Характер. Україна розташована в центрі Європи, де перетинаються шляхи, що

Україна розташована в центрі Європи, де перетинаються шляхи, що

з'єднують Схід і Захід. У ході досліджень, присвячених феномену геопо-

літичного положення України і його впливу на український національ-

ний характер, було встановлено, що українцям притаманні як європей-

ські риси характеру, так і східні, тобто, з одного боку, християнсько-ві-

зантійські, з іншого -- євразійсько-кочівницькі.

Саме у прикордонному (перехідному) геополітичному положенні Ук-

раїни деякі дослідники вбачають причину складності її існування як не-

залежної держави. Держава, вважає В. Янів, виникає там, де є динаміка,

сильно розвинута воля, яка зуміє силою поєднати змагання сильних ін-

дивідуальностей, що розходяться, як у Європі, або там, де пасивне бай-

дуже суспільство, що не вміє протиставитися деспотові і підкоряється

його волі, як у Азії [52]. "Ми вже належачи, в основному, до Європи, за-

надто відхилилися від неї, щоби викресати в собі достатньо волі, конче

потрібної для побудови держави, однак і не наблизилися настільки до

Азії, щоб дати себе вести власному деспотові", -- так писав В. Янів [52].

Проте події 90-х років ХХ ст. показали, що Україна не надто відійшла від

Європи і все-таки спромоглася побудувати власну незалежну державу.

Отже, за географічним станом Україна перебуває начебто на "межі

двох світів" -- між Європою й Азією, що, безумовно, вплинуло на психо-

логію народу. Окраїнне положення України, вважає О. Кульчицький, не-

минуче породжувало дружинницький, а згодом лицарсько-козацький тип

людини, яка насолоджувалась ризиком і намагалась активно протистояти

злу, захищаючи високі ідеали -- честь, віру і свободу. Однак поряд із ци-

ми ідеалами межують й інші риси, зумовлені постійною загрозою: само-

ізоляція, заглиблення в окреме життя. Разом з "vita maxima" існує можли-

вість "vita minima" -- сховавшись, перечекати й уберегтися [52].

Постійне напруження прикордонної держави, розвиває свою думку

В. Янів, породжує певний духовний стан, сформований у відомому ви-

слові: "Або пан, або пропав". Поряд із пристрасним бажанням жити й

бути існує зневажливе ставлення до смерті. Однак постійна загроза

смерті призводить до загибелі насамперед найкращих і найсміливіших. І

коли впродовж століть така селекція набуває страхітливих розмірів, стає

зрозуміло, чому зневага до смерті змінюється страхом перед нею, а геро-

їчне життя лицаря ("vita maxima") -- "схованим життям" ("vita minima").

Звідси В. Янів виводить таку сучасну українську рису, як слабка воля, що

відрізняє наш народ від європейців [52].

Впливом європейського чинника етнологи намагаються пояснити й

деякі інші негативні риси українців. Так, М. Григоріїв пише: "Великі

простори України привчили українців до байдужості, пасивності, роз-

слабленості, безтурботності: "до нас ще далеко", "ще встигнемо", "якось

воно буде" [3].

У свою чергу, емоційність і слабка воля породжують такі духовні

якості, як задумливість, рефлексія і навіть меланхолія, що яскраво про-

являються в народній творчості українців, проте вплив постійної загро-

зи українському народу не можна оцінювати однозначно. Річ у тім, що

коли постійно існує загроза життю народу, у нього виникає питання про

сенс життя. Відповідь на це філософське питання може бути як у релігії,

так і в інших духовних цінностях, тобто у виході за межі власного буття.

"Людина прагне вийти з себе, щоб стати СОБОЮ. Людина облагороджу-

ється, сублімується, а втікаючи від джерела свого неспокою -- від вій-

ни з усіма її страхіттями, -- вона відкидає насамперед саму війну, а по-

тім уже й лицарські цінності, замінюючи їх протиставленнями: твер-

дість -- ніжністю, нищення -- творінням блага, ризик -- розсудливістю,

рани -- шпиталями, ненависть -- любов'ю або милосердям [52].

Отже, протилежною духовною диспозицією войовничості є надання

допомоги іншому, що в Україні є великою етнічною цінністю. Це обла-

городження віддаляє нас від війни та руїн [52].