Не залишати бурильну колону без руху у відкритій частині стовбура свердловини, де породи схильні до осипань і обвалювань.

У разі короткочасного призупинення циркуляції бурового розчину треба припідняти колону бурильних труб не менше ніж на 15 м від вибою і через 2—5 хв. роз­ходжувати її і провертати ротором. З припиненням циркуляції на довготривалий час, бурильні труби необхідно підняти в обсадну колону;

• швидкість проробки у разі осипань та обвалювань не повинна перевищувати 20 м/год. За наявності затягувань припіднімати інструмент через 3—5 м поглиблення;

• не допускати поглинань бурового розчину та доливати свердловину під час піднімання бурильної колони;

• створити умови для буріння нестійких інтервалів з максимально можливими швидкостями, не допускаючи зупинок через відсутність труб, матеріалів тощо;

• під час буріння свердловин у нестійких породах, особливо в ускладнених умовах, ефек­тивним є застосування бурових розчинів, нейтральних до розбурюваних порід (вапняково-бітумних, гідрофобних, а також високомінералізованих розчинів на водній основі);

• для попередження вібраційної дії колони бурильних труб на стінки свердловини до компоновки її низу рекомендується включати наддолотні амортизатори;

• проводити регулювання дифузно-осмотичного переносу (зміною густини бурового розчину, показ­ника його фільтрації, а також мінералізації водної фази), а саме:

− в умовах безперервного звуження стовбура і випинання порід буровий розчин рекомендується дообважнити на 10—15% щодо вимог геолого-технічного наряду (ГТН) або переглянути від­повідність типу бурового розчину геолого-технологічним умовам буріння;

− у випадку необхідності збільшення УВ та СНЗ не можна переходити певних меж (для уникнення різких коливань гідродинамічного тиску);

− фільтрація бурового розчину має бути мінімально можливою;