I. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ. 1. Основні види порушення менструального циклу: аменорея, гіпо- і гіперменструальний синдром.

1. Основні види порушення менструального циклу: аменорея, гіпо- і гіперменструальний синдром.

2. Запальні захворювання піхви, шийки матки, маткових труб та яєчників.

3. Основні прояви ранніх та пізніх гестозів.

4. Слабкість пологової діяльності.

5. Ембріотоксична та тератогенна дія ліків.

6. Сучасна медикаментозна контрацепція.

7. Клінічні прояви та лікування трихоманозного вагініту.

Акушерство і гінекологія - дві галузі єдиної науки про фізіологічні і патологічні процеси, що відбуваються в репродуктивній системі організму жінок.

Акушерство - наука про фізіологічні і патологічні процеси, зв'язані з вагітністю і післяпологовим періодом. Невід'ємною частиною акушерства є вчення про плід.

Гінекологія - наука про захворювання жіночих статевих органів, методах їхнього розпізнавання, профілактики і лікування.

Перспективи розвитку здорового потомства тісно зв'язані зі здоров'ям жінок, особливо в період вагітності, лактації, а також протягом репродуктивного періоду. Організм вагітної жінки навіть при фізіологічному перебігу вагітності перебуває в стані певної функціональної напруженості. Реакція такого організму на лікарську терапію може бути іноді неадекватною і навіть парадоксальною. Крім того, медикаментозний вплив, спрямований на ту чи іншу окрему систему або орган, буде обов'язково позначатися на статевій системі, її нейроендокринній регуляції й особливо на матці, де знаходиться плід. Це може виражатися в зміні тонусу матки, характеру маточно-плацентарного кровообігу, а, виходить, виникне можливість переривання вагітності, її переношування, порушення скорочувальної функції матки і кровотечі в пологах.

Особливо важливе значення має фармакотерапія для плоду і немовляти.

Своєчасне виявлення й адекватне лікування патології, яка може ускладнити перебіг вагітності і чи пологів, служити фоном для розвитку акушерських ускладнень, є важливим профілактичним заходом.

Найближче завдання оздоровлення хворої жінки під час вагітності - послабити негативний вплив екстрагенітальної патології на неї і на внутрішньоутробний плід, що повинний народитися повноцінним. Віддалене завдання - не допустити погіршення перебігу екстрагенітального захворювання під впливом фізіологічного навантаження на організм, зв'язаного з вагітністю, пологами і лактацією.

При лікуванні екстрагенітальних захворювань, особливо поєднаних з акушерською патологією, надзвичайно важливо враховувати стан функціонально напружених систем і органів, можливу неадекватну реакцію на фармакотерапію і, що винятково важливо, небезпеку лікарських засобів для плоду.