Битва на синіх водах 1362р.

Би́тва на Си́ніх Во́дах (Синьово́дська би́тва; вірогідно між 24 вересня — 25 грудня 1362^[1]) — битва, що відбулася на річці Сині Води між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та ордами монголо-татарських правителів на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області).

Восени 1362 року литовсько-русинське військо в складі військових загонів з Литви, Полісся, Волині та північної Білорусі, якими командував великий князь Ольгерд завдало нищівної поразки військам Золотої Орди на березі р. Сині води завдяки чому Київ та українські терени колишньої Русі було остаточно звільнено від

монголо-татарського панування...

На початку осені 1362 року князь Ольгерд збирає велике військо у складі 20-25 тис. вояків, частину якого становлять власне литовські війська, а решту - русинські князівські дружини та шляхетське ополчення з усього Полісся та північних білоруських земель.

У 1359 році помирає хан Бердибек, і в Золотій Орді починаються усобиці, що розколюють й ослаблюють державу. Це була слушна нагода для литовського війська розпочати наступ на Південь.

Вже в часи Сорокарічної війни [боротьба Великого князівства Литовського проти Угорщини і Польщі за спадщину Галицько-Волинського князівства (1340–1382 роки)]відносини татар і литовців, які початково були майже ідилічними, значно погіршилися.

Ординці здійснили низку нападів на землі цього князівства, а литовські правителі у 1358 році навіть запропонували переселити лицарів Тевтонського ордену з Балтики на Поділля задля боротьби з кочівниками.

Розв’язка відбулася 1362-го.

Влітку правитель улусів, до складу яких входили українські землі, вирушив походом на Сарайаль-Джедід. Цим не забарився скористатися великий литовський князь Ольгерд. Його війська здійснили похід на Схід у район річки Тихої Сосни й захопили місто Коршев

Напрямок наступу було обрано не випадково. В цю пору року ординці, як правило, залишали сухий степ і переміщувалися в зону ризикованого кочування – лісостеп.

Восени того ж року Ольгерд особисто очолив війська, що вирушили у відкритий степ у напрямку одного з найбільших ординських міст на українських землях – Торговиці.

Перед початком битви князь Ольгерд ділить усю свою армію на 6 загонів і розташовує її півколом по відношенню до ординців.

Татари йдуть в атаку своєю швидкісною кіннотою, що не знає рівних у степових битвах.

Головна мета ординців - знищити центральні загони литовських і русинських воїнів, щоб зруйнувати бойове шикування й дезорганізувати армію супротивника.

Однак несподівано для татар військо Ольгерда розступається перед їхньою кіннотою - пропускаючи її вперед і при цьому нещадно обстрілюючи з обох боків.

Завдавши сильних втрат супротивнику, князь Ольгерд наказує розпочати контрнаступ.

У бій іде важка литовська кіннота. Загартовані у численних боях із "залізними" тевтонцями, литовські кіннотники продавлюють легку татарську кінноту, а піші загони армії Ольгерда намагаються її оточити.

Ординці не витримують удару й тікають, литовсько-русинське військо переслідує їхні залишки.

На полі битви під Синіми Водами гинуть усі троє ординських султанів