Українське Вільне козацтво 1917-1918 рр.

нац. добровільні військ.-міліцейські формування в Україні та на Кубані 1917–18. Створювалися за територіальним принципом, на традиціях запорозьких козаків, гол. чин. для охорони правопорядку. До осені 1917 складалися переважно з селян. Ініціатором руху за утворення в.к. був селянин с. Гусакове Звенигородського пов. Київ. губ. (нині село Звенигородського р-ну Черкас. обл.) Н.Смоктій, у тому ж повіті у квіт. був ств. перший загін в.к. на чолі з С.Гризлом. На осінь 1917 нараховувалося до 60 тис. вільних козаків; особливого поширення рух набув у Київ., Полтав., Черніг., Катериносл., Херсон. губ. та на Кубані. Генеральний секретаріат Української Центральної Ради вирішив покласти на в.к. підтримку місц. укр. влади та боротьбу з анархією, у Декларації від 12 жовт. (29 верес.) 1917 було заявлено про розроблення законопроекту про в.к. На Всеукраїнському з’їзді Вільного козацтва 1917, на який прибули 200 делегатів, було обрано Ген. раду з 12 осіб: П.Скоропадський (отаман), в.Кочубей, І.Полтавець-Остряниця, М.Левицький, І.Луценко, С.Гризло, О.Шаповал та ін. Осередком в.к. було обране м. Біла Церква. Почав виходити час. «Вільний козак» за ред. М.Левицького.3 листоп. (21 жовт.) 1917 Ген. секретаріат обговорив, а 26 (13) листоп. ухвалив Статут в.к. Як міліцейські підрозділи в.к. підпорядковувалося Ген. секретарству внутр. справ. Гол. одиницею була сотня, сотні (ств. у селах і містах в межах волості) об’єднувалися в курінь, курені (в межах пов.) – у полк, полки (в межах губ.) – у кіш. Старшина в.к. була виборна. Сотенна старшина складалася з 5 чл., кожна сотня мала свій прапор, канцелярію і б-ку. З цього часу розширюється соціальна база в.К., до нього вступають робітники, студентство, інтелігенція.У зв’язку з наступом рад. військ 31 (18) груд. 1917 в.к. було перепідпорядковане Ген. секретарству військ. справ, його формування розглядалися як підрозділи укр. армії. У січ. 1918 розпочато реорганізацію в.к. у регулярні частини – Реєстрове в.к. В груд. 1917 – берез. 1918 збройні формування в.к. вели боротьбу з анархією і бандитизмом на місцях, воювали проти більшовицьких військ. Зокрема, в обороні Києва у січ. 1918 відзначилися частини в.К., складені з молодих робітників київ. заводів, організатором яких був М.Ковенко.5 квіт. 1918 наказом військ. міністра УНР Реєстрове в.к. ліквідоване. На вимогу німців (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918) у трав.–черв. 1918 формування в.к. на місцях були розформовані і роззброєні. Проте значна частина козаків зберегла зброю. Згодом вони увійшли до складу Армії Української Народної Республіки, склали ядро повстансько-селян. руху, що розгорнувся в Україні 1918–22 (див. Повстанський рух в Україні 1918–1922).