонар хімічну речовину (транспортувати в закритому вигляді) або її упаковку.

КЛІНІЧНА ДІАГНОСТИКА

Обов’язково поглиблене обстеження постраждалого для повного діагнозу, для прогнозу та можливості спостереження в динаміці і своєчасного фіксування погіршення стану. Цей підхід включає наступне:

- ретельний анамнез та скарги (додатково від супроводжуючих осіб),

- огляд всіх систем: неврологічна симптоматика (поведінка, свідомість, гіперкінези, судоми, стан зіниць, рефлексів, лихоманка); огляд шкіри та слизових оболонок (колір, вологість, плями, опіки); стан гемодинаміки (ЧСС, АТ); органи дихання (ЧД, запах з рота, хрипи, бронхорея); органи травлення (запах блювотних мас, характер стільця, стан черевної стінки, біль при пальпації); органи сечовиділення (колір, кількість сечі, симптом Пастернацького);

- лабораторна діагностика - загальна клінічна та токсикологічна (за участю лабораторії СЕС), щоденний контроль функцій нирок та печінки, негайне рентген-дослідження легень при отруєнні подразнюючими газами.