Обговорення головних теоретичних положень. На цьому занятті важливо, щоб майбутні вчителі дійшли думки, що культура зовнішнього вигляду педагога — не просто їх особиста справа
На цьому занятті важливо, щоб майбутні вчителі дійшли думки, що культура зовнішнього вигляду педагога — не просто їх особиста справа, це обов'язкова професійна вимога, яка ставиться перед учителем внаслідок специфіки його діяльності Уміння ефективно репрезентувати себе у спілкуванні з учнями, впливати на них позитивною енергетикою свого погляду, посмішки, жесту, заражати привабливістю своєї особистості — усе це свідчить про майстерність спілкування вчителя
Заразливість образу вчителя здатна полонити учнів, підкорити своєму впливу В результаті цього зникають певні проблеми дисципліни на уроці, вдається уникнути непорозумінь і конфліктів у шкільному житті Учні хочуть спілкуватися з красивим учителем Вони не сприймають учителів занадто категоричних або безбарвних, емоційно невиразних їх втомлюють надто метушливі, дратують ті, хто постійно повчає, зали-
шають байдужими «роботи» з холодними поглядами в нікуди і «гіпсо-блочним» (К. Станіславський) виразом обличчя.
Зовнішній вигляд педагога, його одяг, постава, очі, міміка, рухи усе має свою мову. Саме за допомогою міміки і пантоміміки вчитель транслює учням і своє ставлення до них, і міру захопленості предметом, який викладає, і особливості емоційного стану, самопочуття, і рівень своєї культури взагалі. Учні йдуть назустріч учителю, який розуміє їх і збуджує позитивні почуття, даючи можливість задовольнити свої пізнавальні та соціогенні потреби. Міркування щодо цієї проблеми містять рекомендовані для самостійного студіювання праці (1—8).
А. Макаренко з притаманною йому пристрастю твердив, що вчитель повинен бути привабливим (підкреслено нами. — Авт.), і на власному досвіді довів велику мудрість цього висновку. Не маючи краси природної, він володів магічною силою впливу на своїх вихованців, колишніх правопорушників, яких полонили його погляд, голос, постать, манера спілкування.
Техніка невербальної поведінки педагога, тобто поведінки, яка не спирається на слова або інші мовленнєві символи (за В. Лабунською), здебільшого індивідуальна й неповторна, як і сам учитель. Однак можна говорити про існування певних критеріїв оцінювання її педагогічної ефективності. Визначмо їх:
а) демонстрація учителем упевненості, внутрішньої сили — його
міміка, пантоміміка, постава говорять учням про здатність керувати їхньою
діяльністю, утримувати ініціативу у спілкуванні, вести за собою. Учні
приймають тільки сильних учителів і визнають їхню мудру владу;
б) трансляція учителем спрямованості на діалог з учнями — за
цікавлений погляд, постійний зоровий контакт з ними, щира посмішка,
пластика рухів свідчать про його відкритість, визнання особистішої
рівності з учнями (при збереженні статусного домінування, психоло
гічної дистанції); учні не бояться таких учителів, бо поважають їх і
тому визнають їхній авторитет;
в) естетизація вчителем середовища спілкування з учнями, при
внесення до нього елементів краси й насолоди: учитель виразний у
своїй поведінці, а її інструментовка — погляд, посмішка, рух, жест, розмі
щення у просторі — сприяє гармонізації стосунків, дає учням задово
лення від спілкування з вихователем.
Критеріями гідної самопрезентації є також природність і доцільність у використанні невербальних засобів комунікації. Ці засоби мають бути не штучними, механічно запозиченими у когось, а органічними для вчителя, виражати його індивідуальність. Міміка й пантоміміка людини, наголошують психологи, є зовнішньою формою вияву її внутрішньої сутності, рівня вихованості.
Майбутньому педагогові важливо мати власну програму роботи над удосконаленням своєї мімічної і пантомімічної виразності.
Перша сходинка у цій програмі — дійти переконання в тому, що власний педагогічний образ необхідно творити, конструювати так, як
ми розробляємо попередньо урок, його структуру і план. Питання техніки зовнішнього вигляду має стати об'єктом уваги студента. Тут не можна покладатися тільки на природний хист та інтуїцію. Потрібна цілеспрямована і систематична робота над собою, професійне пізнання особливостей власної психічної природи, її сильних і слабких сторін.
Друга сходинка у набутті досвіду гідної самопрезентації — оволодіння різними техніками. Тут складниками є: а) техніка експресії і посилення емоційної привабливості (використання міміки, мікроміміки, погляду, рухів, дистанції тощо); б) техніка психічної саморегуляції (емоційне налаштовування на публічне спілкування, зняття психічної напруженості, розподіл, перенесення і зосередження уваги, самоконтроль дихання, рухів тощо; в) техніка контактної взаємодії невербальними засобами (накопичення згоди, визнання партнера, вираження зацікавленості в його діях, перспективах тощо).
Третя сходинка — систематичне тренування в різних умовах спілкування з людьми, вироблення індивідуального стилю самопрезентації, коригування помилок і пошук оптимальних моделей власного образу.
Зрозуміло, що паралельно з цим повинна відбуватися робота з формування високої культури спілкування, доброзичливості, ввічливості, делікатності. Без неї набуті вміння можуть залишитися тільки технікою, за якою немає роботи думки і серця педагога, його щирої зацікавленості учнями. Самопрезентація, під час якої досконала техніка поєднується з високою моральністю вчителя у ставленні до учнів, є запорукою організації конструктивного діалогу з ними.
Дата добавления: 2014-12-27; просмотров: 971;