Робота 26

Визначення величини дихального коефіцієнта

У процесі дихання рослини для окиснення використовують різні субстрати. Величина дихального коефіцієнта (ДК), що визначається як відношення кількості виділеного СО₂ (в молях) до кількості поглинутого О₂, залежить від ступеня окиснення дихального субстрату. Якщо субстратом для окиснення є вуглеводи, то ДК=1, якщо речовини, більш відновлені, ніж вуглеводи, то ДК<1, якщо менш відновлені – ДК>1. Різну величину ДК найзручніше продемонструвати на диханні насіння, що проростає, з різним типом запасних речовин. ДК визначають за спрощеним методом.

Мета роботи: порівняти величину дихального коефіцієнта насіння рослин із різним типом метаболізму.

Прилади і матеріали дослідження: пробірки з добре підібраними гумовими корками, в які вставлені скляне горизонтальне коліно (див. рис. 1); ножиці; годинник; гліцерин або вазелінова олія; міліметровий папір; фільтрувальний папір; 20%-ний розчин лугу (КОН або NaОН); проросле або набубнявіле насіння пшениці, квасолі, соняшника або рицини.

Хід виконання роботи

1.Проросле насіння пшениці, квасолі та соняшника або рицини поміщають у пробірку (» до половини) і щільно закривають корком, у який вмонтована вимірювальна трубка.

2.Вводять у трубку велику краплю гліцерину або вазелінової олії (так, щоб вона зайняла в трубці 1-1,5 см). Пробірку ставлять у штатив і слідкують, щоб трубка була розміщена паралельно до поверхні. Зміна положення краплі у вимірювальній трубці свідчить про зміну об’єму повітря у приладі.

3.Коли крапля гліцерину відірветься від краю трубки, зазначають час і положення внутрішнього меніска краплі. Через 3 хв знову відзначають віддаль, на яку змістилася крапля. Через рівні проміжки часу роблять 2-3 таких відліки, а потім розраховують середню швидкість руху краплі. Відстань, на яку змістилася крапля (А), і буде тією різницею між об’ємами, поглинутого при диханні О₂, і виділеного СО₂.

4.Пробірку відкривають і над насінням пінцетом закріплюють кружечок фільтрувального паперу, змочений розчином лугу (20%-ним КОН або NaOH). Щільно закривають пробірку і знову вводять краплю гліцерину у вимірювальну трубку. Відмічають положення меніска краплі і слідкують за швидкістю її руху. Тепер СО₂ поглинається лугом і зміщення краплі (В) зумовлене лише зменшенням об’єму кисню, що використовується під час дихання. Відповідно кількість виділеного СО₂ буде визначатися як (В-А). Звідси

.

5.Результати записують у таблицю:

6.Теоретично розраховують величини ДК (вважаючи, що ці речовини повністю окиснюються до СО₂ та Н₂О):

С₁₈Н₂₂О₂ – лінолевий тригліцерид (міститься у насінні коноплі);

С₁₂Н₂₂О₁₁ – цукроза;

С₅₅Н₁₀₄О₆ – триолеїн.

7.Порівнюють значення ДК насіння, що проростає, для олійних, бобових і крохмальних культур. Роблять висновки про речовини, що використовуються в процесі дихання.