Основні визначення і поняття.

Інвестиції (investment) – це довгострокові вкладення всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей (у вартісному вираженні) в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або соціального ефекту. Відповідно до чинного ПКУ [2, ст.14.1.81], інвестиції – це господарські операції, що передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів. Інвестиції поділяються на:

а) капітальні інвестиції – це господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм Податкового кодексу;

б) фінансові інвестиції – це господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів[9] та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:

прямі інвестиції – це господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою;

портфельні інвестиції – це господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за ошти на фондовому ринку.

в) реінвестиції – це господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Інвестиційна діяльність (investment business) будівельного підприємства – це сукупність практичних дій з реалізації інвестицій. Сутність інвестування, з точки зору інвестора, полягає у відмові від отримання прибутку у поточний час заради прибутку у майбутньому. Інвестиційна діяльністьрегулюється Законом України “Про інвестиційну діяльність” [3]. Будівельне підприємство не тільки реалізує капітальні інвестиції будь-якої галузі діяльності, а й саме може бути інвестором,тобто суб’єктом інвестиційної діяльності, що приймає рішення про вкладання власних, позикових та залучених коштів в інвестиційні проекти.

Інвестиційний проект (investment project) – це план або програма вкладення капіталу з метою наступного отримання прибутку.

Грошовий потік (cash flow) або чистий дохід – цеосновний показник ефекту інвестицій, що включає суму чистого прибутку та амортизаційних відрахувань за період експлуатації об’єкту інвестування. Саме чистий дохід дає уявлення про повернення інвестованих коштів.

Ефект (effect) – це результат реалізації інвестицій (додатковий обсяг виробництва і реалізації будівельної продукції; валовий або чистий прибуток; грошовий потік тощо).

Ефективність (efficiency; effectiveness) – це співвідношення показників результатів та затрат з їх досягнення. В інвестиційному менеджменті основним показником результатів є сума приведеного грошового потоку, а затрат – обсяг інвестованого капіталу.

Далі розглядатимуться питання стосовно виключно реальних інвестицій у виробничу сферу у формі капітальних вкладень, тобто інвестицій у відтворення основних виробничих фондів шляхом їх придбання, нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переозброєння.

Інвестиційні затрати.Організаційно-підготовчі витрати (в разі створення нового будівельного підприємства): техніко-економічне обґрунтування, маркетингові дослідження, обрання ділових партнерів тощо; придбання земельної ділянки (в разі нового будівництва чи розширення існуючих підприємств чи споруд); придбання готових до експлуатації об’єктів виробничого призначення; капітальні вкладення у нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення підприємств, будівель та споруд; придбання машин та механізмів; придбання технічних засобів та програмних продуктів для запровадження сучасних інформаційних технологій; збільшення виробничих запасів матеріальних ресурсів (інвестиції в оборотні виробничі фонди).

Джерела фінансування інвестицій:

– власні кошти (статутний капітал; фонд амортизаційних відрахувань; капіталізована частина чистого прибутку);

– позикові кошти (довгострокові кредити банків; кошти від емісії корпоративних облігацій; майно, що залучається на основі інвестиційного лізингу та селенгу[10]);

– залученікошти (на пайовій або акціонерній основі).

Методи оцінки економічної доцільності інвестиційних проектів (рис.11.1) умовно поділяються на такі дві групи.

Рис. 11.1. Методи оцінки економічної доцільності проектів

Примітка до рис. 11.1. Термін окупності може визначатися як за номінальними, так і за дисконтованими даними про грошові потоки [22, розділ 1, задача 1].

1. Прості методи – це методи, що не враховують притаманну капіталу здатність змінювати свій розмір залежно від часу його оцінки.

Термін окупності (Т_ок) – період часу, впродовж якого до інвестора має повернутися вкладений капітал у формі чистого прибутку та амортизаційних відрахувань (чистого доходу). Визначається за формулою:

,

де К – інвестиції (капітал);

ЧД – середньорічний розмір чистого доходу.

Середня ставка доходу (ССД) – це середньорічна рентабельність інвестицій. Визначається за формулою:

,

де NP/t – середньорічний чистий прибуток (net profit).

2. Методи дисконтування (diskounting) – це методи з приведення майбутньої вартості коштів до їх вартості у поточному періоді. Методи дисконтування базуються на понятті і формулах складного відсотка. Суть цих методів полягає у приведенні економічних показників різних періодів часу до зіставного у часі виду за допомогою коефіцієнтів дисконтування.

К_t = K₀ (1 + i) ^t, ,

де К₀ та К_t – капітал відповідно початкового та t – ого періодів;

і – дисконтна ставка(diskount rate) – ставка відсотка, за якою майбутня вартість коштів приводиться до їх вартості у поточний час, тобто за якою відбувається процес дисконтування.

