Ідеологія, програми, передвиборні платформи та основні функції політичних партій.

Політична партія має свою ідеологію, партійну програму і передвиборну платформу. Ідеологія (грец. поняття, уявлення; слово, вчення) — це система поглядів та ідей, в яких відбивається ставлення людей до дійсності. Ін​коли — це цілісна теорія, що містить політичні, філософські, соціальні, правові, моральні, релігійні та інші погляди та ідеї на організацію суспільства. Наприклад, теорія постіндустріального суспільства, теорія плюралістичної демократії, тео​рія конвергенції, марксистсько-ленінська теорія тощо. Знач​не місце в ідеології партії посідають ідеали й цінності, до яких партія має прагнути. Коли партія приходить до влади, то концептуальну теорію партії закладають в основу діяль​ності уряду, президента. В такий спосіб ідеологія втілюється у життя, стає політикою. Відпрацьовують партійну ідеологію так звані мозкові центри, створені у партійному апараті. Зазвичай, ідеологія партії викладається у вступній частині пар​тійної програми.

Програма партії — це ті цілі та завдання, які ставить пе​ред собою політична партія і які вона зобов'язується втілити у життя, якщо прийде до влади. Вона є стратегічним доку​ментом партії. Питання про партійні програми досить склад​не. Щоб залучити до партії якнайбільше рядових членів (ад​же саме вони вирішують питання про прихід партії до вла​ди), у партійних програмах часто формулюються такі цілі та завдання, які б відповідали інтересам не тільки підприєм​ницьких прошарків, які беруть на себе величезні матеріальні витрати у ході виборчої кампанії, а й рядових членів, що го​лосують за партійних лідерів і забезпечують їх прихід до вла​ди. Тому у партійних програмах і постають завдання щодо вирішення певних соціальних питань, забезпечення прав і свобод громадян, захисту навколишнього середовища, роз​зброєння тощо.

Передвиборна платформа партії — це ті цілі та завдання, з якими партія йде на вибори, що мають відбутися. Це — до​кумент тактичного характеру. Від його продуманих гасел і вимог, уміння зацікавити і переконати виборців залежить пе​ремога кожної партії на чергових виборах.

Соціальна база політичних партій є дуже строкатою. Як правило, до них входять найрізноманітніші соціальні вер​стви. Наприклад, членами Християнсько-демократичного союзу Німеччини — однієї з масових партій у країні — є представники підприємницьких кіл, дрібні власники, середні верстви, її підтримує духовенство. Більша частина представ​ників молоді часто голосує за ХДС, тому що голосувати за цю партію стало сімейною традицією, за неї голосували їхні батьки й діди. Реальна політика цієї партії знайшла схвален​ня і підтримку основної маси виборців, тому вже протягом кількох виборчих кампаній німці голосують не за соціал-демократів, "зелених" чи комуністів, а підтримують христи​янських демократів на чолі з Гельмутом Колем. У противно​му разі вони голосували б за інші партії та їхніх лідерів.

Усі, хто голосує за представників конкретної партії на парламентських, президентських або муніципальних вибо​рах, є їх електоратом (лат. виборець), а основна маса електорату складає соціальну базу партії.