На розмір дисконтної ставки, що відображє розмір упущеної вигоди інвестора за певний період часу від інвестування капіталу саме у цей проект, впливає сукупність чинників, перелік яких та їх кількісне значення визначаються самим інвестором. Чинники, що впливають на розмір дисконтної ставки і:

1. Середньозважена вартість капіталу (weighted average cost of capital – WACC),що має бути інвестованим. WACC є нижньою межею дисконтної ставки;

2. Рівень ризику проекту;

3. Рівень інфляції– рівень знецінення коштів у часі.

Розмір прийнятної для інвестора дисконтної ставки розраховується за формулою Фішера:

і = і₀ + α + і₀ * α, (11.1)

де і – номінальна дисконтна ставка;

і₀ – очікувана норма прибутковості (з урахуванням ризику);

α – рівень інфляції.

Метод NPV (Net Present Value) – це метод чистої теперішньої вартості. Сутність методу полягає у співставленні дисконтованої суми чистих доходів (ND) з дисконтованою сумою інвестицій (K).

. (11.2)

За умови NPV>0, тобто додатного сальдо (результати перевищують затрати), проект економічно доцільний; у разі отримання від’ємного сальдо (NPV<0) проект недоцільний; якщо NPV=0, то ефективність використання капіталу дорівнює значенню дисконтної ставки, тобто якоїсь альтернативної можливості для даного інвестора з тією ж ефективністю використовувати свій капітал.

Метод IRR (Internal Rate of Return) – метод внутрішньої норми прибутку. Цей метод похідний від NPV. Пошуковим є розмір дисконтної ставки, за якою NPV=0. Саме така дисконтна ставка означає ефективність використання капіталу за даним проектом. Пошук такої дисконтної ставки може ілюструвати рис. 11.2.

+

	NPV

0

5 10 15 20 25 30

_

Рис. 11.2. Пошук дисконтної ставки, за якою NPV=0.

Коментар до рис.11.2. Ефективність проекту (IRR), що відображений суцільною лінією, дорівнює 14% річних, а штриховою лінією – 27% річних.

Метод PI (Profitability Index) – індекс прибутковості. Визначається індекс співвідношенням суми дисконтованих чистих доходів та суми дисконтованих інвестицій, тобто перша частина формули визначення NPV стає чисельником, а друга – знаменником. Вочевидь, проекти з додатнім значенням NPV матимуть PI більший за 1, а з від’ємним значенням NPV – менший 1.

. (11.3)

Порівняльний ефект інвестицій визначається за критерієм мінімуму приведених затрат – суми поточних і капітальних затрат, які приведені (звідси і назва методу!) до одного і того ж розміру (затрати за рік) на одиницю продукції чи на річний обсяг виробництва. Формула приведених затрат (З_прив,j):

З_прив,j. = С_j + і * К_J → min.

Сутність наведеної формули ілюструє рис. 11.2.

Рис.11.2. Приведені затрати

Річний економічний ефект від впровадження кращого варіанту розраховується за формулою:

Е_річ. = (З₁ – З₂) * А₂ = С₁+ і * К₁ – С₂ – і * К₂ =

[(С₁ – С₂) – і * (К₂ – К₁)] * A₂ = [(С₁ – С₂) – і* ΔК]* A₂, (11.4)

де A₂ – річний обсяг запровадження нового (кращого) варіанту,

ΔК – додаткові капітальні вкладення.

Інвестиційні проекти можуть відрізнятися один від одного не тільки абсолютними розмірами капітальних та поточних затрат, а й їх розподілом у часі. Зіставлення таких проектів та обрання економічно найдоцільнішого за критерієм мінімуму приведених затрат можна зробити за формулою інтегральної порівняльної ефективності. Ця формула базується на дисконтуванні затрат.

З_прив.,j= , (11.5)

де Т – тривалість життєвого циклу інвестицій (t = 1, 2, …, T);

К_t – капітальні затрати за період t;

PN_t – затрати на пусконалагоджувальні роботи за період t;

М_t – затрати на модернізацію за період t;

С_t – собівартість продукції (виконання будівельних робіт) за період t;

L_t – ліквідаційна вартість виробничих фондів за період t.

Ефект від скорочення незавершеного будівництва та вивільнення виробничих фондів будівельної організації визначається за формулою:

Е_НБ = і * (К_НБ,1 * Т₁ – К_НБ,2 * Т₂), (11.6)

де К_НБ,1 та К_НБ,2 – усереднена вартість незавершеного будівництва (або задіяних виробничих фондів) по варіантах;

Т₁ та Т₂ – терміни будівництва по варіантах.